Рішення

від 17.03.2011 по справі 5026/428/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5026/428/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           17 березня 2011 року                                        Справа № 02/5026/428/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання  Ткаченко О.М.,

за участю представників: позивача: Слатвінський А.Г. -  голова господарства, відповідача:  Поляцко В.І. - за дорученням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом  фермерського господарства "Відродження"     

до державного підприємства "Дослідне господарство  "Христинівське"              

про стягнення 39 310 грн. 40 коп.,

                                                        ВСТАНОВИВ:

          Фермерським господарством "Відродження"  подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з  державного підприємства "Дослідне господарство  "Христинівське"  39 310 грн. 40 коп. завданих збитків за період з 01 лютого 2007 року по 28 липня 2010 року, за який  ДП "Дослідне господарство  "Христинівське"    є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором або законом, що підлягають відшкодуванню. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на приписи статті 625 Цивільного кодексу  України та вказує на те, що рішенням господарського суду Черкаської області від 20 січня 2009 року у справі № 13/1557 із відповідача стягнуто на користь позивача  суму основного боргу з індексом інфляції за виконані позивачем роботи  відповідно до укладеного між сторонами договору підряду від 25.06.2005 року і три проценти річних за прострочення сплати відповідачем боргу в період з 21.09.2006 по 31.01.2007 та відшкодовано позивачу понесені судові витрати. Рішення суду  набрало законної сили на підставі постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2009, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2010. Перерахування заборгованості здійснено відповідачем 29 липня 2010 року.  Тому позивач просить стягнути  31 726 грн. 40 коп. інфляційних збитків та 7 584 грн. три  проценти річних за період з 01.02.2007 по 28.07.2010, тобто,  за увесь час прострочення розрахунку.  

          Представник позивача у судовому засіданні подав заяву, в якій вказав, що позивач просить стягнути  з відповідача інфляційні витрати в сумі 31 726 грн. 40 коп.  за період з 01.02.2007 по 28.07.2010 та 7 584 грн. три проценти річних за період з 01.02.2007 по 28.07.2010, просив повністю задовольнити позов; пояснив, що позовна заява по справі № 13/1557 була подана ще 19.03.2007, справа розглядалася тривалий час, однак вини позивача у цьому немає; 29.07.2010 на виконання рішення господарського суду Черкаської області по справі №13/1557 відповідач перерахував кошти через ДВС, але не добровільно, тому позивач нарахував інфляційні втрати та три проценти річних по 28.07.2010.  

          Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову з наступних підстав:

          - з березня 2007 року по липень 2010 року розглядалася в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції справа  № 13/1557 про стягнення боргу по договору підряду від 25.06.2005 року, що є підставою для припинення виконання зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України та ст. 607 ЦК України;

          - відповідно до договору підряду від 25.06.2005 року сторони не встановили  відповідальність згідно припису ч. 2 ст. 625 ЦК України;

          - позивачем при розрахунку ціни позову допущена помилка та неправильно здійснено нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних в сторону збільшення обсягу відповідальності.  

          Представник відповідача у судовому засіданні повністю заперечив проти позову та пояснив, що період з березня 2007 року по 28 липня 2010 року - це період вирішення спору по справі № 13/1557 в судових органах, тому до отримання ухвали Верховного Суду України відповідач не міг перераховувати кошти, тим більше, що відповідач не згоден із рішенням судів, оскільки на виконання вказаних позивачем робіт є лише один акт виконаних робіт, на тих ділянках, що зазначає позивач, працювала техніка відповідача та його працівники; Слатвінський А.Г. виконував обов'язки директора дослідного господарства з 12.10.2005 року, потреб у проведенні такого виду та об'єму робіт силами фермерського господарства у дослідного господарства не було, оскільки воно мало необхідну техніку для проведення робіт; п. 6.1. договору чітко передбачає умови договору та зобов'язання сторін і у ньому відсутнє зобов'язання відповідача по сплаті індексу інфляції та 3%;  позивач при розрахунку суми позову допустив помилку у нарахуванні індексу інфляції та трьох процентів річних.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи   представників  сторін, суд  встановив наступне.                                                            Із матеріалів справи  вбачається, що господарським судом Черкаської області  розглядався позов ФГ "Відродження" до ДП "Дослідне господарство "Христинівка" про стягнення 72 174 грн. боргу, інфляційних збитків та три відсотки річних за виконані роботи відповідно до договору підряду від 25.06.2005 року.  20 січня 2009 року судом було прийнято рішення у справі № 13/1557, яким позов задоволено повністю та із ДП "Дослідне господарство "Христинівка" стягнуто на користь позивача - ФГ "Відродження"  70 278 грн. боргу та інфляційних збитків, 1 896 грн. - три проценти річних, 721 грн. 74 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Постановою Київського міжобласного апеляційного суду від 22.09.2009, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2010, апеляційну скаргу ДП "Дослідне господарство "Христинівське" було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 20.01.2009 по справі № 13/1557 без змін.

