Рішення

від 22.03.2011 по справі 22/54пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/54пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.03.11 р.                                                                                 Справа № 22/54пд                               

  Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілма”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 33454076,

до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод”, м.Ясинувата Донецької області, ЄДРПОУ 00211197,

про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: Мар`єнко М.С. – за довіреністю;

від відповідача: Балицький О.П. – за довіреністю, -

                                                ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Вілма”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод”, м.Ясинувата Донецької області,  про:

- визнання дійсним договору купівлі-продажу від 19.02.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вілма” та Відкритим акціонерним товариством „Ясинуватський машинобудівний завод”;

- визнання права власності на садибу, яка розташована за адресою: м.Ясинувата, вул.Бабушкіна, 1, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,0690 га (кадастровий номер 1415500000:00:005:0658), житловий будинок (літ. А-1) площею 51,4 кв.м., усі багаторічні насадження, що знаходяться на земельній ділянці та усі наземні та підземні комунікації.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладення договору купівлі-продажу від 19.02.2010р., узгодження всіх істотних умов спірного договору та виконання його сторонами, внаслідок чого він набув право власності на спірні об'єкти. При цьому, вказано на ненадання Відповідачем технічного паспорту та документів, які підтверджують право власності останнього на нерухоме майно, у зв'язку з чим Позивач вважає, що такими діями Відповідач не визнає його права на предмет договору купівлі-продажу від 19.02.2010р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору купівлі-продажу від 19.02.2010р., акт приймання-передачі предмета продажу від 19.02.2010р.

21.03.2011р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надані додаткові пояснення до позовної заяви, відповідно до яких останній підтверджує укладання з Відповідачем договору купівлі-продажу від 19.02.2010р. та вказує на додержання Товариством з обмеженою відповідальністю „Вілма” вимог ст.657 Цивільного кодексу України шляхом звернення до Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод” з пропозицією нотаріального посвідчення означеного правочину. Також зазначається, що Відповідач порушив вказані приписи чинного законодавства, визначивши неможливість нотаріального посвідчення договору у листі-відповіді №63 від 11.08.2010р. Таким чином, Позивач вважає, що ухиляючись від виконання ст.657 Цивільного кодексу України, Відкрите акціонерне товариство „Ясинуватський машинобудівний завод” не визнає право власності на предмет договору купівлі-продажу від 19.02.2010р., чим порушує його право власності.

У якості доказів, викладених обставин, Позивач представив суду копії листів №28 від 26.07.2010р. та №63 від 11.08.2010р., а також довідки №7-2257 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.  

Відповідач у відзиві на позовну заяву, наданому 22.03.2011р., вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що між учасниками дійсно укладений договір купівлі-продажу від 19.02.2010р., досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, які виконані як Відповідачем, так і Позивачем. Отже, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілма” на той факт, що своїми діями Відкрите акціонерне товариство „Ясинуватський машинобудівний завод” не визнає за Позивачем права власності на предмет договору купівлі-продажу, оскільки, на теперішній час Відповідач не передав йому технічний паспорт та документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно, є безпідставними. Стосовно нотаріального посвідчення, зазначає про неможливість на час отримання листа Позивача здійснити ці дії.  

На виконання ухвали суду Відкритим акціонерним товариством „Ясинуватський машинобудівний завод” надано копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8968028, договору-купівлі продажу садиби від 22.12.2004р., витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №533961, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №076738 від 12.01.2006р., документів, що підтверджують правовий статус суб'єкта підприємницької діяльності, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, протоколу позачергового засідання спостережної ради №12 від 25.02.2010р.

У судовому засіданні 22.03.2011р. представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні 22.03.2011р. проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також долучив до матеріалів справи копію технічного паспорту станом на 18.02.2010р. на спірний об'єкт нерухомості.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, судом встановлено наступне.

19.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вілма” (Покупець) та Відкритим акціонерним товариством „Ясинуватський машинобудівний завод” (Продавець) підписаний договір купівлі-продажу.

