Рішення

від 09.02.2011 по справі 35/593

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/593

09.02.11

За позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю "Разом"  

до             Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

тертя особа          Фізична особа –підприємець Вартанян Григорій Вартанович

про                           стягнення 13 885,67 грн.

                                                                                                 Суддя Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача:           Фесенко В.Ю. –предст. за довір. №б/н від 01.11.2010;

від відповідача:            не з’явились;

від третьої особи:          не з’явились.

Рішення прийняте 09.02.2011 у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 07.02.2010 до 09.02.2011.

У судовому засіданні 09.02.2011, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю "Разом" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором суборенди №17-01/010 від 29.01.2010 в розмірі 5 581,07 грн., та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2010 порушено провадження у справі №35/593, розгляд справи призначено на 17.12.2010.

17.12.2010 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про перенесення розгляду справи, у зв'язку з хворобою керівника останнього.

Відповідач у судове засідання 17.12.2010 не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.11.2010 не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

У судовому засіданні 17.12.2010 судом задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2010, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.01.2011.

У судове засідання, призначене на 12.01.2011, представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не подали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 24.01.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 24.01.2011 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, клопотання про продовження строку вирішення спору у справі та документи на часткове виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.11.2010.

Представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги та просив додатково стягнути з відповідача на користь позивача вартість демонтажу здійснених відповідачем переоблаштувань у орендованому приміщенні у розмірі 8304,60 грн., а також витрати на юридично-правову допомогу для відновлення свого порушеного права у розмірі 2000,00 грн.; підтримав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі та просив суд задовольнити останнє.

Відповідач у судове засідання 24.01.2011 не з’явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.11.2010 не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку вирішення спору у справі.

Крім цього на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд з власної ініціативи вирішив залучити ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу без самостійних вимог, так як рішення по справі може вплинути на права та обов'язки останнього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 розгляд справи відкладено на 07.02.2011.

07.02.2011 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа підтримала заявлені позовні  вимоги та просила суд задовольнити позов ТОВ "Разом".

У судове засідання, призначене на 07.02.2011 відповідач свого представника не направив, про причини неможливості його явки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.02.2010 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 09.02.2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-  

ВСТАНОВИВ:

29.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Разом" (далі - позивач) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір оренди № 15-01/2010, за умовами якого позивач передав ФОП ОСОБА_2 у тимчасове користування приміщення складського призначення площею 100 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Строк дії договору, відповідно до п. 5.1. договору, встановлений до 31.12.2010.

Пунктом 2.2.2. договору ФОП ОСОБА_2 надано право передачі приміщення частково або повністю третім особам в суборенду.

29.01.2010 між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 (далі –третя особа) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (далі –відповідач) було укладено договір суборенди №17-01/010 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору третя особа, як орендар, зобов'язалась передати відповідачу за письмовим погодженням орендодавця (позивача), а відповідач, як суборендар, зобов'язався прийняти в тимчасове орендне володіння та користування нежиле приміщення складського призначення площею 100,0 кв.м., що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язався сплачувати орендарю оренду плату.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3.1. договору, договір діє до 31.12.2010.

Згідно із п. 2.1. договору орендоване приміщення повинно бути передане третьою особою та прийняте відповідачем протягом 25 днів з моменту підписання акту приймання-передачі, але не пізніше 01.02.2010.

На виконання умов договору, 29.01.2010 третя особа передала відповідачу орендоване приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від ФОП ОСОБА_2 –ФОП ОСОБА_1. від 29.01.2010, копія якого міститься в матеріалах справи.

Пунктами 6.1., 610. договору на відповідача покладений обов'язок своєчасно і  повному обсязі вносити орендну плату та компенсувати третій особі вартість комунальних послуг.

Як передбачено п. 4.1. договору, відповідач сплачує орендну плату згідно додаткової угоди №1 до договору. Додатково до орендної плати третя особа надає відповідачу рахунок за користування комунальними послугами згідно фактичних витрат відповідача. Рахунок має бути оплачений впродовж 5 робочих днів з моменту його одержання.   

Додатковою угодою №1 до договору від 29.01.2010 сторонами було погоджено, що орендна плата за місяць оренди з 01.02.2010 становить 25,00 грн. без ПДВ за 1 кв.м. складського приміщення та 2500,00 грн. за місяць суборенди приміщення.

Як свідчать умови договору сторонами не було погоджено строків внесення орендної плати за користування приміщенням.

Згідно із ч. 5 ст. 762  Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.  

Відповідно до ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України).

