Ухвала

від 10.03.2011 по справі 5010/103/2011-б-25/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/103/2011-Б-25/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про припинення провадження у справі  про банкрутство  

10 березня 2011 р.  Справа № 5010/103/2011-Б-25/3   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Вітюку О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою УПФ України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області   

до товариства з обмеженою відповідальністю "Надвірна-Молоко" (м. Надвірна, Івано-Франківська область)

про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: Жукова О.О. - представник (довіреність № 383/06 від 31.01.2011р.);

від боржника: не з'явилися;

за участю представника ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області: Яремина М.М. - старший державний податковий інспектор юридичного сектору, (довіреність № 96/10/10 від 11.01.2011р.),          

ВСТАНОВИВ:

УПФ України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Надвірна-Молоко" за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі  – Закон про банкрутство).

Заява мотивована тим, що боржник має борг перед Пенсійним фондом України у розмірі 25 024,44 грн., в т.ч. 22 576,76 грн. страхових внесків, однак не має будь-якого рухомого і нерухомого майна та не займається підприємницькою діяльністю.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2011 р. порушено провадження у справі про банкрутство та призначено справу до розгляду на 08.02.2011 р.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2011 р. та від 24.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 24.02.2011 р. та на 10.03.2011 р. відповідно.

Представник ініціюючого кредитора у судовому засіданні вимоги поданої заяви підтримав.

Представник ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області у судовому засіданні вимоги заяви ініціюючого кредитора підтримав та надав витребувані судом докази.

Представники боржника в судове засідання на вимогу суду не з'явилися, боржник вимоги суду не виконав, відзив на заяву та докази, які його підтверджують, суду не подав.

Заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора та ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, дослідивши наявні матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про порушення справи про банкрутство боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Надвірна-Молоко" подана в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, та, як наслідок, відсутність боржника.

Враховуючи встановлені ст. 52 Закону про банкрутство особливості банкрутства відсутнього боржника, в ході розгляду справи суд має перевірити наявність ознак, що свідчать про відсутність боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор не вказав передбачених ст. 52 Закону про банкрутство ознак, що свідчать про відсутність боржника, а додав до заяви лише постанову Івано-Франківського міського суду від 10.09.2010 р. у справі №1-123/2010 р. (а.с. №23) про оголошення керівника боржника у розшук та акт державного виконавця від 30.12.2010 р. (а.с. №34), яким встановлено, що боржник не працює та належне йому майно відсутнє.

Проте, згідно із положеннями ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр). У статті 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У зв'язку з чим, при встановленні факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05, від 22.05.2007 р. у справі № 21/19-06-518.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8970657 (а.с. №№82-83) станом на 03.03.2011 р. боржник не є відсутнім за своїм місцезнаходженням, натомість статус відомостей про боржника не підтверджено.

Згідно із ч. 11 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (у редакції Закону України від 17.11.2009 р. N 1720-VI, зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI) юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Положеннями ч. 12 вказаної статті передбачено, що у разі ненадходження в установлений ч. 11 цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. Також, у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

За вимогами ч. 14 зазначеної статті, у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, а якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Отже, запис про непідтвердження відомостей про юридичну особу свідчить про одержання юридичною особою відповідного повідомлення державного реєстратора, однак неподання реєстраційної картки державному реєстратору протягом місяця з дати надходження їй цього повідомлення, та не свідчить про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, боржник систематично подає податкові декларації, зокрема з податку на додану вартість, з податку на прибуток, а також податкові розрахунки збору за спеціальне водокористування, за забруднення навколишнього природного середовища, комунального податку (а.с. №№85-92).

Зокрема, остання декларація з податку на прибуток подана боржником 03.02.2011 р., тобто під час розгляду даної справи про банкрутство.

Отже, боржник звітується в установленому порядку, що в свою чергу свідчить про те, що він веде підприємницьку діяльність.

Вищевказане в сукупності не дає підстави суду вважати про наявність факту відсутності боржника в розумінні ст. 52 Закону про банкрутство.

Крім того, відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство відносини, пов'язані з банкрутством певних категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Отже, процедура банкрутства відсутнього боржника регулюється загальними нормами Закону про банкрутство з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 цього Закону.

Стаття 7 Закону про банкрутство встановлює загальні вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство.

Згідно із приписами ч. 10 цієї статті до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

У зв'язку з чим, при порушенні провадження у справі про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою органи Пенсійного фонду України повинні подати суду докази вжиття заходів з погашення заборгованості боржника зі сплати  страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у порядку, встановленому чинним законодавством, як того вимагає ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, постановами ВДВС Надвірнянського РУЮ Івано-Франківської області від 30.12.2010 р. (а.с. №№14, 17, 20) повернено виконавчі листи Івано-Франківського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості з боржника без виконання у зв'язку з невиявленням майна, на яке можна було б звернути стягнення для погашення боргу.

Однак, відповідно до довідки ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області від 10.06.2010 р. (а.с. №33) боржник має відкриті рахунки, в т.ч. валютні, в банківських установах.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Втім, ініціюючим кредитором не надано суду доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах з вказаних рахунків та/або доказів неможливості задоволення вимог з цих рахунків.

Таким чином, під час розгляду справи судом не вставлено наявність ознак, з якими Закон про банкрутство передбачає можливість здійснення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника.

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 52 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до приписів ст. 5 Закону про банкрутство і ст. 41 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство та необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.  ст. 5,  7, 41, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 17 - 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 41, 33, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

припинити провадження у справі № 5010/103/2011-Б-25/3 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Надвірна-Молоко" (м. Надвірна, Івано-Франківська область ; ідентифікаційний код 34570813).

      Суддя                                                                                       Т.Е. Валєєва

Дану ухвалу направити:

- ініціюючому кредитору:  УПФ України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області   (майдан Шевченка, 3, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400);

- боржнику (вул. Визволення, 1,  м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400);

- ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (вул. Визволення, 2, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405);

- державному реєстратору за місцезнаходженням боржника (майдан Шевченка, 33, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400).

- Івано-Франківському обласному відділу з питань банкрутства (вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76000).

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"