Рішення

від 22.03.2011 по справі 5020-122/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-122/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 березня 2011 року справа № 5020-122/2011

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродукт Логістикс”, ідентифікаційний код 35021464

(10025, м. Житомир, вул. Заводська, 21)

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Скорпіон-Стар Компани”, ідентифікаційний код 35710481

(99057, м. Севастополь, вул. Б. Михайлова, 1, кв. 329)

про стягнення 9 600,00 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ „Укрпродукт Логістикс”) –явку уповноваженого представника не забезпечив;

відповідач (ТОВ „Скорпіон-Стар Компани”) –явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

28.01.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрпродукт Логістикс” (далі –позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Скорпіон-Стар Компани” (далі –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 9 600,00 грн. за надані послуги перевезення вантажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статтю 193 Господарського кодексу України та статті 526, 530 Цивільного кодексу України та зазначає, що відповідач, в порушення умов договорів-заявок № 8 та № 9 від 08.07.2010, у встановлені домовленістю сторін строки не розрахувався за надані позивачем послуги.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02.02.2011 порушено провадження у справі № 5020-122/2011; розгляд справи призначений на 17.02.2011.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням ними вимог суду.

У засідання суду 22.03.2011 позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, до початку судового засідання надав письмові пояснення у справі та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача; на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі /арк. с. 45-47/.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання також не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином: рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 37-40/.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача на позов, в якому він визнає позовні вимоги в повному обсязі –в сумі 9 600,00 грн. та зобов'язується погасити борг в строк до 15.04.2011 /арк. с. 48/.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, –підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Враховуючи зазначене, суд визнав можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до одноразових письмових договорів-заявок № 8 та № 9 від 08.07.2010 /арк. с. 12, 13/ ТОВ „Укрпродукт Логістикс” (позивач) надав ТОВ „Скорпіон-Стар Компани” (відповідач) послуги з перевезенні вантажу на загальну суму 9 600,00 грн.

Зобов'язання за договорами щодо доставки вантажу та передачі його належному вантажоодержувачу позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується товарно-транспортними накладними /арк. 14, 15/.

Для оплати наданих послуг позивач виставив відповідачеві відповідні рахунки:  № УЛ-00654 від 12.07.2010 за надання транспортно-експедиторських послуг за маршрутом Севастополь-Вінниця на суму 4 800,00 грн. /арк. с. 10/ та № УЛ-00655 від 12.07.2010 за надання транспортно-експедиторських послуг за маршрутом Севастополь-Вінниця на суму 4 800,00 грн. /арк. с. 11/. Обидва рахунки отримані відповідачем 05.11.2010, що підтверджується декларацією № 324937 кур'єрської служби ПП „Велтекс” /арк. с. 8-9/.

Проте, відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався, що стало причиною звернення ТОВ „Укрпродукт Логістикс” до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Також підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

В свою чергу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. ст. 202, 204 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі наданих до матеріалів справи доказів суд дійшов висновку, що дії сторін у справі з надання-отримання транспортно-експедиторських послуг, в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором про надання послуг. Ці дії згідно зі статтями 11, 712 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за надані позивачем послуги у повному обсязі.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судом, вимога про сплату заборгованості (рахунки № УЛ-00654 від 12.07.2010 та № УЛ-00655 від 12.07.2010) на загальну суму 9 600,00 грн. була отримана особисто директором ТОВ „Скорпіон-Стар Компани” 05.11.2010, про що свідчить квитанція про доставку /арк. с. 9/, отже відповідач був зобов'язаний оплатити вартість транспортно-експедиторських послуг в строк до 12.11.2010 (05.11.2010 + 7 днів).

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В матеріалах справи міститься акт звірення взаєморозрахунків станом на 18.03.2011 про наявну заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 9 600,00 грн. /арк. с. 46/, а також заява відповідача про визнання позовних вимог в повному обсязі /арк. с. 48/.

За приписами частини четвертої статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а заборгованість ТОВ „Скорпіон-Стар Компани” за надані послуги з перевезення в сумі 9 600,00 грн. є доведеною та обґрунтованою, суд визнав за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.

Таким чином, державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 78, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Скорпіон-Стар Компани” (99057, м. Севастополь, вул. Б. Михайлова, 1, кв. 329, ідентифікаційний код 35710481, відомості про рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпродукт Логістикс” (10025, м. Житомир, вул. Заводська, 21, ідентифікаційний код 35021464, п/р 2600713452 в ЖОД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 311528) 9 600,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот грн. 00 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.  00 грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                 підпис                                               В.О.Головко

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 28.03.2011.