          Згідно з умовами вказаного договору (п.1.1), Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до умов цього правочину садибу, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,0690 га (кадастровий номер 1415500000:00:005:0658), житловий будинок (літ. А-1) площею 51,4 кв.м., усі багаторічні насадження, що знаходяться на земельній ділянці та усі наземні та підземні комунікації. Садиба розташована за адресою: м.Ясинувата, вул.Бабушкіна, 1.

Наявність права власності Продавця на означене нерухоме майно та земельну ділянку на праві власності вбачається з п.1.2. спірного правочину, а також з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8968028, виданого Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, договору купівлі-продажу садиби від 22.12.2004р., посвідченого державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №076738 від 12.01.2006р.

Одночасно дані обставини в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

Продаж вчинено за 24 658,13 грн. без врахування податку на додану вартість, які перераховані Позивачем Відкритому акціонерному товариству „Ясинуватський машинобудівний завод” повністю. Про цей факт зазначає Відповідач у представленому суду відзиві на позовну заяву. Окрім того, дані обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовані.

Відповідно до п.4.1 договору купівлі-продажу, право власності на предмет правочину у Покупця виникає з моменту підписання акту приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи, акт приймання-передачі предмета продажу підписаний Позивачем і Відповідачем та скріплений печатками підприємств без заперечень 19.02.2010р.

При цьому, як вбачається зі змісту  позовної заяви з урахуванням додаткових пояснень до неї, а також листа №63 від 11.08.2010р., Відповідач ухилився від проведення нотаріального посвідчення спірного договору, з огляду на що Позивачем на підставі ст.220 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 19.02.2010р. дійсним та визнання права власності на предмети продажу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілма” такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з п.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів.

За приписами ст.655 Цивільного кодексу України, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Аналогічні положення містяться у ст.317 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Зокрема, саме власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Тобто, при розгляді вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним, враховуючи норми ст.ст.179, 220, 317, 655, 658 Цивільного кодексу України, судом повинно бути встановлено узгодження всіх істотних умов договору, здійснення повного чи часткового його виконання, правомірність відчуження вказаного майна з боку Продавця, а також ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення.

Окрім того, приймаючи до уваги положення ст.215 Цивільного кодексу України, повинно бути досліджено додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими  на це її установчими документами, довіреністю, законом або  іншими актами   цивільного   законодавства,  та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

Сторони не заперечують, що спірний договір підписаний повноважними особами сторін, окрім того, матеріали справи містять підтвердження наявності достатнього обсягу цивільної дієздатності особи, яка здійснила спірний право чин, на вчинення означених дій.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Дослідивши спірний правочин, вбачається, що сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов спірного договору, термінів, підписали та приступили до виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору.

Як вже було зазначено вище, Позивач перерахував Відповідачу вартість садиби, означену у п.2.1 договору купівлі-продажу (вартість становить 24 658,13 грн. без врахування податку на додану вартість).

Згідно з наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі предмета продажу від 19.02.2010р., на виконання умов спірного правочину Позивачу передано спірний об'єкт без будь-яких зауважень.

За таких обставин, враховуючи наявність права власності у Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод” на об'єкти, якими останній розпорядився шляхом укладання договору купівлі-продажу б/н від 19.02.2010р., судом встановлена правомірність відчуження Відповідачем Позивачу об'єкту нерухомості та земельної ділянки.

Стаття 657 Цивільного кодексу України містить правило, згідно з яким договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №28 від 26.07.2010р. Позивач звернувся до Відповідача, у якому просить у найкоротший термін оформити нотаріальне посвідчення спірного договору купівлі-продажу.

Відповідач у листі №63 від 11.08.2010р. вказав, що не має можливості нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу від 19.02.2010р.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи,  організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписом ст.220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України  істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено, договір купівлі-продажу б/н від 19.02.2010 року  відповідає вимогам чинного законодавства та містить умови, необхідні для договорів купівлі-продажу.

