Постанова

від 22.02.2008 по справі 5/628-25/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/628-25/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.08                                                                                           Справа№ 5/628-25/117

17 год. 10 хв.                                79014, м.Львів вул.Личаківська,128. Зал судових засідань № 310

Господарський суд Львівської області розглянувши в судовому засіданні справу:

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю “КТ Телеком”, м. Львів

до відповідача :Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, м. Львів

про :визнання нечинним податкових повідомлень-рішень № 0000992310/0/5533 від 17.03.2006 р. та № 0000982310/0/5532 від 17.03.2006 р.

Головуючий  : Пазичев В.М.Пазичев В.М.

Суддя: Н.Є.БерезякБерезяк Н.Є.

Суддя: А.Я.МорозюкМорозюк А.Я.

Секретар : Я.Я.ЛютаЛюта Я.Я.

Представники сторін:

Від позивача:Корчик В.Я. –представник (довіреність б/н від 28.03.2006 р.)

Від відповідача :Томашівський О.Г. –представник (довіреність № 17300/10-0  від 11.10.2005р.)

Присутнім в судовому засіданні, згідно ст. 130 КАС України, роз'яснено їхні процесуальні права та обов'язки, а також видано пам'ятки про їхні права та обов'язки.

Суть спору :  До господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “КТ Телеком”, (м. Львів) подано позов до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, (м. Львів) про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень № 0000992310/0/5533 від 17.03.2006 р. та  № 0000982310/0/5532 від 17.03.2006 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000992310/0/5533 від 17.03.2006 р. та  № 0000982310/0/5532 від 17.03.2006 р., з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги запечив повністю, просить відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у запеченні та поясненнях.  

Ухвалою суду від 07.04.2006 р.порушено провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 27.04.2006 р. В судовому засіданні 27.04.2006 р. було оголошено перерву до 17.05.2006 р. В судовому засіданні 17.05.2006 р. було оголошено перерву до 30.05.2006 р. В судовому засіданні 30.05.2006 р. було оголошено перерву до 13.06.2006 р. В судовому засіданні 13.06.2006 р. було огошено перерву до 26.07.2006 р. В судовому засіданні 26.07.2006 р. було огошено перерву дл 08.08.2006 р. В судовому засіданні 08.08.2006 р. було огошено перерву до 18.08.2006 р. в судовому засіданні 18.08.2006 р. було огошено перерву до 28.09.2006 р. У зв‘язку з неявкою представника позивача, 28.09.2006 р. розгляд справи було відкладено на 11.10.2006 р. В судовому засіданні 11.10.2006 р. розгляд справи відкладено до 02.11.2006 р. В судовому засіданні 02.11.2007 р. оголошено перерву до 06.11.2006 р. згідно поданого клопотання відповідача. Згідно клопотання сторін –25.12.2006 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 27.12.2006 р. Ухвалою суду від 27.12.2006 р. закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 25.01.2007 р. 28.12.2008 р. позивач звернувся з клопотанням про розгляд справи колегіально.  Ухвалою суду від  09.01.2008 р. клопотання ТзОВ “КТ Телеком” про розгляд справи №5/628-25/117 А у колегіальному складі суддів відхилено. В судовому засіданні 25.01.2007 р. оголошено перерву до 31.01.2008 р. В судовому засіданні 31.01.2007 р. оголошено перерву до 13.02.2007 р. Згідно клопотання сторін в судовому засіданні 13.02.2007 р. оголошено перерву до 22.02.2007 р.

16.02.2007 р. до суду за вх. № 350-2, від позивача поступила апеляційна скарга на ухвалу заступника голови господарського суду Львівської області від 09.01.07 року по справі 5/628-25/117 А про відхилення клопотання позивача про розгляд справи у колегіальному складі суддів.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 156 КАС України, 22.02.2007 р. суд зупинив провадження у справі № 5/628-25/117 до набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

16.08.2007 р. ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача було задоволено.

На виконання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 р.,  розпорядженням голови господарського суду Львівської області призначено колегіальний розгляд справи №5/628-25/117 А у складі трьох суддів : судді Пазичева В.М- головуючого, судді Березяк Н.Є. і судді Морозюка А.Я. Ухвалою суду від 27.11.2007 р. провадження у справі поновлено і призначено до розгляду на 28.12.2007 р. В судовому засіданні 28.12.2007 р. у зв”язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено до 17.01.2008 р. 17.01.2008 р. у зв”язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 25.01.2008 р. 25.01.2008 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 05.02.2008 р. В судовому засіданні  05.02.2008 р. оголошено перерву до 12.02.2008 р. В судовому засіданні 12.02.2008 р. оголошено перерву до 22.02.2008 р.

17.05.2006 р. до суду за вх. № 13342, від представника позивача, поступили додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 30.05.2006 р., представник позивача, представив суду додаткові пояснення.

13.06.2006 р. до суду за вх. № 15220, від представника позивача, поступило заперечення на позицію відповідача.

В судовому засіданні 27.04.2006 р., представник позивача, представив суду письмові пояснення.

