Постанова

від 02.03.2011 по справі 14744/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 02 березня 2011 р.                                                                                 № 2-а- 14744/10/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі

головуючого судді   Панченко О.В.   

при секретарі судового засідання  Бутенко С.В.  

за участю:

представника позивача - Вегієва Р.С.

представника відповідача - Поворознюк У.Ю.

розглянувши у відкритому судовому  засіданні адміністративну справу за позовом

 Приватного підприємства  "УКРБУДМАТ"   

до

 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова   

про

 скасування податкового повідомлення рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Укрбудмат" (надалі позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (надалі відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.06.2010 р. № 0000171800/0.

В обґрунтування позову ПП  "Укрбудмат" зазначив, що 25.06.10 року підприємством  отримано податкове повідомлення - рішення № 0000171800/0 від 22.06.2010 р.,  яким визначено суму податкового зобов'язання з податку  на додану вартість у розмірі 19.999,50 грн., з яких 13.333,00 грн. - основний платіж,  штрафні санкції -  6.666,50 грн. Вказане рішення прийнято на підставі висновків Акту перевірки про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". За висновками податкової інспекції, правочини, укладені між ПП "Укрбудмат"  та постачальником ТОВ "Будпласт-1" не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства. Такі дії відповідача позивач вважає  безпідставними та такими, що порушують його законні права та інтереси. Позивач стверджує, що господарські операції мали реальний характер, були вчинені між право- і дієздатними суб‘єктами права, первинні документи складені у відповідності до закону, наміру безпідставно одержати податкову вигоду підприємство не мало, оскільки фактично понесло витрати.  

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському  районі міста Харкова з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що висновки акту  перевірки від 08.06.2010 року № 1856/18-015/32334921 є правильними. Так, відповідно  інформації ДПІ  у Московському районі м. Харкова, за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Будпласт - 1" та ведення господарської діяльності, з яким позивач мав взаємовідносини.

Оскільки немає доказів реального здійснення фінансово - господарських операцій контрагентом позивача ТОВ "Будпласт  - 1" за рахунок власних або орендованих основних засобів та обладнання, а також, враховуючи той факт, що правочини між ТОВ "Будпласт - 1 та постачальниками і покупцями у перевіряємому періоді не спрямовані на реальне  настання  правових наслідків та визнані нікчемними, висновок стосовно того, що ПП  "Укрбудмат" в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" безпідставно завищено податковий кредит та занижено податок до сплати у розмірі 13.333, 00 грн. за грудень 2008 року - цілком обґрунтований.   

Окрім того, за твердженням відповідача, наявність правильно оформлених податкових накладних, договорів та інших первинних документів, не може бути взято до уваги при вирішенні питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки ПП  "Укрбудмат"  не надано документів, які б пов'язували отримані послуги по перевезенню (згідно наданих заявок - договорів) із продажем товарів (цементу), тобто немає можливості встановити доцільність та факт отримання вказаних послуг.  

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Як вбачається з Акту Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова  від 08.06.2010 р. №1856/18-015/32334921 «Про результати  документальної невиїзної перевірки ПП "Укрбудмат" (код за ЄДРПОУ 32334921), з питань правових взаємовідносин з ТОВ "Будпласт-1" (код ЄДРПОУ 35348717) за грудень 2008 року, податковою інспекцію встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7. п. 7.4.ст. 7 Закону України від 03.0.41997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Так, за висновками податкової інспекції,  ПП "Укрбудмат" в грудні 2008 р. безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму  13.333 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 13.333 грн.

З посиланням на зазначений акт перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова   прийнято податкове повідомлення – рішення від 22 червня 2010 р. № 0000171800/0, яким   ПП "Укрбудмат" визначено податкове зобов’язання з ПДВ в загальному розмірі 19.999,50 грн., з яких  13333 грн. - основний платіж, 6.666,5 грн. - штраф.