При цьому, умови спірного правочину були виконані сторонами, що підтверджуються письмовими доказами, які містять матеріали справи.

Таким чином, виходячи з того, що умови договору купівлі-продажу виконані сторонами (Відповідач передав спірне майно Позивачу, а Позивач, в свою чергу, сплатив за нього відповідну суму), його зміст відповідає вимогам чинного законодавства, а також  приймаючи до уваги, що Позивач навів докази того, що нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від його волі, зокрема, навмисне ухилення від нотаріального посвідчення правочину Відповідачем, суд задовольняє вимоги про визнання договору дійсним.

          Позовні вимоги Позивача про визнання права власності садибу, яка розташована за адресою: м.Ясинувата, вул.Бабушкіна, 1, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,0690 га (кадастровий номер 1415500000:00:005:0658), житловий будинок (літ. А-1) площею 51,4 кв.м., усі багаторічні насадження, що знаходяться на земельній ділянці та усі наземні та підземні комунікації, підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України, право  власності  у  набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.4.1 Договору, право власності на предмет договору у Покупця виникає з моменту підписання акту приймання-передачі.

Як було встановлено судом, означений акт підписано та скріплено печатками з обох сторін 19.02.2010р.

За таких обставин, враховуючи умови договору від 19.02.2010 року та положення ст.ст.328, 334 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги, що спірний договір визнано дійсним, суд дійшов висновку, що внаслідок підписання та повного виконання договору купівлі-продажу б/н від 19.02.2010 року  Позивач набув право власності на спірний об'єкт, а саме: садибу, яка розташована за адресою: м.Ясинувата, вул.Бабушкіна, 1, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,0690 га (кадастровий номер 1415500000:00:005:0658), житловий будинок (літ. А-1) площею 51,4 кв.м., усі багаторічні насадження, що знаходяться на земельній ділянці та усі наземні та підземні комунікації.

Слід зазначити, що Позивач може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами статті 392 Цивільного кодексу України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.

Невжиття Відповідачем активних юридичних дій щодо нотаріального посвідчення Договору свідчить про порушення речових прав Позивача, оскільки належне відправлення прав власника нерухомості можливе лише за умов нотаріального посвідчення та державної реєстрації правочину, на підставі якого ці права виникають. Ігнорування Відповідачем необхідності нотаріального посвідчення Договору є неправомірним через порушення тим самим статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Жовнір проти України від 29.06.2004 року) закріплює засади поваги до права власності і забороняє позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених принципами міжнародного права. В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадане судове рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права для національного суду.

Таким чином, причиною виникнення спору є ухилення Відповідача від нотаріального посвідчення Договору, що тягне за собою порушення майнових прав Позивача. З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                               ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілма”, м.Донецьк, до Відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод”, м.Ясинувата Донецької області, задовольнити.

2.Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 19.02.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вілма”, м.Донецьк, та Відкритим акціонерним товариством „Ясинуватський машинобудівний завод”, м.Ясинувата Донецької області.

3.Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілма”, м.Донецьк, (ЄДРПОУ 33454076), на садибу, яка розташована за адресою: м.Ясинувата, вул.Бабушкіна, 1, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,0690 га (кадастровий номер 1415500000:00:005:0658), житловий будинок (літ. А-1) площею 51,4 кв.м., усі багаторічні насадження, що знаходяться на земельній ділянці та усі наземні та підземні комунікації.

4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод” (86000, Донецька область, м.Ясинувата, вул.Артема, 31, код ЄДРПОУ 00211197, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілма” (83000, м.Донецьк, вул.Університетська, 78, ЄДРПОУ 33454076, банківські реквізити не відомі) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 331,58грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.В судовому засіданні 22.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                               Іванченкова О.М.           

Повний текст рішення підписано 28.03.2011р.