Рішення

від 15.03.2011 по справі 7/020-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/020-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2011 р.                                                                  Справа № 7/020-11

  Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Приватного підприємства «Будпобутсервіс», м. Київ,

до                    Коопунівермагу Бориспільського Районного Споживчого Товариства, Київська область, м. Бориспіль,

про                    стягнення 5 050,62 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Головань Г.Г. –директор, наказ №1 від 01.10.1993 року;

Головань С.О. –представник за довіреністю №1/2 від 01.02.2011 року

від відповідача: не з'явились,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Будпобутсервіс»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №1 від 25.01.2011 року (вх. №310 від 31.01.2011 року) до Коопунівермагу Бориспільського Районного Споживчого Товариства (далі –відповідач) про стягнення 5 050,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих зобов'язань за договором №04-01/2010 консигнації на продаж продукції від 04.01.2010 року, а саме, щодо проведення Коопунівермагом Бориспільського Районного Споживчого Товариства оплати вартості реалізованого товару, вартості нереалізованого і не повернутого товару, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 4 426,70 грн та нарахованої на цю суму пені у розмірі 623,92 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2011 року було порушено провадження у справі №7/020-11 та призначено її розгляд на 24.02.2011 року.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 24.02.2011 року представників відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи відкладався на 10.03.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2011 року у зв'язку з повторною неявкою у судове засідання представників відповідача розгляд справи було відкладено на 15.03.2011 року

У судовому засіданні 15.03.2011 року представники позивача підтримали позовні вимоги, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 15.03.2011 року втретє не з'явились. Відповідач про дату, час та місце розгляду спору повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 15.03.2011 року господарським судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

У період з 2008 року по 2010 року між Приватним підприємством «Будпобутсервіс»та Коопунівермагом Бориспільського Районного Споживчого Товариства існували договірні правовідносини, які були спрямовані на передачу з метою подальшої реалізації товару.

Так, 02.01.2008 року між Приватним підприємством «Будпобутсервіс»(консигнант за договором, позивач у справі) та Бориспільським кооперативним універмагом (консигнатор за договором, відповідач у справі) було укладено договір консигнації на продаж продукції №1, окрім того, 04.01.2010 року між тими ж сторонами було укладено договір №04-01/2010 консигнації на продаж продукції.

Відповідно до п. 1.1. укладених договорів консигнант надає консигнатору меблеву продукцію для демонстрації та продажу на консигнаційній основі.

Згідно п. 3.1. договорів консигнант зобов'язався відвантажувати консигнатору продукцію в асортименті згідно його заявки, а консигнатор у відповідності з 4.1. договорів зобов'язався реалізувати одержану на консигнацію продукцію від свого імені, нести повну матеріальну відповідальність за зберігання одержаної продукції на час перебування її на консигнації.

Пунктом 4.6. договорів передбачений обов'язок консигнатора надавати консигнанту повну інформацію про перебіг реалізації продукції та про залишки нереалізованої продукції.

Як визначено у п. 5.1. договорів термін консигнації становить 90 календарних днів з дня поставки продукції на консигнацію.

Сторонами (п. 5.2. договорів) погоджено, що термін починає спливати з моменту відвантаження продукції консигнатору та закінчується в момент передачі його покупцю. Якщо консигнатор неспроможний провести реалізацію продукції протягом вказаного строку, він сповіщає про це консигнанта за 3 дні до закінчення строку реалізації письмово та зобов'язується або повернути продукцію консигнату, або продовжити строки її реалізації.

Пунктом 8.1. договорів встановлено, що консигнатор зобов'язаний перерахувати грошові кошти консигнанту в термін 3-х банківських днів після реалізації та отримання грошей від покупця.

Договір №1 від 02.01.2008 року, згідно ч. 1 п. 10.3., вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року.

Договір №04-01/2010 від 04.01.2010 року, відповідно до ч. 1 п. 10.3., вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 року.

Частиною 2 п. 10.3. договорів визначено, що по закінченні вищевказаного терміну умови договору продовжують діяти стосовно всіх партій продукції, які до цього моменту знаходяться на консигнації і розрахунок за якими не завершено. По узгодженню сторін договір може бути пролонгований на наступний період.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних, актів звірки поставленої та неоплаченої продукції б/н від 25.07.2008 року та б/н від 25.12.2008 року та звітів про відвантажену та оплачену продукцію б/н станом на 25.07.2008 року та на 25.12.2008 року, за період з 01.01.2008 року по 25.12.2008 року позивачем було передано відповідачеві продукції на суму 23 253,60 грн. для її подальшої реалізації Коопунівермагом Бориспільського Районного Споживчого Товариства.

