Рішення

від 24.02.2011 по справі 9/07-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/07-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2011 р.                                                                  Справа № 9/07-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16     тел. 239 72 81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/07-11                                                                                                                    24.02.2011 р.  

За позовом Приватного підприємства “Агро-Транс Індустрія”

До Малого підприємства “Окод”

Про стягнення 71 743,44 грн.             

                                                                                                                   Суддя  Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: Ремша Д.С. ( дов. б/н від 19.11.2010р.)

від відповідача:  не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

        На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Приватного підприємства “Агро-Транс Індустрія” до Малого підприємства “Окод” про стягнення 80772,37 грн.             

        Ухвалою суду від 27.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 18.01.2011 р.; зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

        18.01.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача подав уточнений розрахунок пені та просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 71743,44 грн.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд прийняв вказану заяву позивача до розгляду.

        18.01.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання, в якому представник позивача просить суд витребувати у відповідача довіреність ЯПЗ № 217924 від 08.09.2008 року та журнал реєстру довіреностей за 2008 рік.

        Судом дане клопотання позивача розглянуто та задоволено.

        18.01.2011 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.12.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

        Ухвалою суду від 18.01.2001 року розгляд справи відкладено на 08.02.2011 р. у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання.

        08.02.2011 року в судове засідання представник відповідача вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.01.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у зв'язку з чим ухвалою суду від 08.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 24.02.2011 р.

24.02.2011 року в судове засідання представник відповідача втретє не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.01.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив; представник позивача з'явився та надав суду належним чином завірену копію податкової декларації за 2008 рік з відміткою ДПІ про її прийняття.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.          

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та Довідці ЄДРПОУ, а саме: Київська область, м. Бровари, вул. Олімпійська,7 оф. 23, але відповідач жодного разу не з'явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 9/07-11 двічі відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений та надіслав відзив, в якому просить суд розглянути справу без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

08.09.2008 р. між Приватного підприємства “Агро-Транс Індустрія” (позивачем) та Малим підприємством “Окод” (відповідачем)  укладено договір купівлі-продажу № 08/09-01(договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є продаж пшениці 3-го та 4-го класу та жита групи «А»відповідно до умов даного договору.

Позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити на умовах цього договору товару - пшеницю 3-го та 4-го класу та жито групи «А» (п. 1.2 договору).

Ціни на товар визначені у Протоколі погодження ціни (додаткова угода № 1 до договору від 08.09.08 р.)

За ствердженням позивача, Приватне підприємство “Агро-Транс Індустрія”, на виконання умов Договору, надало відповідачу товар, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною.

 В якості доказів передачі товару позивач долучив до матеріалів справи видаткову накладну № РН-0000065 від 08.09.08 р. на суму 83326,20 грн., підписану уповноваженими представниками сторін та (належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи).

Від імені відповідача товар отримано Сушко Тетяною Вікторівною за довіреністю ЯПЗ № 217924 від 08.09.08 р.

Відповідно до п. 3.4.1 договору відповідач повинен оплатити поставлений товар не впродовж 5 банківських днів, за умови виставлення позивачем рахунку та надання податкової накладної, тобто відповідач повинен був перерахувати зазначені кошти позивачу до 15.09.2008 р.

За ствердженням позивача, під час передачі товару відповідачу був переданий рахунок-фактура СФ-0000068 від 08.09.08 р. та податкова накладна № 65 від 08.09.08 р.

Підтвердженням отримання відповідачем зазначених рахунку-фактури та податкової накладної призначення платежу на суму 25000,00 грн. від 17.09.08 р. –«За товар згідно рахунку-фактури СФ-0000068 від 08.09.08 р.»та платежу від 19.03.09 р. на суму 5000,00 грн. –«За пшеницю згідно рахунку-фактури СФ-0000068 від 08.09.08 р.», здійснених відповідачем з метою розрахунку за товар.

Враховуючи викладене, відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар за вищезазначеною накладною на загальну суму 30000,00 грн. (платіжні доручення від 17.09.08 р. та 19.03.09 р.), в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 53 326,20 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 02.12.2010 р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою про оплату відповідачем заборгованості за договором протягом семи банківських днів. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Рішення суду є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК  України передбачено, що за договором купівлі-продажу (продавець) передає або зобов'язується  передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти товар (майно) та сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, –у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Відповідач в судових засідання жодного разу не з'явився; доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

Позивач, в свою чергу, надав суду належним чином завірену декларацію з податку на додану вартість за 2008 рік, відповідно до якої в розділі 1 (додаток 5) за номером 3 відображено індивідуальний податковий номер відповідача, який також міститься у спірному договорі.

Сума, зазначена у додатку 5 (69438,50 + 13887,70 = 83326,20 грн.) співпадає із даними видаткової накладної № РН-0000065 від 08.09.08 р. (83326,20 грн.).

Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.  

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення суми основної заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі на суму 53326, 20 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання    (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 5.3 Договору у випадку прострочення оплати за надані позивачем послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі Подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг на суму 3183,48 грн. за період з 16.09.08 р. по 16.03.09 р., тобто за 6 місяців.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в зв'язку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 3183,48 грн. за розрахунком позивача.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобов'язання, то позивач нарахував інфляційні збитки у сумі –11731,76 грн. та 3% річних у сумі –3502 грн. за період з 01.10.2008 р. по 30.11.2010 р.

Після перевірки рахунку господарським судом розміру інфляційних збитків та 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому вимога стягнути вказані суми підлягає задоволенню.  

На підставі ст.49 ГПК України суми,  які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на  обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону Позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на Відповідача в повному розмірі.   

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.33, 44, 49, 82-84  ГПК України, ст.ст.526, 225 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, господарський суд Київської області -  

В И Р І Ш И В:

1.   Позов задовольнити повністю.

2.  Стягнути з Малого підприємства «Окод»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Олімпійська,7, оф. 23, ЄДРПОУ 20587556) на користь Приватного підприємства «Агро-Транс Індустрія»(19604, Черкаська область, с. Червона Слобода, вул. Чигиринське шосе, буд. 19, ЄДРПОУ 33173418) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, основний борг в сумі 53 326 (п'ятдесят три тисячі триста двадцять шість) грн. 20 коп., 3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) грн. 48 коп. пені, 3 502 (три тисячі п'ятсот дві) грн. 00 коп. 3% річних та 11 731 (одинадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 76 коп. інфляційних втрат.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з Малого підприємства «Окод»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Олімпійська,7, оф. 23, ЄДРПОУ 20587556) на користь Приватного підприємства «Агро-Транс Індустрія»(19604, Черкаська область, с. Червона Слобода, вул. Чигиринське шосе, буд. 19, ЄДРПОУ 33173418) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, державне мито в сумі 717 (сімсот сімнадцять) грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 209 (двісті дев'ять) грн. 62 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                               Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 02.03.2011 р.

 Суддя                                                                                Сокуренко Л. В.