13.06.2006 р. до суду за вх. № 15224, від представника відповідача, поступило письмове пояснення.

18.08.2006 р. до суду за вх. № 19838, від представника відповідача, поступило письмове заперечення, щодо розрахунку приросту-убутку запасів.

В судовому засіданні 30.05.2006 р. представники сторін звернулись до суду з узгодженим клопотанням про продовження терміну рогляду справи.

Відповідно до ст.ст. 160, 167 КАС України, в судовому засіданні 22.02.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно ч. 3 ст. 160 КАС України, повний текст постанови виготовлено та підписано 22.02.2008 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Державна податкова інспекція у Личаківському р-ні м. Львова , в період з 10.02.2006р. по 02.03.2006р., з урахуванням вимог ч.1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями), провела планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “ КТ Телеком” за період з 01.04.2004р. по 31.12.2005р., і по результатам перевірки був складений акт № 37/23-0/32408888 від 10 березня 2006р.

Перевіркою встановлено порушення :

правильності визначення позивачем валового доходу, пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижений, на думку відповідача, валовий дохід на суму 5497919 грн., в тому числі 2-ий квартал 2004р. -1957185 грн., ІІІ-ій квартал 2004р. -1552716 грн., IV- ий квартал 2004р. - 1727972 грн., 1 -ий квартал 2005р. -260046 грн. та занижено податок на прибуток на суму 1427847 грн. в т.ч. II кв.2004 р. - 489296 грн., III кв.2004 р. - 388179 грн., IV кв.2004 р. - 431993 грн. , І кв. 2005 р. - 65012 грн., Ш кв.2005 р. - 19808 грн., IV кв.2005 р. -33559 грн.

п.п.7.4.4 п.7.4.ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 42690 грн., в т.ч. в серпні 2005 р. - на суму 8747 грн., в вересні 2005 р. - на суму 7097 грн., в жовтні 2005 р. - на суму 5850 грн., в грудні 2005 р. - на суму 20996 грн.

На підставі даного акту , начальник Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова виніс податкове повідомлення - рішення № 0000982310/0/5532 від 17 березня 2006р., яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 2829827,00грн , в т.ч. основний платіж 1427847,00грн, штрафні - фінансові санкції 1401980,00грн. та податкове повідомлення - рішення по податку на додану вартість № 0000992310/0/5533 від 17.03.2006р. на суму 59835 грн., в т.ч. основний платіж -42690 грн., штрафні - фінансові санкції - 17145 грн.

З винесенням даних податкових повідомлень - рішень позивач не згідний, так як, на його думку, при їх винесенні не дотримано норми матеріального права , зазначені порушення податкового законодавства , які, на думку відповідача, допустив позивач, та висновки відповідача не відповідають фактичним обставини справи.

І. Як зафіксовано в акті перевірки, позивачем неправомірно, в порушення пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”,  не віднесено до валових витрат сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої ним у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім надання їх неприбутковим організаціям, а саме позивачем не включено до складу валових доходів безоплатно отриманих товарів на суму 1053164 грн.

Дане твердження відповідача, на думку позивача, не відповідає фактичним обставинам справи, так як, згідно даних податкового та бухгалтерського обліку , що і підтверджено висновками перевіряючих в акті перевірки, в звітному періоді включено до валових доходів вартість безоплатно отриманих товарів, зокрема:

Другий квартал 2004р. - 327078 грн., третій квартал 2004р. –285004 грн., четвертий квартал 2004р. 397749 грн., перший квартал 2005р. - 43333 грн.

Більше того, роблячи висновок, що дані товари є безоплатно отримані, на думку позивача, є передчасним та необгрунтованим, так як при проведенні перевірки відповідачем не було взято до уваги документи первинного бухгалтерського обліку, за якими дані товари були отримані підприємством на підставі оплатних договорів доручень.

При проведенні перевірки, на думку позивача, відповідачем не було враховано , що позивачем були укладені, у відповідних звітних періодах, договори доручення, за якими товари, які, за твердженням податкового органу, були отримані безоплатно, зокрема:

- договір - доручення № 30/03 від 30 березня 2004р., укладений позивачем (повірений), та ТОВ «АГРО-ІМПЕКС-РІВНЕ»(довіритель), за яким довіритель доручив повіреному продати від його імені наступні товари:

а) додаток № 1 від 30.03.2004р. (акт - прийому передачі) - пиломатеріали хвойних порід на суму - 52750, 2 грн.

б) додаток № 2 від 12 червня 2004р. - стріла крана 25 т, станція управління , всього на суму 89760 грн.

в) додаток № 3 від 1 жовтня 2004 р. - насос СНУ, апарат рентгенівський палатний  «Арман 6- 01».

Всього на суму 138240.6 грн.

г)  додаток № 4 від 20грудня 2004р. –відцентровий насос з двигуном 250 кв., грошоволічильний пристрій «Банкнота -  1»-  12 шт., детектор валют “Спектр-Експрес А4” - 13 шт., циктоскоп - 1 шт. , пральні машини –10 шт.