Як стверджує позивач, та підтверджується актами звірки поставленої та неоплаченої продукції б/н від 25.07.2008 року та б/н від 25.12.2008 року відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання, а саме реалізовував від свого імені товар, що належав позивачу та здійснював оплату після його реалізації, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Згідно підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, акту звірки поставленої та неоплаченої продукції б/н від 25.12.2008 року, станом на 25.12.2008 року за відповідачем існувала заборгованість за реалізований товар у розмір 5 724,36 грн. та на реалізації залишився товар на загальну суму 5 436,30 грн.

Наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №1 від 23.02.2009 року на суму 5 046,84 грн., №37 від 04.09.2009 року на суму 8 655,30 грн., №38 від 01.10.2009 року на суму 6 041,00 грн., №42 від 01.12.2009 року на суму 3 792,00 грн., №49 від 21.12.2009 року на суму 4 959,60 грн. та №1 від 05.02.2010 року на суму 3 100,50 грн. підтверджується, що за період з 25.12.2008 року по 31.03.2010 року Приватне підприємство «Будпобутсервіс»поставило Коопунівермагу Бориспільського Районного Споживчого Товариства з метою наступної реалізації товар на загальну суму 31 595,58 грн.

У відповідності до умов договору відповідач у справі частково реалізував та оплатив позивачу товар і станом на 31.03.2010 року у відповідача на реалізації залишився товар на загальну суму 8 582,10 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом звірки поставленої та оплаченої продукції б/н від 31.03.2010 року та звітом про відвантажену та оплачену продукцію станом на 31.03.2010 року.

Господарським судом встановлено, що сторонами в акті звірки поставленої та оплаченої продукції б/н від 31.03.2010 року визнано, що заборгованість відповідача перед позивачем за реалізований товар становить 4 146,60 грн., що також підтверджується наданою представником позивача у судовому засіданні 15.03.2011 року довідкою №6 від 14.03.2011 року.

Згідно банківської виписки, наданої позивачем до матеріалів справи, на виконання умов договору №04-01/2010 консигнації на продаж продукції відповідачем було частково погашено підтверджену в акті звірки поставленої та оплаченої продукції б/н від 31.03.2010 року суму заборгованості, а саме оплачено 1690,80 грн.

Окрім того, як передбачено п. 5.2. договору, враховуючи неспроможність реалізувати у визначений строк залишок продукції на суму 8 582,10 грн., відповідач повернув згідно накладної №64 від 24.09.2010 року частину товару на суму 6 612,00 грн. (з ПДВ).

У зв'язку з існуванням у Коопунівермагу Бориспільського Районного Споживчого Товариства заборгованості перед позивачем по оплаті вартості поставленого і реалізованого товару позивач, Приватне підприємство «Будпобутсервіс», звертався до відповідача з претензією №01-8 від 04.11.2010 року про погашення існуючої суми боргу, яка була отримана уповноваженим представником відповідача 04.11.2010 року, що підтверджується підписом та відповідною відміткою Коопунівермагу Бориспільського Районного Споживчого Товариства на претензії.

Оскільки відповіді на надіслану претензію відповідач не надав, суму боргу за реалізований та неоплачений товар не сплатив, залишок товару, який у визначений договором строк не був реалізований, не повернув, позивач звернувся з позовом до суду.

Вищевикладені, встановлені господарським судом та підтверджені документами у справі обставини, свідчать, що станом на момент розгляду спору у суді у Коопунівермагу Бориспільського Районного Споживчого Товариства існує заборгованість перед Приватним підприємством «Будпобутсервіс»за поставлений і реалізований товар у сумі 2 455,80 грн. (4 146,60 грн., визнана сума заборгованості –1690,80 грн., сплачені відповідачем грошові кошти) та 1 970,10 грн. вартість поставленого і нереалізованого товару (8 582,10 грн., визнаний залишок товару –6 612,00 грн., вартість повернутого відповідачем товару), що разом становить 4 425,90 грн., а не 4 426,70 грн., як помилково зазначає позивач (у зв'язку з невірним арифметичним підрахунком).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»від 30.03.2002 року №445 до операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів консигнації, відносяться операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов укладених між сторонами договорів відповідач у справі, як консигнатор, зобов'язувався реалізувати у визначений договорами строк надані товари, перерахувати за реалізовані товари грошові кошти, а у випадку неспроможності здійснити реалізацію повернути отриманий товар.

