Рішення

від 01.03.2011 по справі 14/017-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/017-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2011 р.                                                                          Справа № 14/017-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Кононенко С. О. (довіреність б/н від 20.01.2011 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Оксіфарм”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К”, с. Чайки, Києво-Святошинський район

про стягнення 251 016, 17 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Оксіфарм” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Артур-К” про стягнення 217 722, 52 грн. заборгованості, 18 861, 33 грн. пені, 9 797, 51 грн. інфляційних збитків, 4 634, 81 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору № 021 купівлі-продажу від 03.05.2007 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2011 р. порушено провадження у справі № 14/017-11 за позовом ТОВ „Оксіфарм” до ТОВ „Артур-К” про стягнення 251 016, 17 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 11.02.2011 р.

11.02.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 25.02.2011 р.

25.02.2011 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду ТОВ „Артур-К” (відповідач по справі) у справі № 14/017-11 звернулось із зустрічним позовом до ТОВ „Оксіфарм” про визнання недійсним договору № 021 купівлі-продажу від 03.05.2007 р., укладеного між ТОВ „Оксіфарм” та ТОВ „Артур-К”.

25.02.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 01.03.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2011 р. відмовлено ТОВ „Артур-К” у прийнятті зустрічної позовної заяви б/н від 25.02.2011 та доданих до неї матеріалів для спільного розгляду з первісною позовною заявою ТОВ „Оксіфарм”.

01.03.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

03.05.2007 р. між позивачем та відповідачем будо укладено договір № 021 купівлі-продажу, згідно з умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати товар для продажу, а покупець зобов'язується прийняти товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, номенклатурою та цінами, зазначеними в накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.3. договору загальна вартість товару, що передається, вказується в накладній.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець зобов'язаний до 8-го числа кожного місяця надавати продавцю письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що розрахунок за товар проводиться протягом 30 днів з моменту звіту про хід реалізації.

Згідно п. 5.1. договору товар ввжається зданим продавцем і прийнятим покупцем за якістю в відповідності з паспортом і іншими документами, наданими продавцем, а закількістю –згідно накладної, після її підписання покупцем.

Відповідно до п. 5.5. договору покупець має право повернути продавцю нереалізовану частину товару.

Пунктом 7.1. договору встановлено строк його дії, згідно якого строк дії даного договору з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2008 р.

05.01.2009 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду до договору  № 021 від 03.05.2007 р., згідно умов п. 1 якої дія договору подовжується до 31.12.2010 р.

Пунктом 2 додаткової угоди до договору передбачено, що додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2010 р.

На виконання умов договору позивачем протягом періоду з 2009 р. по лютий 2010 р. (включно) було передано (продано) відповідачу для реалізації товар –лікарські засоби і медпрепарати на загальну суму 1 369 890, 79 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, виданими відповідачем на своїх представників, зазначеними позивачем в додатку № 1 до позовної заяви та актом звірення взаєморозрахунків, складеним та підписаним сторонами станом на 01.02.2010 р., наявними в матеріалах справи господарського суду Київської області № 14/065-10 за позовом ТОВ „Оксіфарм” до ТОВ „Артур-К” про стягнення 950 709, 73 грн.

Протягом періоду з жовтня 2009 р. по лютий 2010 р. відповідачем було реалізовано третім особам товар –лікарські засоби і медпрепарати, переданий позивачем, на загальну суму 1 052 306, 41 грн., що підтверджується консигнаційним звітом відповідача за жовтень 2009 р. на суму 173 146, 80 грн., консигнаційним звітом відповідача за листопад 2009 р. на суму 353 889, 26 грн., консигнаційним звітом відповідача за грудень 2009 р. на суму 330 989, 93 грн., консигнаційним звітом відповідача за січень 2010 р. на суму 108 328, 12 грн., консигнаційним звітом відповідача за лютий 2010 р. на суму 85 952, 30 гр, наявними в матеріалах справи господарського суду Київської області № 14/065-10 за позовом ТОВ „Оксіфарм” до ТОВ „Артур-К” про стягнення 950 709, 73 грн. У процесі розгляду справи № 14/065-10 за позовом ТОВ „Оксіфарм” до ТОВ „Артур-К” про стягнення 950 709, 73 грн. судом також встановлено, що 11.11.2009 р. відповідач передав позивачу шляхом направлення електронного листа консигнаційний звіт за жовтень 2009 р., 10.12.2009 р. - консигнаційний звіт за листопад 2009 р., 14.01.2010 р. - консигнаційний звіт за грудень 2010 р., 15.02.2010 р. - консигнаційний звіт за січень 2010 р., 12.03.2010 р. - консигнаційний звіт за лютий 2010 р.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 212 364, 99 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за 22.03.2010 р. на суму 50 000, 00 грн., за 21.04.2010 р. на суму 30 000, 00 грн., за 27.04.2010 р. на суму 40 000, 00 грн., за 28.04.2010 р. на суму 30 000, 00 грн., за 26.01.2010 р. на суму 50 000, 00 грн., за 19.02.2010 р. на суму 10 000, 00 грн., за 24.02.2010 р. на суму 10 000, 00 грн., наявними у матеріалах справи господарського суду Київської області № 14/065-10 за позовом ТОВ „Оксіфарм” до ТОВ „Артур-К” про стягнення 950 709, 73 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.06.2010 р. у справі № 14/065-10 за позовом ТОВ „Оксіфарм” до ТОВ „Артур-К” про стягнення 950 709, 73 грн. позов задоволено повністю і присуджено до стягнення з ТОВ „Артур-К” на користь ТОВ „Оксіфарм” 839 941, 42 грн. заборгованості, 55 081, 64 грн. пені, 18 300, 65 грн. інфляційних збитків, 8 103, 35 грн. 3 % річних та судові витрати 9 214, 27 грн. державного мита і 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2010 р. рішення господарського суду Київської області від 09.06.2010 р. у справі № 14/065-10 залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.08.2010 р. касаційну скаргу ТОВ „Артур-К” на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2010 р. повернуто заявнику без розгляду.

