Постанова

від 22.03.2011 по справі 13/1935-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/1935-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2011 р.                                                           Справа № 13/1935-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Мельник О.В.

суддів                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддів                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Турович Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Ярмолинецького районного споживчого товариства на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.12.10 р. у справі № 13/1935-10

за позовом Ярмолинецького районного споживчого товариства

до Приватного підприємства "Елізіум Продукт Україна"

про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 16257 грн. 09 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2010 року Ярмолинецьке районне споживче товариство звернулось із позовом до приватного підприємства "Елізіум Продукт Україна" про стягнення заборгованості в сумі 16257,09 грн. за договорами оренди № 18 та № 19 від 01.06.2009 року.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.12.2010 р., у позові відмовлено.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції послався на дію ст. 173, 174, 193 ГК України та ст. 612 ЦК України. При цьому, судом прийнято до уваги те, що оскільки строк дії договорів оренди № 18, № 19 від 01.06.2009 року фактично завершився 31.12.2009 року (п. 9.1), позовна вимога позивача про стягнення заборгованості по орендній платі, пені та 3 % річних за період відсутності договірних відносин є необґрунтованою.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким задоволити позов апелянта.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення. Апелянт зокрема вказує, що судом не взято до уваги вимоги ст. 764 ЦК України та вважає, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір між сторонами є поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін на розгляд справи до апеляційного господарського суду не з'явились, про поважність причин неявки суд не повідомили, хоча про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 21.12.2010 року - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Апеляційним судом встановлено, що 01.06.2009 року між Ярмолинецьким районним споживчим товариством та приватним підприємством "Елізіум Продукт Україна" укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 18, згідно п. 1.1 якого орендодавець передає у тимчасове, строкове, платне користування приміщення, розташоване в с. Глушківці Ярмолинецького району, загальною площею 115 кв.м. торгового залу. При цьому, згідно п. 1.2 договору № 18, в оренду також передається майно, яке знаходиться в приміщенні, що орендується, згідно з актом приймання-передачі (додаток № 1) (а.с. 8-9).

Крім того, 01.06.2009 року між сторонами укладено договір оренди об'єкта нерухомості №19, п. 1.1 якого визначено, що орендодавець передає у тимчасове, строкове, платне користування приміщення, розташоване в с. Проскурівка Ярмолинецького району, загальною площею 75 кв.м. торгового залу та згідно п. 1.2 даного договору, в оренду також передається майно, яке знаходиться в приміщенні, що орендується, згідно з актом приймання-передачі (додаток № 1) (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 8.1 договорів оренди № 18 та № 19, ці договори припиняються у разі закінчення строку, на який їх було укладено.

Пунктами 9.1 договорів оренди № 18, № 19 встановлено, що строк дії кожного з них становить 7 місяців з моменту прийняття об'єкта оренди за актом приймання-передачі і закінчується 31.12.2009 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів.  

Як визначено частиною 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, згідно ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом положень п.2.2, п.2.3. наведених договорів, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання передачі. Орендар в день припинення дії договору повертає, а орендодавець приймає об'єкт оренди та майно, визначене в п.1.1.,1.2. цих договорів.

Як було встановлено апеляційним судом, орендодавець не звертався до орендаря з вимогою про повернення об'єктів оренди, а останній у виконання вимог п. 2.3. договорів не здійснював будь-яких дій по поверненню таких об'єктів позивачу, а тому колегія суддів прийшла до висновку про поновлення дії договорів оренди з 1 січня та з 1 серпня 2010 року кожного разу на строк 7 місяців, у зв'язку з чим, апеляційний суд не може погодитись з протилежним висновком суду першої інстанції.

За змістом абзацу 1 частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК  України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Оскільки відповідач належних доказів у підтвердження відсутності заборгованості по договорах оренди суду не надав, тому за обставин продовження дії орендних правовідносин між сторонами вимоги про стягнення основної заборгованості за період з січня по жовтень 2010 року по договору № 18 в сумі  7053,55 грн. та по договору № 19 в сумі 2871,45 грн. є документально підтвердженими, обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

          Відповідно до змісту п. 6.2 договорів оренди, у разі несвоєчасної сплати орендної плати, орендар перераховує на користь орендодавця , крім орендної плати пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) та 3% річних з простроченої суми, відповідно до ст. 625 ЦК України.

          Проте, за змістом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням наведених вимог Закону, приймаючи до уваги те, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендних платежів відповідач виконав неналежним чином, апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову та покладення на відповідача обов'язку по оплаті пені в сумі 421,73 грн. за договором № 18 та в сумі 171,67 за договором № 19.

          Згідно приписів ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи норми ст. 625 ЦК України, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 72,8 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань по договору № 18 та в сумі 29,63 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по договору № 19, відповідно до наданого позивачем розрахунку, з яким суд погоджується повністю.

          З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 21.12.2010 року підлягає скасуванню у зв'язку з  неправильним застосуванням норм матеріального права, а подана апеляційна скарга - частковому задоволенню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Апеляційну скаргу Ярмолинецького районного споживчого  товариства –задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 21.12.2010 року у справі № 13/1935-10 скасувати й прийняти нове рішення.

3. Позов Ярмолинецького районного споживчого товариства задоволити частково.

4. Стягнути з приватного підприємства «Елізіум Продукт України» на користь Ярмолинецького районного споживчого товариства 9925,00 гривень заборгованості по орендній платі, 593,40 гривень пені, 102,43 гривень –3 % річних, 338 гривень понесених судових витрат.

5. У частині позову про стягнення пені в розмірі 5636,26 гривень –відмовити.

6. Стягнути з приватного підприємства «Елізіум Продукт України» на користь Ярмолинецького районного споживчого товариства 51 гривню судових витрат за розгляд апеляційної скарги.

7. Господарському суду Хмельницької області видати відповідні судові накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд.  

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.