Постанова

від 06.03.2008 по справі 12/273-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/273-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

06 березня 2008 р.                                                                                                   Справа № 12/273-05

за позовом Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області (с. Зозів Липовецького р-ну Вінницької обл., код ЄДРПОУ 20087569)

до       Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції (Вінницька обл., м. Липовець, вул. Леніна, 84-а, код ЄДРПОУ 20087569)

3-тя особа на стороні відповідача Контрольно-ревізійне управління у Вінницькій області

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000592301/0 від 31.12.2004 р.

Суддя                                       М. Кожухар

Секретар судового засідання О.Білоконна

Представники:

позивача         - Ковальчук Є.Ф., Клінчиков С.О., Бубела Г.В. - за дорученням

відповідача     - Годун К.О. - за дорученням

3-ї особи -  Цимбалюк С.М., Порхун Л.М. - за дорученням

В С Т А Н О В И В :

         Подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Липовецької МДПІ  № 0000592301/0 від 31.12.2004 р. про визначення податкового зобов'язання в сумі 106528,8 грн. штрафних санкцій, застосованих за порушення норм з регулювання обігу готівки.

         Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту № 09-11/62 від 12.11.2004 р. ревізії надходження грошових коштів, їх оприбуткування по касі Зозівського професійного аграрного ліцею за період з 01.01.2002 р. по 01.10.2004 р., яка проведена контролерами-ревізорами контрольно-ревізійного відділу у Липовецькому та Оратівському районах на підставі постанови слідчого прокуратури Липовецького району від 25.10.2004 р. Штрафні санкції застосовано за неоприбуткування коштів у касі підприємства. Однак кошти у касу ліцею не надходили, оскільки вони були привласнені касиром ліцею Фіголь. Також позивач посилався на те, що податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції визначено як податкове зобов'язання. Між тим правовідносини щодо їх застосування не підпадають під дію Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

         Відповідач у відзиві № 2052/10/10-05 від 27.09.2005 р. позов не визнав, вважає що діяв відповідно до вимог законодавства.

         Ухвалою суду від 13.10.2005 р. провадження у справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі відносно гр. Фіголь Г.Д.

          Ухвалою суду від  15.02.2008 р. провадження у справі поновлено з призначенням розгляду на 06.03.2008 р.

          В судовому засіданні 06.03.2008 р. представник позивача Клінчиков С.О. доповнив підстави позову посиланням на те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховано положення ст. 250 Господарського кодексу України щодо строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

          Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, вказаних у відзиві на позов, також зазначив, що Господарський кодекс України на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки податковий орган згідно зі ст. 2 цього кодексу не є учасником відносин у сфері господарювання, так як не наділений господарською компетенцією стосовно позивача.

        Представники 3-ї особи дали пояснення щодо підстав та результатів здійсненої перевірки.

        З пояснень представників сторін і 3-ї особи та наданих матеріалів, а також судових актів  у кримінальній справі відносно гр. Фіголь Г.Д. суд вбачає таке.

        Згідно постанови слідчого прокуратури Липовецького району від 25.10.2004 р. на підставі посвідчень від 09.11.2004 р. №№ 09-22/155, 09-22/155, 09-22/156 контролерами-ревізорами Контрольно-ревізійного відділу у Липовецькому та Оратівському районах здійснено ревізію надходження грошових коштів та їх оприбуткування у касі Зозівського професійного аграрного ліцею (далі –Зозівський ліцей) за період з 01.01.2002 р. по 01.10.2004 р. За наслідками ревізії складено акт № 09-11/62 від 12.11.2004 р., яким зафіксовано, що з 01.01.2002 р. по 31.07.2004 р. ведення касових операцій здійснювала касир Фіголь Г.Д. За перевірений час  у касі ліцею несвоєчасно оприбутковано та неоприбуковано готівку в розмірі 21305,76 грн.

        На підставі цього акту, згідно з підпунктом «б»пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 2.10 Положення про ведення операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72, ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95  Липовецькою ОДПІ прийнято та надіслано позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000592301/0 від 31.12.2004 р. про визначення податкового зобов'язання в сумі 106528,8 грн. штрафних санкцій, яке за наслідками розгляду поданих позивачем в адміністративному порядку скарг залишено без змін (рішення ДПА України від 05.07.2005 р. № 6326/6/252215, а.с. 10-13 т. 1).

        Прийнятим за наслідками розгляду кримінальної справи стосовно гр. Фіголь Г.Д. вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 11.07.2007 р. підтверджено висновки акту ревізії контрольно-ревізійного відділу у Липовецького та Оратівському районах та встановлено, що гр. Фіголь Г.Д., перебуваючи на посаді бухгалтера-касира Зозівського професійного аграрного ліцею неоприбуткувала та привласнила 21305,76 грн., які надійшли до каси ліцею, в тому рахунку: за період з 2002 по 2003 роки –в сумі 17690 грн., у 2004 році –3615,76 грн. Вироком суду гр. Фіголь Г.Д визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ст. 191 ч. 4, ст. 366 ч. 1 Кримінального кодексу України.

         Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області від 29.08.2007 р. встановлені вироком Липовецького районного суду від 11.07.2007 р. обставини підтверджено, вирок змінено в частині перекваліфікації дій засудженої з ч. 1 ст. 366 на ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України та щодо призначеного покарання.

         Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

   Виходячи з п. 1-1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 19.02.2001  N 72  (що діяла у період, за який здійснено ревізію в Зозівському ліцеї, та втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 637 від 15.12.2004 р. ), правила цього Положення поширюються  на юридичних  осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від  їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі - підприємці), які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов'язковими для виконання ними.

         Відповідно до 2.10  Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 19.02.2001  N 72 (далі – Постанова № 72), уся готівка,  що надходить  до  кас  підприємств,  має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно з пунктом 4.2 цього Положення, є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

        Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки до юридичних осіб та громадян –суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

        Факт надходження до каси Зозівського ліцею коштів та їх неоприбуткування  встановлено названими вище вироком Липовецького районного суду від  11.07.2007 р. та ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29.08.2007 р. (а.с. 118-123 т. 2).

        Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) вирок суду в кримінальній  справі  або  постанова  суду  у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про  правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.  

         З урахуванням наведеного, не приймаються судом  доводи позивача щодо ненадходження коштів до каси ліцею.

         Разом з тим, заслуговують на увагу інші доводи позивача.

        Передбачена Указом Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»штрафна санкція є адміністративно-господарською санкцією, на застосування якої поширюються правила ст. 250 Господарського кодексу України.

        Відповідно до названої норми Господарського кодексу України адміністративно-господарські     санкції    можуть    бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня  виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

          Виходячи з наведеного та дати прийняття рішення про застосування штрафних санкцій (31.12.2004 р.), суд вважає правомірним  застосування штрафних санкцій лише стосовно неоприбуткування позивачем суми 3615,76 грн., що одержана ним у 2004 році, тобто в сумі 18078,8 грн. Решта штрафних санкцій застосована до позивача з порушенням правил ст. 250 Господарського кодексу України.

          Доводи відповідача стосовно того, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення Господарського кодексу України так як податковий орган не наділений господарською компетенцією щодо позивача, суд вважає помилковими, оскільки правомочність  податкових органів у сфері господарювання передбачена зокрема главою 2 Господарського кодексу України.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють свої повноваження у  випадках,  в  межах компетенції та у порядку,  встановлених  законами  України.

        Прийняття та вручення платнику податків податкового повідомлення (повідомлення-рішення) передбачено Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-Ш  Відповідно до преамбули цього Закону він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначають процедуру оскарження дій органів стягнення.

       Саме цим Законом запроваджено поняття “податкове повідомлення”, як письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом. Згідно п. 6.1 ст.6 Закону у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої  був зроблений розрахунок або перерахунок податкового зобов'язання, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк.  

        Статтею 4 Закону № 2181-Ш регулюється порядок подання податкової декларації та визначення суми податкового зобов'язання.

        Пунктом 1.5 ст. 1 цього Закону визначено, що штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

          Із змісту статей 4,6 та інших норм Закону № 2181-Ш витікає, що законодавець не розповсюдив дію цього Закону на правовідносини, не зазначені безпосередньо у Законі № 2181-Ш.

          Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом, який регулює спірні правовідносини. Разом з тим Закон № 2181-Ш не надає державним податковим органам повноважень на застосування передбаченого цим Законом порядку погашення зобов'язань платників податків (зокрема прийняття та направлення податкового повідомлення-рішення і застосування наслідків у разі несплати застосованого штрафу), у випадках застосування штрафних санкцій за порушення, що не стосуються податкового законодавства.

         Правовідносини щодо порушення п. 2.10 ст. 2 Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.01.2001 р. № 72, про що йдеться в акті ревізії та оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні, не стосуються податкового законодавства і на них не розповсюджуються положення Закону № 2181-Ш.

         З урахуванням наведеного, суд вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є неправомірним в частині  застосування штрафних санкцій на суму 88450 грн. та визначення штрафних санкцій в сумі 106528 грн. як податкового зобов'язання.

         За правилами ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частину постанови суду.

         Понесені позивачем судові витрати відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України відшкодовуються йому з Державного бюджету пропорційно задоволеним вимогам.

         Керуючись розділом УП, ст.ст. 7, 71, 72 ч. 4, 86, 94 ч. 1, ч. 3, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС   України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000592301/0 від 31.12.2004 р. у частині застосування штрафних санкцій на суму 88450 грн. та в частині визначення штрафних санкцій в сумі 106528 грн. як податкового зобов'язання.

В задоволенні  решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України через відповідний орган державного казначейства на користь Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області (с. Зозів Липовецького р-ну Вінницької обл., код ЄДРПОУ 20087569) 42,5 грн. витрат на сплату держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

        Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

        У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя                                                             М. Кожухар

Повний текст постанови складено 11.03.2008 р.