03.09.2010 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 09.06.2010 р., що набрало законної сили 28.07.2010 р. відповідно до постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2010 р., судом було видано відповідний наказ.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дана обставина та інші вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 09.06.2010 р. у справі № 14/065-10 за позовом ТОВ „Оксіфарм” до ТОВ „Артур-К” про стягнення 950 709, 73 грн.

Отже, суд дійшов до висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, за період дії договору та його виконання у червні 2010 р. відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 63 971, 79 грн., що підтверджується накладною на повернення № 01050421 від 01.06.2010 р. на суму 585, 00 грн., накладною на повернення                № 01051979 від 21.06.2010 р. на суму 4 408, 00 грн., накладною на повернення № 01053536 від 22.06.2010 р. на суму 58 978, 79 грн., наявними в матеріалах справи.

09.07.2010 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 119 від 06.07.2010 р., у якому просив відповідача на підставі п. 4.1. договору надати звіти про хід реалізації товару за березень 2010 р., за квітень 2010 р., за травень 2010 р., за червень 2010 р. та надати акт звірки станом на 01.07.2010 р. Факт направлення позивачем та одержання відповідачем листа № 119 від 06.07.2010 р. підтверджується фіскальним чеком № 3340 від 06.07.2010 р. про відправлення цінного листа № 2798584 і описом вкладення до нього від 06.07.2010 р. та повідомленням про вручення цінного листа № 2798584.

21.12.2010 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 02/2010 від 20.12.2010 р., у якій просив відповідача протягом семи банківських днів з моменту отримання цієї претензії, але не пізніше 30 календарних днів з дати її направлення оплатити заборгованість за проданий товар за договором у розмірі 217 722, 52 грн.; надати позивачу інформацію про залишок нереалізованого товару; у разі наявності залишку товару терміново реалізувати залишок товару третім особам; у випадку наявності залишку товару терміново надати документи, що підтверджують факт наявності такого залишку, та консигнаційні звіти за березень –листопад 2010 р.; провести звірку взаєморозрахунків. Факт направлення позивачем претензії № 02/2010 від 20.12.2010 р. відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 9923 від 21.12.2010 р. про відправлення цінного листа № 04801266 і описом вкладення до нього від 21.12.2010 р.

У процесі розгляду даної справи судом встановлено, що станом на 14.12.2010 р. відповідачем було погашено перед позивачем заборгованість, присуджену на користь позивача згідно рішення господарського суду Київської області від 09.06.2010 р. у справі № 14/065-10 за позовом ТОВ „Оксіфарм” до ТОВ „Артур-К” про стягнення 950 709, 73 грн., у повному обсязі, що підтверджується постановою від 16.12.2010 р. у виконавчому провадженні № 21671582 державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, наявною у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.  

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із умов договору № 021 купівлі-продажу від 03.05.2007 р. і було зазначено вище, пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець зобов'язаний до 8-го числа кожного місяця надавати продавцю письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки, а пунктом 4.2. договору передбачено, що розрахунок за товар проводиться протягом 30 днів з моменту звіту про хід реалізації.

