Рішення

від 16.03.2011 по справі 18/219/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/219/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        16.03.2011 р.                                                                      Справа №18/219/11

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.,

за участю представників сторін:

від  позивача: Логвиненко А.А., дор.б/н від 18.01.2011 року.

від відповідача:  не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аніка», 36016, м. Полтава, вул.Серьогіна,10

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маррус», 36008, м. Полтава, вул. Боженка,28          

про стягнення  14 826,97 грн.                                                          

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аніка», м. Полтава  звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маррус», м. Полтава про стягнення заборгованості по договору поставки № 1472 від 07.10.2010 року в сумі -  14 826,97 грн., в тому числі 3 082,63 грн. - основного боргу, 11 220,30 грн. - пені, 154,13 грн. - штрафу та 369,91 грн. - інфляційних нарахувань.

Позивач на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не скористався наданими йому правами згідно ст. 22 ГПК України для захисту своїх інтересів, а саме: його представник  в судове засідання не з'явився, ухвала суду від 24.01.2011 року про порушення провадження у справі, ухвала суду від 14.02.2011 року та ухвала суду від 03.03.2011 року про відкладення розгляду справи повернулися до господарського суду з відміткою поштового відділення " За зазначеною адресою не проживає" (в матеріалах справи),  відзив на позов не надав.

Однак, позивачем було надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 22.02.2011 року де зазначено державним реєстратором, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Маррус»м. Полтава, вул. Боженка, 28.

Згідно ст. 69 ГПК України господарський спір має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення даного спору закінчується.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору та наявних в матеріалах справи доказів достатньо, і господарський суд двічі повідомляв відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання у відповідності з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України (від 10.12.2002р. №75), а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

07.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аніка», м. Полтава (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маррус», м. Полтава був укладений  договір поставки № 1472 (надалі - договір).

Згідно п. п. 1.1 Договору позивач зобов'язався поставити та передавати у власність відповідачу продукцію згідно замовлення, а відповідач зобов'язався прийняти продукцію і здійснити  її оплату  в строк згідно умов Договору.

На виконання умов договору позивач на підставі прибуткових накладних, а саме :

-  № ПЛ 003744 від 09.10.2009 pоку на суму 1 347,06 грн.;

- № ПЛ 004936 від 14.10.2009 року на суму 515,96 грн.;

- № ПЛ 005905 від 17.10.2009 року на суму 1 195,14 грн. надав вказану у накладних продукцію на загальну суму 3 327,57 грн.

Позивач взяті на себе зобов"язання по договору поставки виконав в повному обсязі.

Згідно п. 3.3 Договору відповідач зобов'язався здійснити оплату отриманої продукції з відстрочкою платежу строком на 7 календарних днів. Останній строк оплати відповідачем поставленої продукції позивачем мав бути 25.10.2009 року.

Відповідач взяті на себе зобов"язання по договору поставки виконав частково. В наслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 082,63 грн.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)   зобов'язана  вчинити   на  користь  другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. ст. 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів погашення заборгованості в розмірі 3 082,63 грн. ідповідач суду не надав.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6.3 Договору за несвоєчасне виконання умов вказаного Договору передбачено сплату пені в розмірі 2  % від несплаченої суми вартості продукції  за кожен  день прострочення платежу.

Позивач керуючись п.6 ст. 231 ГК України та  п. 6.3 договору, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 11 220,30 грн. за період з 26.10.2009 року  по 26.04.2010 року.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання                       грошових зобов'язань"( із змінами та доповненнями), пеня обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позивач не вірно розрахував суму пені за період з 26.10.2009 року по 26.04.2010 року, оскільки позивач при здійсненні розрахунку виходив із розміру пені 2 % від суми боргу за кожний день прострочення.

На підставі наведених норм пеня нарахована позивачем до стягнення з відповідача в сумі - 11 220,30 грн. за період 26.10.2009 року по 26.04.2010 року підлягає перерахунку судом, оскільки позивачем не враховано наступні положення діючого законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на дану норму нарахування пені є правомірним на суму 315,10 грн. і позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню (розрахунок суду –в матеріалах справи).

В частині стягнення пені в розмірі - 10 905,20 грн. та штрафу в розмірі - 154,13 грн.  суд відмовляє.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Нараховані позивачем інфляційні нарахування за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року  в розмірі - 369,91 грн. правомірні і підлягають задоволенню.

Згідно ст.49 ГПК України державне мито, стягується з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись  статтями  49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маррус" (36008, м. Полтава, вул. Боженка, 28, ідентифікаційний код 33964612) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Аніка" (36016, м. Полтава, вул. Серьогіна,10, ідентифікаційний код 36514834 р/р 26005710002133 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»МФО 351016) заборгованість в сумі 3082,63 грн. - основного боргу, пеню - 315,10 грн., інфляційних нарахувань - 369,91 грн., 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

          Суддя                                                                      Кульбако М.М.

Повний текст рішення складено та підписано 22  березня 2011 року

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.