Всього на суму 120 912.41 грн.

д) додаток № 5 ( акт прийому - передачі)- пиловник хвойних порід 11,83 м. куб., грошоволічильний пристрій «Банкнота - 1»-7 шт., детектор валют «Спектр -Експерс А4»- 7 шт.

Всього на суму 27096,79 грн.

- договір - доручення № 01/06 від 30 червня 2004р., укладений з приватним підприємством «ВЕЛ»(довіритель) та ТОВ «КТ Телеком»( повірений) від 01.06. 2004р., за яким позивачем отримані наступні товари:

а) акт прийому - передачі від 1 червня 2004р. - деемульгатор ПМ марки А в кількості 31 тн., флокулянт - 0.8 тн. Всього на суму 510803 .83 грн.

б) акт прийому - передачі товару від 1 вересня 2004р.- ізопропанол –11,444 тн., органічні солі -18 тн., сода каустична - 10 тн., осксид магнію - З тн.

Всього на суму 171894 грн.

Крім того, позивач стверджує, що відповідачем двічі оподатковано результати вказаних операцій.

Однак, відповідач не погоджується з такими висновками, в зв'язку з тим, що перевіряючі при проведенні перевірки не могли брати до уваги документи, які не надавалися ревізорам. На момент проведення перевірки, було констатовано факт тільки реалізації товарів підприємствам (перелік накладних вказано на ст.ст. 12,13 акту перевірки). Відповідно, висновки акту про невключення до валових доходів вартості безоплатно наданих товарів базуються на підставі аналізу первинних документів, представлених до перевірки. Прихід реалізованих товарів по бухгалтерському обліку підприємством на час перевірки не було відображено. Первинних та інших документів, щодо понесених витрат (касові, банківські, документи щодо взаєморозрахунків за поставлений товар) за придбані товари позивачем в ході перевірки і на момент завершення не  надано, що свідчить про відсутність понесених витрат.

Перевіркою встановлено, що ТОВ „КТ Телеком” протягом ІІ кв. 2004р. –І кв. 2005р. проводилась реалізація товарів підприємствам згідно розхідних накладних на реалізацію. Однак документів, які б свідчили про придбання товарів, до перевірки не представлено. Позивач стверджує про неврахування при проведенні перевірки договорів доручення укладених з ПП “ВЕЛ” (довіритель) та ТОВ “Агро-Імпекс-Рівне” (довіритель) , згідно яких довірителі доручають ТОВ “КТ Телеком” (повіреному)  від імені довірителя та за його рахунок продати товар шляхом укладення договорів купівлі-продажу. І таким чином заперечує висновки акту перевірки щодо безоплатного надання товарів. Суд не погоджується з позицією позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від №283/97-ВР від 22.05.97 (із змінами та доповненнями), (надалі –Закон), товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод є безоплатно наданими.

Згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям.

Позивачем стверджується, що даний товар був переданий йому по договорах доручення, згідно яких проводилась реалізація товару. Однак, висновки акту базується на податковому обліку платника та первинних документах, як доказах, що представлено суду. Реалізація товару проводилась Позивачем згідно розхідних накладних на реалізацію (перелік накладних вказано на ст.ст. 12,13 акту перевірки).

Згідно ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно ст.1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно ст.1006 ЦК України, повірений зобов'язаний, зокрема,  негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Згідно ст.1007 ЦК України, довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Таким чином,  представлені позивачем договори доручення не спростовують висновків акту, оскільки реалізація проводилась позивачем не від імені довірителя та за його рахунок, а згідно накладних, Продавцем виступав саме ТОВ „КТ Телеком”.

Також, відповідно до п. 5.1 ст. 5 наведеного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивач не проводив здійснення компенсації вартості товарів, які отримав фактично безоплатно, а тому, і не вправі відносити їх вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведених в п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Цей Закон не передбачає коригування валових витрат, проте при розгляді справи слід враховуватри вимоги п. 5.1 ст. 5 Закону. У зв'язку з тим, що платником не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 ст. 5 Закону.

Враховуючи викладене, якщо компенсація платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою за товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод, не встановлена при здійсненні таких операцій, то вона на підставі підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону включається до складу його валових доходів. При цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону.

Як вбачається з наведеного, виконання договорів доручення створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки довірителя.

Щодо податкового порушення слід зазначити , що згідно п.п.7.9.1. п.7.9 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Слід зазначити, при  проведенні перевірки встановлено реалізацію товару протягом ІІ кв. 2004р. –І кв.2005р., - порушень правил оподаткування операцій не встановлено. Відповідно, при реалізації товару позивачем включено дані суми до валового доходу. Таким чином позивачем оподатковано дані операції купівлі-продажу товару як продаж товару. Хоча, якщо товар реалізовувався на підставі договору доручення,  дані суми не повинні були включатись до валового доходу.

