Рішення

від 20.01.2011 по справі 8/160-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/160-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2011 р.                                                                  Справа № 8/160-10

  Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі                  Панченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД», ідентифікаційний код: 33492106, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2,  

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс”, ідентифікаційний код: 30160757, місцезнаходження: 07350, Київська обл., Вишгородський р-н,  с.Гаврилівка,

про стягнення 33439,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Продан А.В., яка діє на підставі довіреності від 03.03.2010 року, та        Бударагіна Л.М., яка діє на підставі довіреності від 22.11.2010 року;

від відповідача: Проценко М.П., яка діє на підставі довіреності від 17.11.2010 року за №КАМ-2010/11/17, -

Обставини справи:

03.11.2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД»(далі за текстом: Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс” (далі за текстом: Відповідач) про стягнення 33439,20 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором підряду від 23.01.2007 року за № 023-07/КАМ і додатковою угодою до нього від 08.07.2008 року за № 36 (далі за текстом: Договір з Додатковим договором), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 33 439,20 грн. (тридцять три тисячі чотириста тридцять дев`ять гривень 20 коп.), яка складається з основного боргу у сумі 24 960,36 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 36 коп.), пені у сумі 2488,16 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень 16 коп.), штрафу у сумі 3744,05 грн. (три тисячі сімсот сорок чотири гривні 05 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1452,69 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят дві гривні 69 коп.) та трьох процентів річних у сумі 793,94 грн. (сімсот дев'яносто три гривні 94 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2010 року порушено провадження у справі №8/160-10 та призначено останню до розгляду на 22.11.2010 року.

22.11.2010 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який на виконання вимоги суду долучив до матеріалів справи засвідчені копії документів, які у Позивача витребовувались ухвалою суду від 03.11.2010 року, дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача не з'явився повідомивши через канцелярію суду за допомогою письмової заяви за вхідним номером 14272 про неможливість взяти участь в розгляді справи з проханням відкласти розгляд справи. Відповідач вимоги ухвали суду від 03.11.2010 року не виконав. У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2010 року розгляд справи відкладено на 29.11.2010 року.

29.11.2010 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача не з'явився повідомивши через канцелярію суду за допомогою письмової заяви за вхідним номером 15113 про неможливість взяти участь в розгляді справи з проханням відкласти розгляд справи. Відповідач вимоги ухвал суду від 03.11.2010 року та від 22.11.2010 року не виконав. У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2010 року розгляд справи відкладено на 08.12.2010 року.

08.12.2010 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. З'явився представник Відповідача, який виконав вимоги ухвал суду від 03.11.2010 року та від 22.11.2010 року, дав пояснення по справі, проти позову заперечував у повному обсязі та в задоволенні позову просив відмовити повністю. Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2010 року розгляд справи відкладено на 17.12.2010 року.

Ухвалою суду від 17.12.2010 року задоволено клопотання відповідача про продовження розгляду справи шляхом продовження розгляду справи до 20.01.2011 року.

17.12.2010 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. З'явився представник Відповідача, який виконав вимоги ухвали суду від 08.12.2010 року, дав пояснення по справі, проти позову заперечував у повному обсязі та в задоволенні позову просив відмовити повністю. Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2010 року розгляд справи відкладено на 24.12.2010 року в зв'язку із задоволенням клопотання Відповідача про витребування у Позивача додаткових письмових доказів.

24.12.2010 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. З'явився представник Відповідача, який дав пояснення по справі, проти позову заперечував у повному обсязі та в задоволенні позову просив відмовити повністю. Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог по оплаті пені та штрафу по Додатковому договору від 08.07.2008 року за № 36  до Договору від 23.01.2007 року за № 023-07/КАМ по справі № 8/160-10. Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2010 року розгляд справи відкладено на 14.01.2011 року в зв'язку із задоволенням клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

14.01.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. З'явився представник Відповідача, який дав пояснення по справі, проти позову заперечував у повному обсязі та в задоволенні позову просив відмовити повністю. В судовому засіданні представникам сторін повідомлено про те, що розгляд справи відкладено на 20.01.2011 року.

20.01.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. З'явився представник Відповідача, який дав пояснення по справі, проти позову заперечував у повному обсязі та в задоволенні позову просив відмовити повністю. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 20.01.2011 року.   

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1, п. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Цей же Кодекс у ч. 1 ст. 844 передбачає, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

23.01.2007 року між Позивачем та Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 173, 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України, був укладений договір підряду за № 023-07/КАМ (далі за текстом: Договір). За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду.