Господарським судом встановлено, що станом на момент розгляду справи у господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 425,90 грн.

Приписами статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт існування вказаної суми боргу, проте доказів її погашення не надав, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 4 425,90 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 0,80 грн. (4 426,70 грн. –4 425,90 грн.), у зв'язку з невірним арифметичним розрахунком позивача, суд відмовляє.

Окрім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 623,92 грн. за період прострочки з 01.04.2010 року по 25.01.2011 року. Одночасно у судовому засіданні 10.03.2011 року представником позивача було надано уточнений розрахунок пені у сумі 340,25 грн. за період прострочки з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року на суму боргу 4 426,70 грн., проте заяви відповідно до ст. 22 ГПК України про зменшення чи зміну позовних вимог в цій частині позивачем подано не було, а відтак господарський суд розглядає позов в частині стягнення пені у розмірі та за період, заявлений у позовній заяві.

При цьому, господарський суд зазначає, що відповідно до п. 9.1. укладених договорів сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за даним договором. За несвоєчасне виконання зобов'язань згідно п. 8.1. даного договору винна сторона зобов'язується виплатити іншій стороні пеню в двократному розмірі облікової ставки НБУ за весь період затримки.

У відповідності до вимог ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором.

Господарський суд зазначає, що у відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, беручи до уваги те, що відповідно до п. 8.1. договорів, за невиконання якого передбачено стягнення пені, консигнатор зобов'язаний перерахувати грошові кошти консигнанту в термін 3-х банківських днів після реалізації та отримання грошей від покупця, то строк нарахування пені, у випадку не оплати відповідачем реалізованого товару, починається після спливу трьох банківських днів після кожної реалізації товару відповідачем та отримання грошових коштів від покупців.

Однак, позивачем було надано суду розрахунок, який не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства та умов договору, оскільки ним необґрунтовано період нарахування пені, а також пеня нараховується на суму боргу, яка включає в себе не тільки заборгованість за реалізований та неоплачений відповідачем товар, а й за вартість неповернутого товару, який Коопунівермагом Бориспільського Районного Споживчого Товариства реалізовано не було. А відповідальність у вигляді пені, згідно п. 9.1. договору, як уже зазначалось вище, настає лише за несплату грошових коштів консигнатором, відповідачем, у визначений строк після реалізації та отримання коштів від покупця.

У відповідності до п. 5) ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок»замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Якщо вимога про стягнення сум штрафних санкцій, річних тощо є додатковою до основної (наприклад, про стягнення заборгованості) і розрахунок зазначених сум відсутній, суд, прийнявши позовну заяву, в порядку підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) зобов'язує позивача надати такий розрахунок, за необхідності - з матеріалами, які його обґрунтовують, а в разі їх неподання - з урахуванням обставин конкретної справи застосовує зазначений припис пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову. Таку правову позицію викладено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році».

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2011 року позивача було зобов'язано надати обґрунтований розрахунок пені з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду нарахування пені з посиланням на умови договору.

Однак, всупереч вимог ухвали суду позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку пені, враховуючи умови договору (п. п. 9.1. та п. 8.1. договорів), а саме щодо визначення періоду початку нарахування пені, а також обґрунтування суми, на яку нараховується пеня.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 623,92 грн. пені підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, що згідно ч. 3 ст. 81 ГПК України не позбавляє права позивача повторно звернутись до суду з позовом (в цій частині) на загальних підставах, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 4 425,90 грн. боргу. В іншій частині позову, а саме в стягненні 0,80 грн. боргу, господарський суд відмовляє. Позов, в частині стягнення 623,92 грн. пені, господарський суд залишає без розгляду.

Враховуючи, що спір виник з вини Коопунівермагу Бориспільського Районного Споживчого Товариства судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.  44, 49, ст. ст. 81, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

                    2.          Стягнути з Коопунівермагу Бориспільського Районного Споживчого Товариства (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 76, код ЄДРПОУ 01754735) на користь Приватного підприємства «Будпобутсервіс»(02232, м. Київ, вул. Лаврухіна, 15/46, кв. 289, код ЄДРПОУ 21541604) 4 425 (чотири тисячі чотириста двадцять п'ять) грн 90 коп. боргу та судові витрати: 102 (сто дві) грн 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Позов в частині стягнення 623,92 грн. пені залишити без розгляду.

          4.          В іншій частині позову відмовити.

          5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                                 В.М. Антонова

Повне рішення складено 17.03.2011 року