Відповідно до п. 1.31. ст.1 Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Таким чином, представлені позивачем договори доручення не спростовують висновків акту, оскільки реалізація проводилась позивачем не від імені довірителя та за його рахунок, а згідно накладних Продавцем виступав саме ТОВ „КТ Телеком”.

Крім того, твердження позивача про реалізацію даного товару на підставі договорів доручення суперечать оподаткуванню ТОВ “КТ Телеком” вказаних операцій і не спростовують висновку акту перевірки щодо безоплатно наданих товарів. Відповідно позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Наведене свідчить про обґрунтованість висновків відповідача в цій частині.

Отже, позивачем не надано достатніх доказів та не доведено твердження, що вказані вище товари реалізовані ним на підставі договорів доручення, та не спростовано належним чином висновків відповідача, що стали підставою до винесення податкового повідомлення –рішення в цій частині, що оскаржується.

ІІ. Як зазначено в акті перевірки, позивачем не дотримано вимоги п.5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.2.6 Порядку ведення приросту ( убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації , цінних паперів та деривативів) , матеріалів, сировини та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції у тому числі малоцінних предметів на складах), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.06.1998р. № 124 , позивачем не проведено розрахунки приросту ( убутку) балансової вартості товаро - матеріальних цінностей в ІІ- IV кв. 2004р. та 1 кв. 2005 р., в результаті чого занижено валовий дохід на суму 4444755 грн..

Дане твердження відповідача, на думку позивача, не відповідає фактичним обставинам справи , так як останнім не було враховано ряд обставин. Так, наказ Міністерства фінансів № 124 від 11.06.1998р. , на який покликається відповідач в частині , що позивачем не дотримано вимоги п. 2.6 даного наказу , втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України № 144 від 20.02.2003р. При проведенні перевірки, податковим органом, за твердженням позивача, не було взято до уваги первинні документи , за якими, в порядку чинного законодавства, позивачем було укладено 22 березня 2004р. договір комісії з приватним підприємством «ВАНТ», за яким зазначені товари були передані останньому згідно наступних актів прийому - передачі :

згідно акту-прийому передачі від 30.06. 2004р. - на суму 1630107 грн.(без ПДВ, додаток № 1 до договору );

згідно акту прийому передачі від 30 .09.2004р. - на суму 1267712 грн. (без ПДВ , додаток № 2 до договору );

згідно акту прийому передачі від 31.12.2004р. на суму 1330223.4 грн.(без ПДВ, додаток № 3 до договору);

згідно акту прийому передачі від 22.01.2004р. на суму 216713.3 грн.(без ПДВ, додаток № 4 до договору ).

Відповідно до п.5.9 статті 5 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств»( надалі - Закон) платник веде податковий облік приросту ( убутку) балансової вартості товарів, крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів) сировини, матеріалів , комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів ( далі - запаси) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції , витрати на придбання та поліпшення ( перетворення, зберігання яких включаються до складу валових витрат згідно з цим законом ( за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платників податку у звітному періоді. Правовий аналіз вищеназваної норми закону, на думку позивача, передбачає, що з метою визначення приросту( убутку) балансової вартості товару, є необхідність визначити різницю балансової вартості, і, в залежності від того, який отримано результат ( додатній або від'ємний), скорегувати валові доходи або валові витрати.

Перевіряючими, на думку позивача, без будь-якого законодавчого обґрунтування, тобто без визначення додатного або від'ємного значення балансової вартості товару, який обліковується на відповідних бухгалтерських рахунках позивача як “запаси”, включено до приросту балансової вартість матеріальних запасів витрати позивача на придбання товару, що суперечить вимогам п.5.9 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно яких, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період , протягом якого відбувається будь яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на сплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, позивач наголошує, що як вбачається зі змісту даної правової норми, нею встановлено виключний перелік місць знаходження запасів - на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, і,  відповідно до вимог Закону, при дотриманні вищеназваних вимог, платник податку зобов'язаний вести податковий облік балансової вартості запасів . Незавершене виробництво - це не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси. Готова продукція - це продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбачених договором або іншим нормативно - правовим актом. Передача товару у межах договору комісії, а відтак збереження за платником податку права власності на даний товар, обов'язкового ведення податкового обліку приросту (убутку) даною нормою Закону, за твердженням позивача, не передбачено і, відповідно,  дане твердження податкового органу не находить свого правового підтвердження.

ДПА України в своєму листі ( № 11408/7/15-1117 від 22.12.2003р.) зазначає, що, з метою реалізації п.5.9 Закону, у додатку К1 / 1 до декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України від 29 березня 2003р. № 143, узгодженого рішенням Комітету   Верховної   Ради   України   з   питань   фінансів   та   банківської діяльності від 31 березня 2003р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003р. за № 271/ 7592, передбачено таблицю 1 “Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів”, яка заповнюється на підставі пункту 5.9 Закону та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. за номером 246 та зареєстрованого в Мінюсті України 2 листопада 1999р. за № 751/4044 ( далі П(С) БО 9).