Проаналізувавши вказані положення договору, суд вважає, що строк реалізації відповідачем товару третім особам сторонами у договорі не погоджено, а ними лише визначено строк надання відповідачем позивачу звіту про хід реалізації товару та його залишки, і момент виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті товару позивачу не залежить від моменту надання відповідачем звіту про хід реалізації товару, а залежить від моменту, обсягів і термінів його реалізаціїї третім особам.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що в порушення п. 4.1. договору та у встановлений ним строк відповідачем не було надано позивачу звіти про хід реалізації товару за період з березня по грудень 2010 р., а письмові вимоги та претензії позивача про їх надання були залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність у нього залишків нереалізованого товару третім особам, переданого позивачем, а також ним не доведено, що у нього не виник обов'язок по оплаті товару позивачу.

Оскільки, позивач та відповідач не надали суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували надання відповідачем позивачу звітів про хід реалізації товару за період з березня по грудень 2010 р., то неможливим є визначення і встановлення судом конкретного моменту виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті товару позивачу.

Отже, враховуючи вищевказані обставини і виходячи із вищевказаних норм, суд дійшов до висновку, що обов'язок відповідача щодо оплати товару позивачу виник після пред'явлення позивачем вимоги відповідачу щодо такої оплати, а саме з 21.12.2010 р., а прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару позивачу почалось після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення позивачем вимоги відповідачу щодо такої оплати, а саме з 29.12.2010 р.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2010 р. у справі № 54/101-09 за позовом ТОВ „Ібоя” до ТОВ „Караван будівельний Харків” про стягнення 92 486, 68 грн.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 217 722, 52 грн., що підтверджується договором № 021 купівлі-продажу від 03.05.2007 р., рішенням господарського суду Київської області від 09.06.2010 р. у справі № 14/065-10 за позовом ТОВ „Оксіфарм” до ТОВ „Артур-К” про стягнення 950 709, 73 грн., накладною на повернення № 01050421 від 01.06.2010 р. на суму 585, 00 грн., накладною на повернення  № 01051979 від 21.06.2010 р. на суму 4 408, 00 грн., накладною на повернення № 01053536 від 22.06.2010 р. на суму 58 978, 79 грн., претензією № 02/2010 від 20.12.2010 р., журналом-ордером і відомістю по рахунку № 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за 01.12.2010 р. –16.12.2010 р., наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі                  217 722, 52 грн. за договором № 021 купівлі-продажу від 03.05.2007 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 021 купівлі-продажу від 03.05.2007 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 11.05.2010 р. по 11.11.2010 р. всього на загальну суму 18 861, 33 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у випадку, якщо покупець не розрахується за товар в строки, обумовлені договором, він зобов'язаний сплатити продавцю штрафну неустойку в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочки.

Оскільки, як було встановлено судом, обов'язок відповідача щодо оплати товару позивачу виник з 21.12.2010 р., а прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару позивачу почалось з 29.12.2010 р., то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо оплати товару позивачу у заявлений період, а саме з 11.05.2010 р. по 11.11.2010 р., до моменту виникнення такого прострочення –до 29.12.2010 р., а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Також, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 11.05.2010 р. по 31.12.2010 р. у розмірі 9 797, 51 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як було встановлено судом, обов'язок відповідача щодо оплати товару виник з 21.12.2010 р., а прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару позивачу почалось з 29.12.2010 р., то безпідставним є їх нарахування позивачем за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару у заявлений період з 11.05.2010 р. по 29.12.2010 р. до моменту виникнення такого прострочення –до 29.12.2010 р. та за період з 29.12.2010 р. по 31.12.2010 р. терміном 3 дні, що підтверджується наступним розрахунком:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

29.12.2010 - 31.12.2010217722.521.0000.00217722.52

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Також, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 11.05.2010 р. по 24.01.2011 р. у розмірі 4 634, 81 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як було встановлено судом, обов'язок відповідача щодо оплати товару виник з 21.12.2010 р., а прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару позивачу почалось з 29.12.2010 р., то безпідставним є їх нарахування позивачем за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару у заявлений період з 11.05.2010 р. по 29.12.2010 р.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним так, як безпідставним є їх нарахування позивачем до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару –до 29.12.2010 р.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми заборгованості з урахуванням заявленого позивачем періоду прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару наступний:

- період заборгованості - з 29.12.2010 р. –по 24.01.2011 р., сума заборгованості –217 722, 52 грн., кількість днів заборгованості –27 днів.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

217722.5229.12.2010 - 24.01.2011273 %483.17

217 722, 52 грн. х 3 % х 27/365 днів = 483, 17 грн.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 483, 17 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (ідентифікаційний код 21643699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Оксіфарм” (ідентифікаційний код 34454035) 217 722 (двісті сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 52 (п'ятдесят дві) коп. заборгованості, 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 17 (сімнадцять) коп. 3 % річних та судові витрати 2 182 (дві тисячі сто вісімдесят дві) грн. 06 (шість) коп. державного мита і 205 (двісті п'ять) грн. 32 (тридцять дві) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя                                                                                                            В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

04 березня 2011 р.