З урахуванням зазначеного, відповідач повинен був сплачувати оренду плату у  строк до останнього дня відповідного місяця оренди.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач не сплатив у повному обсязі орендну плату за користування приміщенням за серпень і вересень 2010 у сумі 5000,00 грн. та компенсацію комунальних послуг за липень-серпень 2010 у сумі 581,07 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед третьою особою у розмірі 5581,07 грн.

У зв'язку із несплатою третьою особою орендної плати, позивач листом № 1/18 від 18.08.2010 на підставі п. 5.4. договору оренди № 15-01/2010 від 29.10.2010 в односторонньому порядку з 18.08.2010 розірвав договір оренди, укладений із третьою особою.

15.09.2010 між третьою особою та позивачем був укладений договір уступки вимоги № 15-09/2010/Б, за умовами якого третя особа передає позивачу, а позивач набуває право вимоги, належне третій особі, і стає кредитором за договором суборенди №17-01/010 від 29.01.2010, укладеного між третьою особою і відповідачем (п.1 договору).

Згідно із п. 2 договору уступки вимоги позивач набув право вимагати від третьої особи належного виконання наступних зобов'язань:

- стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 5000,00 грн.;

- стягнення заборгованості по комунальних платежах;   

- приведення орендованого приміщення в належний стан та повернення його належним чином орендодавцю.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.   

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно із ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 Цивільного кодексу України).

Таким чином, на підставі договір уступки вимоги № 15-09/2010/Б від 15.09.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Разом" набуло право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань по сплаті орендної плати, комунальних платежів та повернення орендованого приміщення за договором суборенди №17-01/010 від 29.01.2010.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно із ч. 2 ст. 759 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи та надані представником позивача прояснення, станом на дату звернення з позовом до суду та дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не сплатив у повному обсязі орендну плату за користування приміщенням, та не сплатив комунальні платежі, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по орендній платі у розмірі 5000,00 грн. та заборгованість по сплаті комунальних платежів у розмірі 581,07 грн.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повної сплати орендної плати та відшкодування комунальних послуг та не навів підстав для звільнення від обов’язку сплатити вказані суми.

Як передбачено ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.   

Відповідно до п. 6.4. договору суборенди відповідач зобов'язався в разі необхідності зміни планувальних рішень приміщення, які не порушують конструктивної цілісності будівлі, узгодити ці зміни письмово, а якщо необхідно, то і з відповідними службами нагляду. Пунктом 6.11. договору на відповідача покладений обов'язок по закінченню строку дії договору передати приміщення орендарю по акту приймання-передачі в тому стані, в якому відповідач його отримав, з усіма документального погодженими змінами, за виключенням покращень та елементів обладнання, демонтаж яких не спричинить пошкоджень приміщенню.

Як пояснили позивач та третя особа, після припинення договору суборенди відповідач не повернув третій особі і позивачу орендоване приміщення та не демонтував здійсненні ним переоблаштування приміщення, а саме: зведені перегородки та обшивку стін та стелі, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача 8304,60 грн. витрат на виконання робіт по демонтажу цегляних перегородок, фанерної обшивки та вивозу будівельного сміття.

Разом з тим, ні позивачем, ні третьою особою не було надано суду належних доказів наявності у орендованому приміщенні цегляних перегородок, фанерної обшивки, схем їх розміщення, обсягу здійснених відповідачем переоблаштувань. Так само позивачем не надано доказів того, що ним фактично були понесені витрати на демонтаж здійсненних відповідачем переоблаштувань орендованого приміщення.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості демонтажу здійснених переоблаштувань у орендованому приміщенні у розмірі 8304,60 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 5 581,07 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на юридично-правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання юридичних послуг №01/12/2010ю від 01.12.2010, укладений між ТОВ "Разом" та адвокатом ОСОБА_3, довіреність від 01.11.2010, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3218/10, видане ОСОБА_3., видатковий касовий ордер № 14 від 01.12.2010 на оплату юридичних послуг згідно договору № 01/12/2010ю на суму 2000,00 грн.

Розглянувши подані позивачем документи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Разом" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30153907) 5000 (п'ять тисяч) гривень основного боргу, 518 (п'ятсот вісімнадцять) гривень 07 коп. витрат на оплату комунальних платежів, 55 (п'ятдесят п'ять) гривень 81 коп. державного мита, 94 (дев'яносто чотири) гривні 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 803 (вісімсот три) гривні 86 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Разом" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30153907) з Державного бюджету України державне мито у сумі 67,14 грн. (шістдесят сім грн. 14 коп.), надмірно сплачене квитанцією № 119 від 24.01.2011, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120,00 грн. (сто двадцять грн. 00 коп.), надмірно сплачені квитанцією № 12 від 04.11.2010.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 11.03.2011.