Ухвала

від 01.03.2011 по справі 5019/341/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5019/341/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"01" березня 2011 р.                                                                            Справа  № 5019/341/11

За позовом Закритого акціонерного товариства «Ей-І-Ес Рівнеенерго»

до відповідача    Комунального підприємства «Деражне-сервіс»     

про стягнення заборгованості за електричну енергію 883 грн. 53 коп.

                                                                                                               Суддя  Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача :  Мельник О.П. (довіреність №90 від 28.12.2010 року);

від відповідача : представник  не з'явився   

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Ей-І-Ес Рівнеенерго»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства «Деражне-сервіс»про стягнення з відповідача 810,21 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію та пені у сумі 73,32 грн.. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Ухвала про призначення справи до розгляду повернулась до господарського суду з відміткою "вказання прізвища одержувача".

Чинним законодавством до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.     

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача,  вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

13.03.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Ей-І-Ес Рівнеенерго»(надалі - Постачальник) та Комунальним підприємством «Деражне-сервіс»(надалі - Споживач) укладено Договір про постачання  електричної енергії №545 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію, а відповідач отримувати її та оплачувати відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.2.1, п. 2.2.2, п.2.3.3, п.8.1 Договору ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»зобов'язувалось постачати КП «Деражне-сервіс»електроенергію відповідно до умов Договору, а останнє - зобов'язувалось своєчасно та в повному обсязі електроенергію. Взяті на себе зобов'язання згідно з укладеним Договором ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»виконало в повному обсязі. Однак, відповідач не оплатив використану електроенергію, внаслідок чого порушив договірні зобов'язання.

Відповідно до п.2.3.3. Договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №4 «Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків».

Відповідно до п.3 Додатку №4 до Договору на постачання електричної енергії споживач протягом розрахункового періоду здійснює оплату за спожиту електричну енергію до 20-го числа кожного місяця. На поточний розрахунковий період.

Відповідно до п.2 Додатку №4 покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 15 числа кожного місяця та вибірково контролюються постачальником електричної енергії.

Після зняття показів засобів обліку Споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надає Постачальнику нарочним не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію. У разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин) визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно Постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих Постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.

Згідно п.8.1 Договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові постачальника в терміни визначені додатком №4 Договору «Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків».

КП «Деражне-сервіс»користувалось активною електроенергією протягом лютого 2010 року за Договором від 13.03.2007 року №545, однак оплату електричної енергії не здійснювало, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії заборгованість відповідача перед позивачем за лютий  2010 року за договором №545 від 13.03.2007 року становить 810,21 грн.. В матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3., 2.2.4 Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачу постачальнику пеню в розмірі 0,05% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивачем за період 26.02.2010 року по 25.08.2010 року на суму боргу в розмірі 810,21 грн. нарахована пеня в розмірі 0,05%, яка складає 73,32 грн.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 ГК України зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань2 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення  платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 810,21 грн. заборгованості, 73,32 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.  

2. Стягнути з Комунального підприємства "Деражне-сервіс" (35053, Рівненська область,  Костопільський район, с.Деражне, вул.Шевченка, 49) на користь Закритого акціонерного товариства “Ей-І-Ес Рівнеенерго” (33000, м.Рівне, вул.Князя Володимира, буд.71, код ЄДРПОУ 05424874) заборгованість за використану електроенергію у сумі 810 грн. 21 коп., пеню у сумі 73 грн. 32 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя                                                           Мамченко Ю. А.

Повний текст суддею підписаний «09»березня 2011 року