Рішення

від 10.03.2011 по справі 5010/26/2011-19/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/26/2011-19/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 р.   Справа № 5010/26/2011-19/1   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі  судді  Максимів Т. В.   , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтехніка",

юридична адреса: вул.Дніпровська,13/12, м.Львів,79000,

поштова адреса: вул.Промислова,55, м.Львів, 79000,

до відповідача: Приватного підприємства "Теплий Дім ІФ",

юридична адреса: вул.Мазепи,168, м.Івано-Франківськ, 76018

поштова адреса: вул. Січинського, 72, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості в сумі 9613,44 грн. згідно договору поставки  №ІС-250310/04 від 25.03.10,  

за участю представників сторін:

від позивача:  представник Бобик О.В., (довіреність № б/н від  01.02.11.)

від відповідача: не з"явилися;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецтехніка" звернулось в суд із позовом до Приватного підприємства "Теплий Дім ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 9613,44 грн. згідно договору поставки  №ІС-250310/04 від 25.03.10.  Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати  поставленого товару.

Представник позивача в судовому  засіданні  подав заяву  вх.№1952/2011-свх від 09.03.11 про зменшення позовних вимог та  просить стягнути з Приватного підприємства "Теплий Дім ІФ"  - 6818,04 грн.- основного боргу,  503,76 грн.- пені та 1363,61грн. - штрафу.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі  збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно заявленого  позивачем клопотання.

Відповідач  в судове засідання  не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, причин нез"явлення суду не повідомив,   ухвала від 15.02.11 направлена на адресу,  зазначену  у Витязі  з Єдиного державного  реєстру підприємств та організацій України №03-1/03/1-98-376 від 22.02.11.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

      Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.                    

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. В даному випадку судом з"ясовувалась адреса відповідача (Витяг  з ЄДРПОУ №03-1/03/1-98-376 від 22.02.11).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд,  враховуючи те, що відповідач належним чином  повідомлений  про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи в судове засідання 09.03.11  письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши  матеріали справи,  подані учасниками процесу та зібрані судом із  врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно  з"ясувавши  всі обставини, на яких ґрунтуються  вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

25.03.10 між  сторонами даного спору укладено договір  №ІС-250310/04, згідно якого  позивач   зобов'язувався  здійснити продаж та поставку товару відповідачу, а відповідач в свою чергу приймати та оплачувати товар,  відповідно до умов договору (п.3).

Відповідно до  розділу 6 договору "Сума договору, ціна товару та порядок розрахунків",  загальна сума договору складається з сум, вказаних в накладних, виданих на підставі цього договору.

Максимальні суми товару, що можуть бути надані з відстрочкою платежу - плити пінополістирольні "Століт" та інші товари, згідно із замовленням покупця на 30 000,00 грн. Максимальне відтермінування оплати товару - 7 (сім) календарних днів.

Всі  банківські витрати, пов"язані з перерахуванням грошей за товар на рахунок продавця, оплачує покупець.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК  України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічні норми містяться у ст.265 ГК України.

На виконання умов договору,  позивачем   протягом 2010 року  здійснено поставку товару на загальну суму 59716,83 грн., що підтверджується видатковими накладними, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні,  копії  долучені до матеріалів справи (а.с.13-28).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань по договору,  виникла  заборгованість, яка за документальними даними, поданими позивачем,  станом на 10.01.11 складає 6818,04 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, який не спростовано відповідачем, тому вимоги позивача про  стягнення  6818,04 грн. основної заборгованості обґрунтовані та  підлягають задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом  є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного  грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.5 договору №ІС -250310/04 від 25.03.10  сторони узгодили, що при порушенні терміну розрахунку покупець зобов"язаний сплатити штраф у розмірі 20% несплаченої суми та пеню в розмірі 0,2 % відсотків від неоплаченої суми за кожний календарний день прострочки.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність  за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Приписами ст.3  Закону  визначено, що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Тому, нараховані позивачем штраф в сумі  1363,61 грн.  та 503,76  грн. - пені за період з 26.08.10 по 15.02.11 обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України,                        ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 614, 629, 712  Цивільного Кодексу України,  ст.173, 216, 230, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст. 22, 49, 75,  ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтехніка"  до Приватного підприємства "Теплий Дім ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 8685,41 грн. згідно договору поставки  №ІС-250310/04 від 25.03.10 задовольнити.

Стягнути з  Приватного підприємства "Теплий Дім ІФ" юридична адреса: вул.Мазепи,168, м.Івано-Франківськ, 76018, поштова адреса: вул. Січинського, 72, м. Івано-Франківськ,76000(код 35765331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтехніка", юридична адреса: вул.Дніпровська,13/12, м.Львів,79000, поштова адреса: вул.Промислова,55, м.Львів, 79000(код 25230066) - 6818,04 (шість тисяч вісімсот вісімнадцять гривень чотири копійки)  - основної заборгованості,  1363,61 (одну тисячу триста шістдесят три гривні шістдесят одну копійку) - штрафу та 503,76 (п"ятсот три гривні сімдесят шість копійок) -пені, а також  102,00 (сто дві гривні) -  судових витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень)  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                           Максимів Т. В.

Повне рішення складено 14.03.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"