У бухгалтерському обліку методологічні засади формування інформації про запаси підприємства визначаються ПБО 9. Терміни, що наведені в положеннях ( стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення:

Запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції , виконання робіт та надання послуг, а також, управлінням підприємством.

Відповідно до пункту 8 П(С) БО 9, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, а пунктом 9 даного Положення ( стандарту) наведені складові, з яких складається первісна вартість запасів, що придбані за плату, зокрема, ціна договору без ПДВ, транспортно - заготівельні витрати, суми ввізного мита, інші витрати які безпосередньо пов”язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану , в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. Таким чином, норма Положення (стандарту) БО 9 також вказує на те, що придбані (отримані) запаси зараховуються на відповідний балансовий рахунок бухгалтерського обліку підприємства. Тому, на думку позивача, товари на складі, у незавершеному виробництві , на залишках готової продукції, у платника податку у відповідних звітних періодах були відсутні. Дане на думку позивача відповідає і Плану рахунків бухгалтерського обліку (надалі - План) , затвердженого наказом МФ України від 30 листопада 1999р. № 291 та зареєстрованого в МЮ України 21 грудня 1999р. за № 892/4185. та відповідної Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов»язань, господарських операцій підприємств та організацій. Бухгалтерський облік “товари на складі” ведеться на субрахунку 281 синтетичного рахунку 28, за яким ведеться облік руху та наявності товарних запасів , що знаходиться на оптових складах та розподільчих базах, овочесховищах , морозильниках, тощо, що відповідає вимогам Закону в частині обов'язку платника податку вести податковий облік приросту ( убутку) балансової вартості запасів на складах.

В зв‘язку з тим, що товари були передані по договору комісії, а відтак не обліковувались платником податку на субрахунку 281 “товари на складі”.

Товари на комісії - це товари, одержані в межах договорів комісії ( консигнації), поруки, інших цивільно - правових угод, що уповноважують підприємства здійснювати продаж: товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари.

Однак, за твердженням представника відповідача, передача майна в межах цивільно - правових угод, які не передбачають переходу права власності на це майно (в даному випадку за договором комісії), платник податку зобов'язаний вести розрахунок приросту ( убутку ) балансової вартості запасів відповідно до вимог п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»( надалі - Закон) так як за останнім зберігається право власності на передані товари в межах договору комісії. Товари на комісії обліковуються на субрахунку 283 ( рахунку другого порядку)  синтетичного рахунку ( рахунку першого порядку) 28.

Для узагальнення інформації про наявність і рух цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні , розпорядженні або на зберіганні ( об'єкти оперативної оренди основних засобів , матеріальні цінності на відповідальному зберіганні , переробці, комісії, монтажі) призначені рахунки 02 “Активи на відповідальному зберіганні” класу 0 “Позабалансові рахунки”

На позабалансовому субрахунку 024 “Товари, прийняті на комісію», обліковуються одержані товари у межах договорів комісії (консигнації) поруки та інших цивільно - правових угод, що уповноважують підприємства здійснювати продаж товарів від імені та за дорученим іншої особи без передачі права власності на такі товари.

Виходячи із наведеного , власні запаси підприємства обліковуються на балансових рахунках. Щодо запасів, які не є власністю підприємства , то до позабалансових рахунків і до запасів підприємства, у якого вони перебувають , вони не включаються.

В таблиці 1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємств , яка заповнюється на підставі пункту 5.9 Закону та Положення ( стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»передбачено вести розрахунок приросту ( убутку) балансової вартості запасів.

При сплаті податку на прибуток, платники податку проводять розрахунок податку на прибуток і сплачують його щоквартально, що дає нам право застосувати аналогію при визначення терміну «звітний період», який застосовується в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідач заперечує твердження позивача з таких підстав, що в ході перевірки позивачем не представлено жодного первинного документа та бухгалтерських регістрів щодо реалізації вищезгаданого товару. Реалізацію даного товару не відображено в книзі продажу товарів (робіт, послуг). Пояснень посадовою особою позивача по даному питанню не надано.

Враховуючи вищезазначене, даний товар за перевірений період перебував на залишку підприємства, що впливає на розрахунок приросту убутку, а відповідно на валові доходи, що стало підставою для проведення розрахунку приросту (убутку) товарів в ході перевірки.

Реалізація скетч карток протягом вказаного періоду не проводилась, первинні документи та бухгалтерські регістри щодо реалізації згаданого товару відсутні, записи в книзі обліку продажу щодо реалізації товару не відображена. Даний факт позивачем документально не спростовується. Однак, висновки акту перевірки, що даний товар за перевірений період перебував на залишку підприємства, що впливає на розрахунок приросту убутку, а відповідно, і на валові доходи, ТОВ „КТ Телеком” заперечує долученим до матеріалів справи договором комісії від 22 березня 2004р. Згідно вказаного договору ТОВ „КТ Телеком” (комітент) доручає ПП „Вант” (комісіонеру) за винагороду здійснити продаж продукції, переданої на комісію. І таким чином стверджує про  відсутність товару.

