Ухвала

від 15.03.2011 по справі 5021/575/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5021/575/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.03.11           Справа №5021/575/2011.

Суддя господарського суду Сумської області Котельницька В.Л.,

розглянувши матеріали

за заявою – Приватного підприємства «ВІГАНД   ІНТЕРНЕШНЛ», м.Київ

до боржника – Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТЕКСПРОМ» (м.Суми, вул.Червоноармійська, 10, ід. код 34882283)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

       До господарського суду Сумської області  звернувся кредитор – Приватне підприємство «ВІГАНД   ІНТЕРНЕШНЛ»  із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «ФОРТЕКСПРОМ» відповідно  до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», посилаючись на відсутність керівних органів боржника за місцезнаходженням та наявність у боржника заборгованості перед кредитором в сумі 140000 грн.

        Дослідивши подані матеріали, оцінивши надані суду докази, суд дійшов висновку, що заява про порушення справи про банкрутство з доданими документами підлягає поверненню без розгляду враховуючи наступне.

       По – перше, згідно з ч.1 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити:

      найменування господарського суду, до якого подається заява;

      найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

      найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична   особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;

      номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);

      виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його    прийняття банківською установою боржника до виконання;

       перелік документів, що додаються до заяви.

       Тобто, суд при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство до провадження має з'ясовувати юридичний статус не тільки боржника, а і ініціюючого кредитора на момент звернення до суду. Зазначена правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 02.06.2009р. у справі №Б18/013-09.

         Разом з тим, до своєї заяви ініціюючим кредитором не було додано довідку (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (від державного реєстратора) щодо кредитора з даними про повне найменування, код, керівні органи та місцезнаходження, його відокремлені підрозділи, наявність чи відсутність його за місцезнаходженням, про статус відомостей про юридичну особу, стан юридичної особи станом на дату звернення до суду.

        По – друге, статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець –боржник або керівні органи боржника – юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

         Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

         Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», неплатоспроможність - неспроможність   суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

         Відповідно до вимог ст. 1 Закону безспірні вимоги кредиторів –вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

         Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,якщо інше не передбачено цим Законом.

         Стаття 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка має назву «Особливості банкрутства відсутнього боржника», передбачає ці самі інші випадки та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, а саме, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

         Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону є загальною, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють  банкрутство за спрощеною процедурою.

         Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

         При розгляді наявного питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою,  існують  дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону , в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст.6 Закону,  встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство , у тому числі вимоги до складу вимог ініціюючого кредитора, регулюються   загальними нормами Закону.

         Отже, за приписами Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер. Зазначена правова позиція також наведена у постановах Вищого господарського суду України від 08.09.2010р. у справі №15/529-б,  від 21.12.2010р. у справі №01/1074, від 08.09.2010р. у справі №7/43-10-593.

         Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то в підтвердження безспірності вимог кредитором має бути додано виконавчий документ, який підлягає виконанню  державною виконавчою службою в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

         Частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції згідно із Законом України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI) встановлено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:

         1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

         2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

         3) судові накази;

         4) виконавчі написи нотаріусів;

         5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

         6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

          7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

          8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

          9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

          Крім того, в абзаці 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» теж зазначено, що безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями підтверджуються виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у Законі України «Про виконавче провадження».

           Однак, до своєї заяви кредитором не додано доказів, які б підтверджували безспірність його вимог до боржника в розумінні абз. 8 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

           По – третє, як вже зазначалося згідно частини 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом», у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

          Відповідно до статті17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

          Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 названого Закону якщо відомості які підлягають внесенню до державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру не були до нього внесені вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

          Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 статті 19 Закону). Виходячи з вимог ч.2 статті  34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (виконавчий орган).

          Єдиним належним доказом відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням є наявність такого запису в Єдиному державному реєстрі.

           Всупереч  вимогам закону заявник такого доказу суду не подав.

           Враховуючи вищевказане, у суду відсутні правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство.

           Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

           Відповідно частини 1 статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду  з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

           Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної суми.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява Приватного підприємства «ВІГАНД   ІНТЕРНЕШНЛ» про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТЕКСПРОМ» підлягає поверненню без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України та статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника  або визнання його банкрутом».

           На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 1, 5, 6, 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 63, 86  Господарського процесуального кодексу України, суд,  -

УХВАЛИВ:

         1.Заяву з доданими до неї документами повернути без розгляду.

         Додаток: заява з додатком всього на 22-х аркушах, в т.ч. поштова квитанція про відправку копії заяви боржнику на 1 арк., квитанція про сплату 85 грн. держмита на 1 арк. та квитанція про сплату 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу на 1 арк.

         2. Роз'яснити заявнику, що повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

       СУДДЯ                                                 (підпис)                В.Л.КОТЕЛЬНИЦЬКА