За даним Договором згідно п. 1.1. Позивач зобов'язується своїми силами і засобами на власний ризик виконати на замовлення Відповідача у відповідності до вимог державних будівельних норм та стандартів, діючих на території України, будівельні роботи на будівельних об'єктах Відповідача, а Відповідач зобов'язується надати Позивачу відповідні будівельні майданчики, прийняти завершені роботи і оплатити їх.

Згідно із вимогами п. 6.1. Договору приймання виконаних робіт проводиться кожного календарного місяця станом на 25 число. Підрядник надає замовнику до 28 числа звітного місяця акти виконаних робіт встановленої форми. Замовник зобов'язаний підписати акти, а в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.    

Даний Договір у п. 6.2. передбачає, що виконані роботи оформляються актами (форма КБ 2), встановленого зразку і підписуються повноважними представниками сторін. На підряднику лежить обов'язок по оформленню актів виконаних робіт та наданню їх замовнику.  

Відповідно до п.п. 2.1., 3.1., 3.4. Договору обов'язки підрядника та замовника щодо фінансування та термінів виконання робіт передбачаються в Додаткових угодах до цього Договору.

08.07.2008 року між Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п.2.1. договору підряду від 23.01.2007 року за № 023-07/КАМ укладено Додаткову угоду за № 36 по влаштуванню точкових фундаментів на території інкубатора № 4 в с. Гаврилівка Вишгородського району Київської області (далі за текстом: Додаткова угода або Додатковий договір).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно п. 4.1. Додаткової угоди, загальна вартість робіт по даній Додатковій угоді складає 499216,80 грн. (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті шістнадцять гривень 80 коп.).

Дана додаткова угода у п. 2.2. передбачає, що підрядник зобов'язаний почати виконання робіт протягом 2-х (двох) робочих днів з дати перерахування замовником авансу та протягом 40-ка (сорока) календарних днів з дати перерахування замовником авансу завершити виконання робіт.

Згідно пункту 5 розділу 3 Додаткової угоди оплата за виконання робіт встановлюється наступним чином: - перед початком робіт – перерахування Відповідачем авансу; - остаточний розрахунок Відповідач мав здійснити на підставі актів виконаних робіт у відповідності до фактично виконаних робіт протягом 10-ти днів з дати підписання таких актів.

Судом встановлено, що датою перерахування авансу є 23.05.2008 року, в зв'язку з чим датою початку виконання підрядних робіт за Договором є 25.05.2008 року. Проте, датою підписання Додаткової угоди є 08.07.2008 року.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до умов Договору та Додаткової угоди, Позивач виконав будівельні роботи на об'єкті Відповідача. Зі сторони Відповідача жодних претензій, щодо якості, вартості та строку виконання робіт заявлено не було. Відповідач прийняв належно виконані роботи. Доказами виконання Позивачем та прийняття Відповідачем робіт, згідно Договору, є підписані сторонами Акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт на загальну суму 499207,20 гривень, в тому числі: - Акт за липень 2008 року на суму –464 241,60 гривень; - Акт за березень 2009 року на суму –34 965,60 гривень. Копії актів знаходяться у матеріалах справи.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідач, порушивши вимоги ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та п. 1.1. умов Договору, не виконав своїх зобов'язань за ним, в зв'язку з тим, що Відповідач частково перерахував в якості оплати за Договором з Додатковим договором кошти у сумі 474 246,84 грн. (чотириста сімдесят чотири тисячі двісті сорок шість гривень 84 коп.), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за Договором у сумі 24 960,36 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 36 коп.).

На час розгляду справи сума основного боргу Відповідачем не погашена та її наявність Відповідачем належними та допустимими доказами не спростована. Перевіркою розміру суми основного боргу встановлено, що вона Позивачем визначена вірно та відповідає фактичним обставинам справи. У зв'язку з цим вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні нарахування у сумі у сумі 1452,69 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят дві гривні 69 коп.) та три проценти річних у сумі 793,94 грн. (сімсот дев'яносто три гривні 94 коп.).

