Рішення

від 01.03.2011 по справі 5008/99/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/99/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

01.03.2011                                                                                     Справа  № 5008/99/2011

          Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді  Ушак І.Г.  у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю „Елерон”, м. Ужгород до комунального підприємства „Уж”, м. Ужгород (відповідач-1) та комунального шляхово-експлуатаційного підприємства, м. Ужгород (відповідач-2)

за участю представників:  

позивача –  Дарманюк А.Г., директор;

відповідача -1–не з”явився;

відповідача -2–Павлюк А.М., представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: про стягнення солідарно заборгованості на суму 366564,76 грн.,   включаючи основний борг - 300682,37 грн., пеню - 29475,11 грн., інфляційні нарахування –27362,10 грн., 3 % річних –9045,18 грн.

Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами, оскільки відповідач-1 всупереч умов договору не оплатив у повному обсязі вартість поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість останнього на загальну суму 300682,37 грн., що становить предмет спору в частині основного боргу. Представник позивача у ході судового розгляду подав суду заяву про відмову від  позовних вимог в частині інфляційних нарахувань та  3 % річних та наполягає на задоволенні позовних вимог в іншій частині солідарно з відповідачів, оскільки відповідач-2 є правонаступником відповідача-1, який перебуває у стані припинення підприємницької діяльності.

Відповідач-1 вдруге участі уповноваженого представника у засіданні суду не забезпечив та не надав письмового документально обґрунтованого відзиву на позов, адресована йому кореспонденція суду (ухвали у даній справі від 04.02.11. та 22.02.11.) повернута до суду з відміткою установи зв'язку  „фірма вибула із вказаної адреси”.    

Відповідач-2  не надав суду письмового документально обґрунтованого відзиву на позов, однак представник його у засіданні суду визнає позовні вимоги як правонаступник відповідача-1 та надав суду витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з інформацією щодо стану відповідачів-1, 2 як юридичних осіб  станом на час судового розгляду даної справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши у ході судового розгляду пояснення представників позивача та відповідача- 2,

СУД ВСТАНОВИВ:

05.01.2009р.  позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки (далі - договір), за умовами якого постачальник –позивач у справі –зобов'язався поставити товар (здійснювати відпуск світлих нафтопродуктів- бензин А-80,А-92, А-95 та паливо дизельне), а  споживач –відповідач-1  у справі –прийняти товар та оплатити його вартість. Загальна сума договору визначається сукупністю сум окремих партій нафтопродуктів та орієнтовно на період дії договору (до 31.12.09) становить   2000000,00 грн.

Згідно договору (п.п.2.1-2.5) оплата вартості товару здійснюється попередньо у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський поточний рахунок постачальника, споживач зобов”язаний проводити звірку  розрахунків за одержані в поточному місяці нафтопродуктів не пізніше 5-го числа наступного місяця та у разі виявлення заборгованості  - не пізніше 5-ти днів після проведення звірки, перераховує суму заборгованості на рахунок постачальника.

Сторонами передбачено також майнову відповідальність споживача за несвоєчасну оплату заборгованості шляхом сплати пені в розмірі 0,3%  від суми заборгованості за кожний день прострочення.  

Матеріалами справи, зокрема, договором, накладними, довіреностями, реєстром накладних, актами звірок, розрахунками позовних вимог, витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців  та з пояснень представників позивача та відповідача-2 у ході судового розгляду встановлено, що позивач за накладними здійснив поставку товару відповідачеві-1 через належно уповноважених його представників, однак останній не оплатив у повному обсязі вартість поставлених товарів, у зв'язку з чим виникла його заборгованість перед позивачем на суму 300682,37 грн., що становить позовні вимоги в частині основного боргу.  Наведене не спростовано відповідачем-1 у ході судового розгляду.

За таких обставин   вимоги позивача про стягнення   заборгованості на суму 300682,37 грн. правомірні та підлягають задоволенню судом за змістом  ст.ст. 173, 193  Господарського кодексу України, оскільки суб'єкти господарювання, якими є сторони даних спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Позовні вимоги в частині нарахованої позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань пені  на суму 29475,11 грн., також підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача за  приписами ст.ст. 216-218  Господарського кодексу України.

У ході судового розгляду  наведене визнано представником    відповідача-2, який є правонаступником  відповідача-1  згідно рішення  Ужгородської міської ради  від 25.09.09 за № 1244 „Про припинення діяльності КП „Уж” шляхом приєднання   до  КШЕП”.

Разом з тим,  відповідно до записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців  комунальне підприємство „Уж” станом на 28.02.11 перебуває у реєстрі у стані припинення підприємницької діяльності, отже за змістом ст. 104 Цивільного кодексу юридична особа підприємства не припинена.  

За таких обставин  суд вбачає підстави для стягнення заборгованості, що є предметом даного спору, солідарно з відповідача-1 як боржника за спірними відносинами та з відповідача-2 як його правонаступника в порядку ст.  543 ЦКУ. Таким чином, всього до стягнення солідарно з відповідачів  користь позивача належить сума  330157,48 грн., в решті позову щодо стягнення раніше заявлених сум інфляційних нарахувань та річних  відсотків провадження у справі належить припинити на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із заявою позивача про відмову від позову у цій частині.

За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати сплачені позивачем при поданні позову  належить відшкодувати позивачеві за рахунок відповідачів-1,2 відповідно до присуджених сум.

          З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 173, 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 104, 543  Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3,11, 22, 33, 43, 44-49, 75, п. 4 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити  частково.

Стягнути солідарно з  комунального підприємства „Уж” (88000 м. Ужгород Закарпатської області, вул. Погорєлова, 3, код 34417978) та комунального шляхово-експлуатаційного підприємства (88000 м. Ужгород Закарпатської області, вул. Проектна, 3, код 03328362) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Елерон” (88007 м. Ужгород Закарпатської області, вул. Проектна,11, код 22100995)  суму 330157,48 грн. (триста тридцять тисяч сто п”ятдесят сім грн. 48 коп.), включаючи основний борг, пеню, та у відшкодування судових витрат –3514,14 грн. (три тисячі п'ятсот чотирнадцять грн. 14 коп.).

2. Припинити провадження в іншій частині позовних вимог.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

           Суддя                                                                                         Ушак І.Г.