Однак, з твердженням позивача неможна погодитись враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-ІV  за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Майно, придбане (реалізоване) комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Відповідно, оскільки не відбулось переходу права власності на товар, ТОВ „КТ Телеком” не спростовано висновку перевіряючих про вартість запасів на кінець звітного періоду.

Відповідно до п 5.9 ст. 5 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, (із змінами і доповненнями), платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі,  якщо вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку такому ж звітному періоді.

Оцінка запасів регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, затвердженим наказом Мінфіну України від 20.10.99 № 246 та зареєстрованим у Мінюсті України 02.11.99 за №751/4044 (за текстом- ПБО 9 „Запаси”).

Відповідно до пунктів 8,9 ПБО 9 „Запаси” придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання  у запланованих цілях.

Коригуванню  на суму приросту (убутку) запасів підлягають усі валові витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану , в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Таким чином, відповідно до п 5.9 ст. 5 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями), платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів. напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Однак, позивачем не відображено у додатку К1 Декларації з податку на прибуток та не задекларовано в Декларації з податку на прибуток приріст матеріальних цінностей (додаток К1 до Деклараціях з податку на прибуток за півр.2004р., за 9 міс.2004р.. за 2004рік. за І кв.2005р.), в результаті чого порушено вимоги п.5.9 ст.5, Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, п.2.6 Порядку ведення приросту убутку балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах), затвердженого Наказом Мінфіну України від 11.06.1998 № 124 (Із змінами та доповненнями), що призвело до заниження валового доходу на суму 4444755 грн.

Прихід реалізованих товарів по бухгалтерському обліку підприємством не відображено. Первинних та інших документів, щодо понесених витрат (касові, банківські, документи щодо взаєморозрахунків за поставлений товар) за придбані товари ТОВ „КТ Телеком" в ході перевірки і на момент завершення не надано, що свідчить про відсутність понесених витрат.

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від №283/97-ВР від 22.05.97ІЗ змінами та доповненнями - „товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод..." є безоплатно наданими.

Згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям.

Крім того, позивач стверджує, що податковим органом не було враховано укладення договору комісії з ПП „ВАНТ", згідно якого товари були передані останньому згідно представлених актів прийому-передачі.

Однак і цього перевіряючі не могли взяти до уваги, оскільки дані документи до перевірки не були представлені. Крім того, згідно договору комісії комісіонер ПП. „Вант" і право власності на товар йому не переходить, відповідно твердження позивача, що товарів не було і вони були передані, згідно актів прийому-передачі на підставі договору комісії, не можуть братися судом до уваги, тому що власником того товару все одно є ТОВ „КТ Телеком".

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

Відповідно згідно вказаної норми Закону, позивач повинен був вести розрахунок приросту (убутку).

При здійсненні фінансово-господарської діяльност, позивач, як суб'єкт господарської діяльності, повинен був керуватися Законом України “Про бухгалтерський облік та фанансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-ХІV, який поширюється на всіх юридичних осіб, створених згідно законодавству України, незалежно від її організаційно правових форм і форм власності (п.1 ст.2). Відповідно до п.2 ст.3 Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерськогообліку.

Цим же Законом визначено, що активи –ресурси, які контролюються підприємством внаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (ст.1), а економічна вигода –потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів (ст.1) Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”,  затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 02.11.1999р. №751/4044:

п.4 запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу при умові звичайної господарської діяльності,

п.5 –запаси вважаються активом, якщо є ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена,

п.6 –для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (отримані) і утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Відповідно до положень п.1.6 “Форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання” дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 № 283/97 –ВР, платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів, деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі –запаси) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання  та поліпшення  (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).  

П.5.9 Закону містить посилання на використання при оцінці вибуття запасів за одним з методів бухгалтерського обліку. Якщо оцінка вибуття запасів повинна бути здійснена із застосуванням методів бухгалтерського обліку, то і облік їх приросту повинен здійнюватись із їх використанням. Протилежне унеможливлює правильність розрахунку запасів.

Позивач, вказуючи на неправомірність висновків акту перевірки, зазначає, що придбані ним згідно накладних товари передано ПП “Вант” на виконання договору комісії від 22.03.2004р.

Згідно ст.1.31 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 № 283/97 –ВР „продаж товарів - будь які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно –правових відносин, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Згідно договору комісії право власності на товар залишається за позивачем.

Виходячи з вищенаведеного, позивач повинен був враховувати при розрахунку приросту (убутку) балансову вартість покупних товарів, що залишаються у власності підприємства на кінець звітного періоду.

Позивач, вказуючи на неправомірність висновків акту перевірки у додаткових поясненнях до позовної заяви б/н та б/д (абз. 3 п. 3.1) та запереченні б/н від 08.06.2006р. (абз.7 стр. 1; абз. 9 стр. 2, та абз. 1-5 стр.3 ) зазначає, що придбані ним згідно накладних, описаних на стор 9-11 акту перевірки, в ІІ кв. 2004 року - І кв.2005 року товари, передано ТзОВ "Вант" на виконання договору комісії від 22.03.2004р., згідно актів прийому —передачі, що є невід'ємною частиною договору. Наведене, на думку представника позивача, спростовує висновки акту перевірки про заниження валового доходу, шляхом не відображення в деклараціях з податку на прибуток підприємств приросту матеріальних цінностей. Проте, такий висновок позивача не ґрунтується на наявних у справі доказах та нормах чинного законодавства.