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою обґрунтованості нарахування Позивачем Відповідачу інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних встановлено, що останні нараховані вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1452,69 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят дві гривні 69 коп.) та трьох процентів річних у сумі 793,94 грн. (сімсот дев'яносто три гривні 94 коп.) не заперечувались, не спростовувались, матеріалами справи повністю підтвердженні та Відповідачем в добровільному порядку на користь Позивача не сплачувались. У зв'язку з цим вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та трьох процентів річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь пеню у сумі 2488,16 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень 16 коп.) та штраф у сумі 3744,05 грн. (три тисячі сімсот сорок чотири гривні 05 коп.).  

В ході розгляду справи встановлено, що договір підряду у п. 8.4. передбачає, що у разі не дотримання строку виконання робіт, або початку виконання робіт, передбачених в Додаткових угодах, Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості таких робіт за кожен день прострочки, крім пені Підрядник також сплачує штраф в розмірі 15-ти відсотків від вартості невиконаних робіт.

Пунктом 8.5. Договору передбачено, що за прострочення оплати Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості вчасно і якісно виконаних, але не оплачених робіт суми за кожен день прострочення, крім пені Замовник також сплачує штраф в розмірі 15% від боргу.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарський кодекс України у ст. 232 передбачає, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: - допускається стягнення тільки штрафних санкцій; - збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; - за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.  Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом перевірено обґрунтованість нарахування Позивачем Відповідачу за Договором з Додатковим договором пені у сумі 2488,16 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень 16 коп.) та штрафу у сумі 3744,05 грн. (три тисячі сімсот сорок чотири гривні 05 коп.), в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що Позивач вірно і правомірно нарахував зазначені суми пені та штрафу Відповідачу, який їх обґрунтованість та вірність по суду не заперечував.

Відповідачем в добровільному порядку суми пені та штрафу не погашенні.

Суд приходить до висновку, що факт порушення Відповідачем умов Договору та Додаткового договору по суду Позивачем у справі доведений належними та допустимими доказами, внаслідок чого Відповідач має право на стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 24 960,36 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 36 коп.), пені у сумі 2488,16 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень 16 коп.), штрафу у сумі 3744,05 грн. (три тисячі сімсот сорок чотири гривні 05 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1452,69 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят дві гривні 69 коп.) та трьох процентів річних у сумі 793,94 грн. (сімсот дев'яносто три гривні 94 коп.).      

Цивільний кодекс України в п.п. 1, 2 ст. 258 передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Відповідно до вимог ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В ході розгляду справи встановлено, що строки позовної давності для стягнення сум пені та штрафу за договором підряду від 23.01.2007 року за № 023-07/КАМ і додатковою угодою до нього від 08.07.2008 року за № 36 на час звернення Позивача до суду з позовом  закінчилися.

Згідно із вимогами ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача сум пені та штрафу 03.11.2010 року, внаслідок чого пропустив строк позовної давності для стягнення таких сум в позовному порядку.

Цивільний кодекс України у ст.267 передбачає, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач у справі звернувся до суду із заявою про застосування до сум пені і штрафу строку позовної давності. При цьому Позивач не намагався наводити і доводити суду поважність причин пропуску строків позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку про пропуск Позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення з Відповідача пені у сумі 2488,16 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень 16 коп.) та штрафу у сумі 3744,05 грн. (три тисячі сімсот сорок чотири гривні 05 коп.) при відсутності будь-яких причин для такого пропуску, в зв'язку з чим в задоволенні вимог Позивача про стягнення з Відповідача сум пені і штрафу слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів  можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні надані Позивачем докази не спростовані та заперечувались Відповідачем по суду.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 334,39 грн. (триста тридцять чотири гривні 39 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При відмові в задоволені позову господарські витрати покладаються на позивача. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Суд приходить до висновку, що спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідача, в зв'язку з чим господарські витрати у цій справі покладаються судом на Відповідача у повному обсязі.  

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов товариства з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД»до товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс” про стягнення заборгованості –задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс”, ідентифікаційний код: 30160757, місцезнаходження: 07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с.Гаврилівка, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД», ідентифікаційний код: 33492106, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2, заборгованість за договором підряду від 23.01.2007 року за № 023-07/КАМ і додатковою угодою до нього від 08.07.2008 року за № 36 у вигляді основного боргу у сумі 24 960,36 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 36 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 1452,69 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят дві гривні 69 коп.), трьох процентів річних у сумі 793,94 грн. (сімсот дев'яносто три гривні 94 коп.), державного мита у сумі 334,39 грн. (триста тридцять чотири гривні 39 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.). В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

        Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

 Суддя                                                                                Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2011 року