Рішенням господарського суду по справі № 13/1557 по спору між цими  ж сторонами встановлені наступні факти:

        -  укладення між ДП ДГ "Христиніське" та ФГ "Відродження" договору підряду від 25.06.2005 року, умови якого позивачем виконані повністю;

-  підписання та скріплення печатками підприємств 4-х актів виконаних робіт від 15.11.2005 року, якими сторони засвідчили про проведення дискування грунту на території 1440 га на суму 57 600 грн. та оранку на 80 га на суму 5 600 грн.;  

- невиконання ДП "Дослідне господарство "Христинівське" свого зобов'язання перед  ФГ "Відродження" та наявності боргу в сумі 63 200 грн.;

-  встановлення в договорі строку оплати вартості виконаних робіт –до 25.12.2005 - та нездійснення відповідачем розрахунку із позивачем  в установлений договором строк;  

- нарахування та стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох процентів річних по 31 січня 2007 року.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти,  встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, вказані вище факти, які були встановлені  рішенням господарського суду Черкаської області від 20.01.2009 та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 13/1557 між цими  ж сторонами, не  доводяться знову при вирішенні даної справи.  

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі –ГК України) зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.    

Відповідно до статей 193, 202 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530  Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.    

Із матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що борг в сумі 63 200 грн. був сплачений 29 липня 2010 року.

Позивач звернувся із даною позовною заявою про стягнення із відповідача індексу інфляції та трьох процентів річних  на підставі статті 625 ЦК України.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження по його примусовому виконанню. Якщо зобов'язання виконане не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Така правова позиція викладена у постанові ВСУ від 28.03.2006 по справі № 2-4/1319-2004.

Із змісту частини 2 статті 625 ЦК України вбачається, що на сторону, яка допустила прострочення виконання грошового зобов'язання, законодавцем покладається обов'язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

В результаті перерахунку належних до стягнення сум  індексу інфляції та трьох процентів річних, виходячи із того, що сума боргу за увесь час прострочення була незмінною і складала 63 200 грн.,  суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає частковому стягненню  на користь позивача індекс інфляції в сумі 27 555 грн. 20 коп. та 4 716 грн. 62 коп. три проценти річних за прострочення розрахунку в період з 01.02.2007 по 28.07.2010.

Доводи відповідача у відзиві на позовну заяву суд вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Тривалий розгляд справи у судових інстанціях не може бути підставою для звільнення боржника від відповідальності, встановленої законом, а саме, статтею 625 ЦК України. Оскільки обов'язок боржника сплатити індекс інфляції та три проценти річних встановлений законом, тому зазначення цього положення  у договорі не є обов'язковим.  

Незгода відповідача із судовими рішеннями по спору із позивачем у справі № 13/1557 не має значення для даної справи, оскільки судові рішення є, ними встановлені вказані вище факти і рішення місцевого та апеляційного судів залишені без змін.  Це твердження відповідає принципу правової певності, що є одним із основних елементів верховенства права згідно з практикою Європейського суду з прав людини, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.   

          Діючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду  з прав людини.

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог,  понесені останнім  витрати на сплату державного мита в сумі  322 грн. 72 коп. та 193 грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити  частково.

          2. Стягнути із державного підприємства "Дослідне господарство  "Христинівське"  (20000, Черкаська область, м. Христинівка, вул. Дубінська, 1,      ідентифікаційний код 00495800) на користь фермерського господарства "Відродження" (20300, Черкаська область, Уманський район, с. Піківець, вул. Уманська, 33-А, ідентифікаційний код 32094592) -  27 555 грн. 20 коп. індексу інфляції,  4 716 грн. 62 коп. три проценти річних, 322 грн. 72 коп. витрат на сплату державного мита, 193 грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

          3. В решті позову відмовити.           

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                    А.Д. Пащенко

Рішення підписане суддею 21.03.2011.