Рішення

від 22.03.2011 по справі 5026/226/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5026/226/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 22 березня 2011 року                                                  Справа № 18/5026/226/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача – Чернявська Н.М. –представник за довіреністю,

від відповідача –Мирошніченко В.В. - представник за довіреністю,

від третьої особи –представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі

                    Черкаської філії відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”,

                    м. Черкаси      

до                 управління праці та соціального захисту населення виконавчого     

                    комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси, м. Черкаси

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Головного управління Державного казначейства України у

Черкаській області, м. Черкаси  

про              стягнення 658 948 грн. 71 коп.,-

    ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Черкаської філії відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси про стягнення заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договорів №№1/8, 2/9 та 3/10 від 01 січня 2010 року в розмірі 658 948 грн. 71 коп., в тому числі: 608 790 грн. 29 коп. –основний борг, 6 611 грн. 46 коп. 3% річних, 26 154 грн. 88 коп. інфляційні втрати та 17 392 грн. 08 коп. пеня.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 лютого 2011 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15 лютого 2011 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 лютого 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області та відкладено розгляд справи на 01 березня 2011 року.

Справа розглядається після відкладення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 11 лютого 2011 року за №506 та зазначав, що фінансування витрат за надані позивачем послуги, згідно договорів від 01 січня 2010 року проводиться по мірі надходження коштів з державного бюджету. Крім того відповідач вважає, що нарахування індексу інфляції, 3% річних та пені є необгрунтованим, оскільки умови договорів від 01 січня 2010 року управлінням виконуються належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

01 березня 2011 року через канцелярію господарського суду Черкаської області від Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області надійшли письмові пояснення по суті спору в яких вказано, що відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Статтею 38 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” шляхом надання  субвенцій з державного бюджету України місцевим бюджетам здійснюється фінансування витрат та надання пільг.

Частиною 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Головний розпорядник бюджетних коштів складає свою мережу, враховуючи вимоги діючих нормативно –правових актів, що регламентують бюджетний процес, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228 “Про затвердження Порядку складання, рогляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ”, наказу Державного казначейства України від 25 травня 2004 року №89 “Про затвердження Порядку обслуговування державного бюджету за видатками”.

Пунктом 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

В судовому засіданні, яке відбулося 22 березня 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/226/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що 01 січня 2010 року між відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Черкаської філії відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” та управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси було укладено договори про надання послуг за  №№1/8, 2/9, 3/10.

Згідно п. 1.1. договору №1/8 від 01 січня 2010 року позивач зобов'язався виконати додаткові роботи по встановленню телефонів категоріям громадян, які відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” мають пільги щодо оплати цих послуг, а відповідач –відшкодувати витрати, пов'язані з наданням пільг.

Предметом договору №2/9 від 01 січня 2010 року є  виконання позивачем робіт (основних) по встановленню телефонів категоріям громадян –інвалідам 1 та 2 груп, які відповідно до чинного законодавства України (Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”) мають право встановлені пільги щодо оплати цих послуг, а відповідач відшкодовує витрати, пов'язані з наданням пільг.

За умовами договору №3/10 від 01 січня 2010 року позивач зобов'язався встановити на пільгових умовах квартирні телефони та надати 50% та 100% пільги по абонентній платі категоріям громадян згідно Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист”, “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”,  “Про статус суддів”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а відповідач - згідно чинного законодавства фінансувати протягом строку дії договору фактичні цільові витрати за надані послуги.

Так, позивач зазначав, що зобов'язання по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян виконані ним належним чином та в повному обсязі, проте відповідач не оплатив надані послуги, в зв'язку з чим станом на 01 січня 2011 року борг відповідача за надані послуги складає 608 790 грн. 29 коп., який виник за період з 31 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року (а.с. 25).

Крім того, позивачем було нараховано на підставі ч. 2 ст. 36 Закону України “Про телекомунікації” пеню в розмірі 17 392 грн. 08 коп. та на підставі ст. 625 ЦК України 6 611 грн. 46 коп. 3% річних та 26 154 грн. 88 коп. інфляційних  втрат.

14 грудня 2010 року відповідачу було надіслано претензію про сплату боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, проте відповідь на претензію відповідач не надав, борг не сплатив.

В зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача  608 790 грн. 29 коп. –основного боргу, 6 611 грн. 46 коп. 3% річних, 26 154 грн. 88 коп. інфляційних втрат та 17 392 грн. 08 коп. пені.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, згідно довідки позивача борг за договорами №1/8 та №2/9 відсутній (а.с. 72).

Оскільки, борг за надані послуги згідно договорів від 01 січня 2010 року за №№1/8 та 2/9 відстутній, слід дійти висновку, що предметом розгляду даного спору є заборгованість що виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №3/10 від 01 січня 2010 року.