При цьому, позивачем в якості доказів по справі на підтвердження здійснення у період, що перевірявся господарських операцій згідно договору комісії,  не додано докази, що підтверджують:

•         Як і коли передача товару на комісію, відображена в бухгалтерському обліку позивача. Якими первинними документами це підтверджено (накладна на відпуск (№ М-20), товарна накладна).

•         Якими  первинними  документами   підтверджується  придбання  позивачем товарні, що були в подальшому передані на комісію.

•         На якому саме рахунку   позивача обліковувалися описані на стор. 9-11 акту перевірки запаси станом на дату закінчення періодів, в яких при проведенні перевірки встановлено  не  задекларований  приріст матеріальних  цінностей,  а також на момент закінчення періоду, що охоплений перевіркою. Якими доказами це підтверджується.

•         Ким   і  на підставі яких документів (довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) отримувалися передані на комісію товари;

•        Документи, що підтверджують факт продажу (його відсутність) комісіонером товару, переданого позивачем на виконання договору комісії від 22.03.2004 року.

Відсутність зазначених доказів свідчить про необґрунтованість поданих позивачем по справі доповнень і заперечень, тверджень стосовно неправомірності і необґрунтованість проведених відповідачем донарахувань з податку на прибуток підприємств в частині розрахунку   приросту  -  убутку   запасів,   а,   отже   відсутність   підстав  для   відмови   у задоволенні позову.

Крім того, відповідачем долучено до матеріалів справи лист ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 22.06.2006р. №1752/7/26-190 в якому повідомляється, що ПП “Вант” знято з податкового обліку згідно рішення Арбітражного суду м.Києва від 05.09.2000р. №18/230, яким скасовано державну реєстрацію ПП “Вант”, що свідчить про відсутність сторони (платника податку) договору комісії.

Відповідно до ст.69 КАС України, доказами у справі є будь-які фактичні обставини, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Слід зазначити, згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками)відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо, або утримуватись від дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в т. ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються  господарські організації –юридичні особи, створені вдповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому порядку.

Відповідно, оскільки судом скасовано державну реєстрацію ПП “Вант” в 2000р., то в 2004р. підприємство не мало статусу  суб'єкта господарювання, в зв'язку з чим не було правових підстав на укладання договору комісії. Таким чином даний договір не є належним доказом правомірності неведення обліку приросту (убутку) ТМЦ.     

ІІІ. За висновками податкової інспекції, позивачем, в порушення вимог пп.5.3.9. п.5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями),  віднесено до валових витрат 213469 грн., в тому числі в ІІІ - му кварталі 2005р. - 79233 грн., в четвертому кварталі 2005р. - 134236 грн., що не підтверджені відповідними розрахунковими документами , обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку , а саме підприємством надано послуги , виконання яких оформлено актами виконаних робіт, що на думку відповідача, не відповідають вимогам п.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку.

          Перевіркою встановлено, що ТОВ „КТ Телеком” безпідставно включено до валових витрат в 2005р. вартість послуг на загальну суму 213 469,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно, внаслідок неправомірності віднесення 213 469,00 грн. до валових витрат, в акті перевірки додатково зроблено висновок про порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР, а саме, - включення до складу податкового кредиту сум податку внаслідок придбання матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для використання в господарській діяльності.

          Позивачем в обґрунтування позовних вимог долучено до матеріалів справи акт виконаних робіт від 20.08.2005р. про прийняття субпідрядних робіт по формі КБ-2 на суму 16076,40 грн. по монтажу і наладці АТС “Квант-Е” у Волинській філії ВАТ “Укртелеком” і субпідрядником ПП “Сух і К”, акт приймання виконаних субпідрядних робіт по формі КБ-2 по розширенню ОПТС/АМТС в м.Луцьк на розвиток мережі широкосмугового доступу Волинській філії ВАТ “”Укртелеком”, за яким підрядник ТОВ “КТ Телеком”, субпідрядник –приватне підприємство “Агро-Імпекс-Рівне”, акт приймання виконаних субпідрядних робіт по розширенню АТСЕ-4 в м.Ківерці ВФ ВАТ “Укртелеком”, за яким ТОВ “ТОВ “КТ Телеком” –підрядник, субпідрядник –ПП “Сух і К”.

