Рішення

від 01.03.2011 по справі 22/010-11/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/010-11/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2011 р.                                                                  Справа № 22/010-11/16

    Господарський суд Київської області  у складі  судді  Христенко О.О. розглянув позов      Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник», м. Київ

до         Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЕНЕРГОСТАР», Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка

про   стягнення 10 717,50 грн.

            за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.                                                            

                                                               Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 08/12-01 від 08.12.2010р. (Вх. № суду 179 від 20.01.2011р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЕНЕРГОСТАР»(далі –відповідач) про стягнення 10 717,50 грн. заборгованості та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 24.01.2011 року (суддя Третьякова О.О.) порушено провадження у справі № 22/010-11 та призначено її розгляд на 15.02.2011 р. о 10 год. 00 хв.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями (автоматизований розподіл справ) від 14.02.2011р. справу №  22/010-11  передано до розгляду судді Христенко О.О. Ухвалою від 15.02.2011 р. справу прийнято до провадження суддею Христенко О.О. та присвоєно їй № 22/010-11/16.

Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2011р. надав уточнення позовних вимог в яких позовні вимоги підтримав та просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 10 717,50 грн. та судові витрати.

Представник відповідача в судове засідання 15.02.2011р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 24.01.2011р. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 24.01.2011р.) відповідач суду не надав.

Враховуючи неявку відповідача, господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору на 01.03.2011р. за участю повноважних представників сторін.

Відповідач свого представника в судові засідання 15.02.2011р. та від 01.03.2011р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду про порушення провадження у справі від 24.01.2011р., ухвалою від 15.02.2011р.

Однак, копії зазначених ухвал суду були повернуті поштовим відділенням зв'язку (в матеріалах справи) з відміткою на довідці “ вибули”.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “за зазначеню адресою не проживає”, “адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями) у разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами господарського суду Київської області від 24.01.2011р. та від 15.02.2011р., які направлялися за місцезнаходженням відповідача, зазначеним у витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 8764777 від 14.02.2011р. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.  

           Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача присутнього в судовому засіданні 15.02.2011 року, господарський суд      

                                                                      встановив:

Позивач поставив відповідачу товар (Розчин М 150 кладочний) крім того, позивачем було надано послуги по доставці вказаного товару всього на суму 19 717,50 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 223 від 19.04.2010р. на суму 547,50 грн.; № 227 від 20.04.2010р. на суму 345,00 грн.; № 247 від 29.04.2010р. на суму 3 930,00 грн.; № 390 від 31.05.2010р. на суму 8 662,50 грн.; № 437 від 09.06.2010р. на суму 2 992,50 грн. та актами здачі –приймання робіт: № 223 від 19.04.2010р. на суму 120,00 грн.; № 227 від 20.04.2010р. на суму 120,00 грн.; № 247 від 29.04.2010р. на суму 720,00 грн.; № 390 від 31.05.2010р. на суму 1 560,00 грн.; № 437 від 09.06.2010р. на суму 720,00 грн. Про приймання товару по вказаних видаткових накладних та отримання робіт згідно актів здачі –приймання робіт свідчить підпис представника відповідача –Нестеренко О.В.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем (а саме його представником –Нестеренко О.В.) наданих послуг та виконаних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи (доданими до позовної заяви) копіями Довереностей на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЕНЕРГОСТАР») № 6 від 19.04.2010р.; № 8 від 27.04.2010р.; № 7 від 17.04.2010р.; № 11 від 31.05.2010р.  

Як зазначає позивач у позові, відповідач частково розрахувався за поставлений товар та надані послуги в розмірі 9 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками № БВ-0000064 від 21.04.2010р. на суму 4 000,00 грн. та № БВ-0000080 від 14.05.2010р. на суму 5 000,00 грн.

Таким чином, станом на час звернення до суду з позовною заявою борг відповідача становить 10 717,50 грн. Відповідачем заборгованість в сумі 10 717,50 грн. оплачена не була, доказів сплати до суду не надано.

Відповідно до п. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини  можуть бути двохсторонніми.

В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

    Отже, поставивши відповідачу за накладними № 223 від 19.04.2010р.; № 227 від 20.04.2010р.; № 247 від 29.04.2010р.; № 390 від 31.05.2010р.; № 437 від 09.06.2010р. товар, сторони на підставі ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України уклали угоду, згідно з якою у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України виникло зобов'язання щодо оплати за отриманий товар.

        Крім того, позивачем було надано послуги по доставці товару по вказаним накладним, що підтверджується актами здачі –приймання робіт № 223 від 19.04.2010р.; № 227 від 20.04.2010р.; № 247 від 29.04.2010р.; № 390 від 31.05.2010р.; № 437 від 09.06.2010р., які підписані уповноваженим представником відповідача

        Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

     Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

       Згідно з вимогами частини першої ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

   Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

     Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини відповідно до яких позивач надав відповідачу товар та надав послуги доставки товару, а останній зобов'язаний розрахуватись за поставлений товар та надані послуги.

 Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

 Позивач на адресу відповідача направив претензію № 11/11-03 від 11.11.2010 р. з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 10 717,50 грн., яка виникла на підставі поставленого товару та наданих послуг, яка залишена без відповіді та задоволення (претензія та докази її направлення наявні в матеріалах справи).

        Незважаючи на нагадування позивача заборгованість відповідача в сумі 10 717,50 грн. станом на момент подання позовної заяви до господарського суду Київської області є непогашеною.

        Оскільки відповідач не розрахувався за отриманий товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України.

        Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В результаті невиконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар та надані послуги за ним утворилась заборгованість, яка згідно позовних вимог становить 10 717,50 грн.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони. Відповідач у судові засідання не з'явився, відзиву або доказів оплати суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 10 717,50 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 10 717,50 грн. підлягає задоволенню.

       Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.  

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЕНЕРГОСТАР»(08150, Київська обл., Києво - Святошинський район, м. Боярка, вул. 40 років Жовтня, 36, код ЄДРПОУ 33491762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»(04074, м. Київ, Оболонський район, вул. Вишгородська, буд. 28/1, код ЄДРПОУ 31466963) 10 717 (десять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 50 коп. заборгованості, 107 (сто сім) грн. 17 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

                Суддя                                                                                Христенко О. О.