Підстава позову, це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Після звернення позивача до суду відповідачем було частково сплачено суму боргу в розмірі 13 282 грн. 91 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №20 від 04 лютого 2011 року та №27 від 28 лютого 2011 року. В зазначених докуметах в рядку “призначення платежу” вказано: погашення заборгованості за послуги зв'язку за червень 2010 року за пільги ветеранам війни та праці, Великої Вітчизняної війни, ліквідаторам ЧАЕС, субвенції на “П” ст. 16 Закону України “Про державний бюджет на 2011 рік”.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки під час розгляду справи відповідачем було сплачено частково суму основного боргу в розмірі 13 282 грн. 91 коп., суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п. 2.1. договору №3/10 від 01 січня 2010 року фінансування витрат на встановлення пільгових квартирних телефонів, при попередньому виставленні рахунків і погодження сторін на надання пільг по абонентній платі, категоріям громадян вказаним в п. 1 договору, буде проводитись шляхом безпосереднього перерахування коштів на розрахунковий рахунок Черкаської філії відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в межах сум, передбачених кошторисом на рік та по мірі надходження субвенцій з державного бюджету, відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2010 рік”.

Згідно п. 3.2. договору від 01 січня 2010 року за №3/10 відповідач зобов'язався при надходженні субвенцій з державного бюджету в термін до 5 –ти банківських днів перерахувати кошти на розрахунковий рахунок позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256  затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з довідки управління праці та соціального захисту населення виконавчого  комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси від 22 березня 2011 року №1102 у 2010 році на відшкодування пільг за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян було затверджено кошторисні призначення в розмірі 455 750 грн. 92 коп. Зазначена сума по кошторису була використана в повному обсязі.

У своєму відзиві представник відповідача зазначав, що кредиторська заборгованість включена у кошторис на 2011 рік.

Частиною 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Пунктом 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Так, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Державним казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Так, Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист”, “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”,  “Про статус суддів”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено надання певним категоріям громадян пільг на основні та додаткові роботи зі встановлення телефону та пільг на послуги зв'язку, в тому числі й абонентна плата за користування квартирним телефоном.

Відповідно до п. 5.1. Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09 серпня 2004 року, № 136 зобов'язання, узяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім зобов'язань щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (у частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що відповідний бюджетний період за який виник борг закінчився 31 грудня 2010 року, суд дійшов висновку що сума боргу в розмірі 595 507 грн. 38 коп. підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

При цьому судом також враховано, що дебіторську заборгованість з відшкодування послуг зв'язку наданих на пільгових умовах, відповідачем було включено у кошторис на 2011 рік.

На підставі п. 4.5. договору №3/10 від 01 січня 2010 року та ч. 2 ст. 36 Закону України “Про телекомунікації” позивачем було також заявлено до стягнення з відповідача пені в розмірі 17 392 грн. 08 коп. та на підставі ст. 625 ЦК України 6 611 грн. 46 коп. 3% річних та 26 154 грн. 88 коп. інфляційних  втрат.

Проте, оскільки п. 3.2. договору №3/10 було передбачено обов'язок відповідача сплачувати надані позивачем послуги за умови надходження субвенцій з державного бюджету, то суд дійшов висновку, що позивачем в даному випадку було безпідставно нараховані вказані вище суми починаючи з 21 червня 2010 року по кінець 2010 року, оскільки прострочення сплати заборгованості у даний період не відбулося.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне в задоволенні позову в частині стягнення 17 392 грн. 08 коп. пені, 6 611 грн. 46 коп. 3% річних та 26 154 грн. 88 коп. інфляційних  втрат відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Як вбачається з платіжних доручень від 18 січня 2011 року №524 та від 28 січня 2011 року №838 позивачем сплачено державне мито в розмірі 6 598 грн. 49 коп.

          Згідно ст. 3 п. 2 підпункту “а” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року розмір ставки державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 47 ГПК України передбачено, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Отже, оскільки 1% від ціни позову складає 6 589 грн. 49 коп., то сума коштів в розмірі 09 грн. 00 коп. підлягає поверненню на підставі ст. 47 ГПК України, в зв'язку з надмірною сплатою.

Також, оскільки борг в розмірі 13 282 грн. 91 коп. відповідачем було сплачено позивачу 04 лютого 2011 року та 28 лютого 2011 року, тобто після порушення провадження у справі, то державне мито в цій частині та в частині задоволених решти вимог слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 47, 49, п. 1-1  ч.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси, бул. Шевченка, 307, м. Черкаси, ідентифікаційний код 26323172, р/р 35410039002221 в ГУ ДКУ в Черкаській області, МФО 854018 на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Черкаської філії відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, вул. Б. Вишневецького, 34, м. Черкаси, ідентифікаційний код 01181877, р/р 26007147 в ЧОД “Райффайзен Банк “Аваль”,  МФО 354411 –595 507 грн. 38 коп. –основного боргу, 6 088 грн. 03 коп. витрат на сплату державного мита та 218 грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з  управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси (бул. Шевченка, 307, м. Черкаси, ідентифікаційний код 26323172) основного боргу в розмірі 13 282 грн. 91 коп. - припинити.

4.          В решті вимог –в позові відмовити.

5.          Стягнути з Державного бюджету України, реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018 на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Черкаської філії відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, вул. Б. Вишневецького, 34, м. Черкаси, ідентифікаційний код 01181877, р/р 26007147 в ЧОД “Райффайзен Банк “Аваль”,  МФО 354411 –09 грн. 00 коп. державного мита.  

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                         А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 25 березня 2010 року.