Правовою підставою для прийняття спірного податкового повідомлення – рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова  вказала п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про Податок на додану вартість». Фактичною підставою для прийняття вказаного рішення - є викладені в акті від 08.06.2010 р. №1856/18-015/32334921 висновки податкового органу про завищення податкового кредиту, що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Судом встановлено, що відповідно до підписаних угод з ТОВ "Будпласт-1" позивач - ПП "Укрбудмат", у перевіряємому періоді отримав послуги автомобільного транспорту та перевезення вантажів за угодою перевезення вантажів та надання послуг автомобільним транспортом № 1/12 від 01.12.2008 року та ремонтні роботи обладнання, що належить позивачу за договором підряду № 2/12 від 02.12.2008 року. Відповідно до вказаних угод, взяті на себе зобов'язання  виконані сторонами  в повній мірі. Послуги прийняті без зауважень та оплачені у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Так, оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на перелічені правочини, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Обставини понесення позивачем витрат за переліченими договорами податковим органом визнані та підтверджені матеріалами справи.

Суд також відзначає,  що в акті перевірки податковим органом не вказується порушення податкового законодавства, які були допущені безпосередньо ПП "Укрбудмат".  

Відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, то суд визнає помилковим судження відповідача,  про безпідставне отримання ПП "Укрбудмат" у спірних правовідносинах податкової вигоди.

Судження відповідача про нікчемність перелічених вище правочинів спростовується також і наданими позивачем угодами щодо перевезення вантажів та надання послуг автомобільним транспортом № 1/12 від 01.12.2008 року та ремонтні роботи обладнання, що належить позивачу за договором підряду № 2/12 від 02.12.2008 року.

Проведення позивачем збиткових господарських операцій у спірних правовідносинах актом перевірки  від 08.06.2010 р. №1856/18-015/32334921  не встановлено.

На противагу судженням відповідача, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,  сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов’язань між позивачем, ПП "Укрбудмат" та його контрагентом - ТОВ  "Будпласт - 1". Доказів того, що ці зобов’язання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, так як базується лише на особистих припущеннях фахівців податкового органу без урахування всіх обставин та документів, наданих для перевірки, що суперечить вимогам п.п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено  наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р.).

У відповідності  до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. (зі змінами та доповненнями) "Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку".

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1 , п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи — це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями) "Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи".

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями) визначено порядок складання первинних документів, а саме "Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-          назву документа (форми);   

-          дату і місце складання;

-          назву підприємства, від імені якого складено документ;

-          зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-          посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її

оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

На перевірку представникам Відповідача було надано оформлені відповідно до вимог законодавства угоди, акти виконаних робіт та додатки до них, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні. Але ці надані документи не були взяті до уваги Відповідачем у зв'язку з хибним визнанням угод з постачальниками послуг недійсними (нікчемними). .

На таких самих висновках про визнанням угод з постачальниками послуг недійсними (нікчемними) грунтується й висновок Відповідача й про порушення Позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Однак, згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій з  необоротні  капітальні активи),  у тому  числі  при їх  імпорті,  з  метою  подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також необхідно відмітити, що відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів

(робіт, послуг);  

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником

податку товарів (робіт, послуг).

Законом України "Про податок на додану вартість" - п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 — встановлені вимоги щодо оформлення податкової накладної:

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення  ПП "Укрбудмат" наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав. Фактів таких порушень згідно з вимогами п.п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005р.) в акті перевірки від 08.06.2010 р. №1856/18-015/32334921  не навів.

За таких обставин, висновки ДПІ про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” слід визнати необґрунтованими.

Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про неправомірність  визначення додаткових податкових зобов’язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів  ПП "Укрбудмат", то поданий позов підлягає задоволенню.

Керуючись  ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162,  ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства  "УКРБУДМАТ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 22.06.2010 року № 0000171800/0.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не  було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення  цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то  вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні –з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.  

Повний текст постанови виготовлено 09 березня 2011 року.

          Суддя                                                                                                           О.В. Панченко