Рішення

від 29.03.2011 по справі 8/17/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/17/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 березня 2011 р.                          Справа 8/17/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Грабика В.В.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Мікоген Україна" (код ЄДРПОУ 34042959, юр. адреса: 47150, с. Вілія, вул. Лісова, 1а, Шумський район, Тернопільська область; поштова адреса :  43000, м. Луцьк, вул. С. Бандери, 8, кв.2     

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфа-Агро" (код ЄДРПОУ 32861158, 23500, м. Шаргород, вул. Леніна, 219, Вінницька область)     

про стягнення  56 375,00 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.01.2011 р. передано за підсудністю до господарського суду Вінницької області матеріали справи № 4/1/5022-9/2011 за позовом ТОВ "Мікоген Україна" до ТОВ "Гіфа-Агро" про стягнення  56 375,00 грн. заборгованості, порушеної цим же судом 04.01.2011р..

Позов обґрунтовано наступним. Відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу № 26/03-10 від 26.03.2010 р. позивач поставив відповідачу товар, оплату якого відповідач здійснив частково, внаслідок чого заборгував позивачу 56 375,00 грн.. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.  

Відповідно до протоколу розподілу справ від 03.02.2011 р., справа № 4/1/5022-9/2011 передана судді Грабику В.В..  

Ухвалою від 04.02.2011 р. суддею Грабиком В.В. справу прийнято до свого провадження, присвоєно їй № 8/17/2011/5003 та призначено  до розгляду на 09.03.2011 р..

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та ненаданням сторонами усіх необхідних для вирішення спору по суті документів, ухвалою суду від 09.03.2011 р. розгляд справи відкладено на 29.03.2011 р..

В судове засідання  представник позивача не з"явився, надав додаткові письмові пояснення по позову, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

В судове засідання   представник відповідача не з"явився   витребуваних судом документів не надав, про дату, місце та час розгляду справи відповідач повідомлений завчасно та належним чином, про поважність  причин неявки  суд не повідомив.

Оскільки в даному випадку відсутність представників сторін  не перешкоджає розгляду справи по суті, суд ухвалив про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України та з врахуванням вимог ст.69 ГПК України.

При розгляді справи в судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

26.03.2010 р. між ТОВ "Мікоген Україна" та ТОВ "Гіфа-Агро" укладено договір купівлі-продажу № 26/03-10. Даним договором передбачено:  відповідно умовам даного договору продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити та прийняти товар - субстрат для вирощування шампіньйонів із вмістом міцелію у вигляді брикетів (п.1.1.); кількість товару, що підлягає поставці, вказується в графіку замовлень отримання товару протягом поточного кварталу, який повинен бути підписаний сторонами (п.2.1.); загальна кількість товару становить 84 тонни (п.2.3.); оплата товару повинна бути проведена в чотирьох платежах, оплата першої партії повинна бути проведена до 08.04.2010, оплата другої партії до 14.04.2010, оплата третьої партії до 12.05.2010, оплата четвертої партії до 14.05.2010 (п.5.1.); товар буде поставлений в чотирьох партіях, сторони погодили наступні терміни поставки: перша партія  - 27.03.2010, друга —29.03.2010, третя партія - 30.03.2010, четверта партія —01.04.2010, всі партії є по 21 тонні (п.6.1.); сторони погодили, що продавець виконав обов'язок передачі товару покупцеві в моменті здачі товару перевізникові для доставки покупцеві, з моменту здачі товару перевізникові ризик пов'язаний з випадковим знищенням, пошкодженням чи втратою товару переходить до покупця та перевізника (п.6.3.); здача-прийом товару проводиться на складі продавця (п.7.1.); у випадку порушення умов договору сторони несуть відповідальність відповідно законодавства (п.9.1.); даний договір вступає в силу з моменту підписання двома сторонами і діє до повного його виконання (п.п.12.5., 12.6.).

На виконання умов договорів, позивач  передав, а відповідач через представника, що діяв за довіреністю серії ЯПК № 942712 від 27.03.2010р., прийняв товар на загальну суму  105 375 грн., що стверджується видатковими накладними № МU-000000740 від 27.03.2010 р.(кількість 20 300кг, вартість 25 375грн.),  № MU-000000749 від 29.03.2010 р. (кількість 20 780кг, вартість 25975грн.), № MU-000000760 від 30.03.2010 р.(кількість 21 540кг, вартість 26 925грн.), № MU-000000775 від 31.03.2010 р.(кількість 21 680кг, вартість 27 100грн.) (а.с.12-13).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого заборгував позивачу 56 375,00 грн., що також стверджується обопільно підписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2010 р.  (а.с.15,).

З метою досудового урегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 01 від 12.10.2010 р. з проханням сплатити заборгованість в сумі 56 375,00 грн.  до 31.10.2010 р..

Відповідач відповіді на претензію не надав, розрахунків не здійснив, що підтверджується   карткою рахунку  (а.с.41-44).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності  докази надані сторонами та  які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами склались правовідносини із договору поставки. Відповідач через уповноваженого представника отримав міцелій компостний загальною вагою 84 300кг на суму  105 375грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреністю, проте в порушення умов договору оплату товару не провів,що підтверджується окрім іншого карткою рахунку та  актом звірки взаєморозрахунків, за яким розмір заборгованості відповідача становить 56 375грн..Відповідач не надав суду доказів в спростування заявлених позивачем вимог. Зазначені обставини переконують суд в наявності підстав  для задоволення позову, оскільки обов'язок відповідача оплатити отриманий  товар передбачений як договором поставки так і нормами матеріального права.

При ціні позову 56 375,00 грн. позивач мав сплатити державне мито в сумі 563,75 грн.. Фактично, згідно платіжного доручення № 3925 від 22.12.10 р. позивач сплатив 570 грн., що на 6 гривень 25 копійок більше ніж передбачено законом.

З огляду на викладене, на підставі ст. 47 ГПК України ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" зайве сплачене державне мито в сумі шість грн. 25 коп. підлягає поверненню органом Державного казначейства позивачу із державного бюджету.

Відповідно до положень ст.49ч.2 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача .

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.  32, 33, 34, 43, 47, 49, 82, 84, 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфа-Агро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мікоген Україна" 56 375,00 грн. боргу, 563,75 грн. витрат насплату державного мита та 236 грн. витрат на сплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Мікоген Україна" з Державного бюджету України через відповідний територіальний орган Держказначейства України 6 гривень 25 копійок державного мита, зайво сплаченого за платіжним дорученням        № 3925 від 22.12.2010 р. (оригінал платіжного доручення - у матеріалах справи                              № 8/17/2011/5003).

5. Засвідчений гербовою печаткою суду оригінал даного рішення є підставою для повернення позивачу державного мита у встановленому цим рішенням розмірі.  

Суддя                                             Грабик В.В.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  31 березня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу  (юр. адреса: 47150, с. Вілія, вул. Лісова, 1а, Шумський район, Тернопільська область; поштова адреса :  43000, м. Луцьк, вул. С. Бандери, 8, кв.2)  

4 - відповідачу  (23500, м. Шаргород, вул. Леніна, 219, Вінницька область)