Висновки податкового органу, на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам справи , так як при проведенні перевірки , перевіряючими не взято до уваги документи первинного обліку , зокрема, відповідні договори на виконання робіт, кошториси в яких зазначено фактичні об'єми виконаних робіт в кількісному, грошовому виразі, об'єми робіт , що виконані позивачем , зокрема роботи по розширенню ОПТС/АМТС м. Луцька на суму 52484.03 грн., ( акт виконаних робіт № 1 від 18.08.2005р.) послуги по монтажу і наладці АТС “Квант –1” у ВФ ВАТ ”Укртелеком” на суму 42595 грн., ( акт № З від 29.09.2006р.),   роботи по наданню послуг на монтаж і наладку АТС “ Квант” у ВФ ВАТ “Укртелеком” на суму 35103 грн. (акт виконаних робіт № 5 від 29.10.2005р.) , роботи по дообладнанню станційних споруд АТС з реконструкцією СПВ на суму 125980.8 грн.( акт № 2 від 26.12.2005р.

В обгрунтування цих заперечень , позивачем надано такі докази:

- акт виконаних робіт від 20.08.05р. про  приймання виконаних субпідрядних робіт по формі КБ- 2 на суму 16076.4 грн. по монтажу і наладці АТС “Квант –Е” у Волинській філії ВАТ “Укртелеком”, за яким підрядником є ТОВ “ КТ Телеком” і субпідрядником ПП “Сух і К”.

- теж саме на суму 12241.23 грн.

- теж саме на суму 8160.00 грн.

- теж саме на суму 41221, 2 грн.

Всього : 16076, 4 + 12241.23 +8160 + 41221.2 = 77698.3 грн.

- акт приймання виконаних субпідрядних робіт по формі КБ-2 по розширенню ОПТС/АМТС в м. Луцьку на розвиток мережі широкосмугового доступу Волинській філії ВАТ “Укртелеком” на  суму 19076.4 грн. від 15.07.2005р., за яким підрядник “КТ “Телеком”, субпідрядник - приватне підприємство “АГРО-ІМПЕКС-РІВНЕ”

- теж саме на суму 11079.23 грн.

- теж саме на суму 13526.4грн.

- теж саме на суму 2560.8 грн.

- теж саме на суму 468.00 грн.

- теж саме на суму 398.4 грн.

- теж саме на суму 390.00грн.

- теж саме на суму 234.00 грн. - теж: саме на суму 246.00 грн.

- теж саме на суму 835.2 грн. - теж саме на суму 1876.8 грн.

- теж саме на суму 662,4 грн.

Всього : 52484.7грн.

- акт приймання виконаних субпідрядних робіт по розширенню АТСЕ-4 в м. Ківерці ВФ ВАТ “Укртелеком” , за яким ТОВ ”КТ Телеком” -підрядник, судпідрядник - ПП “Сух і К” від 18.10.2005р. на суму -21216грн.

- теж саме на суму 38691 .60 грн.

- теж саме на суму 26011.00 грн.

-          теж саме на суму 28244.00 грн. -теж: саме на суму 11817.60 грн.

Всього : 125980.6грн

Таким чином, викладені в акті перевірки висновки податкового органу , що позивачем безпідставного включено до валових витрат , в порушення вимог п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»213 469 грн. , зокрема в ІІІ кв. 2005р. - 79233 грн., в IV кварталі 2005р. - 134236 грн. , що не підтверджені відповідними розрахунковими документами , обов'язковість ведення і збереження яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку , а саме позивачем порушено вимоги п. 1.2. положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку спростовується наданими доказами в порядку ст.59 КАС України, а відтак,  висновки податкового органу в цій частині не находять свого правового підтвердження та спростовуються наданими  письмовими доказами .

Відповідно до ст.69 КАС України , доказами у справі є будь-які фактичні обставини, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи наявність первинних документів –актів виконаних робіт встановленої форми Позивачем спростовано висновки акту щодо неправомірності віднесення до валових витрат 213469,00 грн. та неправомірності віднесення до податкового кредиту 42 690,00 грн. Відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

ІV. Податок на додатну вартість.

Перевіряючими зазначено в акті перевірки , що в результаті порушень викладених в п.3.2. акту перевірки «Валові витрати»занижено податок на додану вартість на суму 42690 грн., в тому числі в серпні 2005р. на суму - 8747 грн., в вересні на суму 7097 грн., в жовтні на суму 5880грн., в грудні на суму 20996 грн.

Висновки податкового органу при проведенні перевірки в частині заниження податку на додану вартість грунтуються на порушеннях позивачем вимог пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено , що якщо платник податку придбає матеріальні чи нематеріальні активи , які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податку , то суму податку , сплаченого у зв'язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту податку з податку на додану вартість з отриманих послуг , що зайво віднесені до складу валових затрат.

Так як зазначено в розділі 2 даної позовної заяви , що при проведенні даної перевірки, відповідачем не було враховано ряд документів первинного бухгалтерського обліку, що були в наявності у позивача на момент перевірки, а відтак податкове зобов'язання по податку на додану вартість, зазначене в оскаржуваному повідомленні - рішенні не має належних правових підстав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

При здійсненні фінансово-господарської діяльності у періоді, що був охоплений перевіркою позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності повинен був керуватися Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07 1999р. № 996- XIV, який поширюється на всіх юридичних осіб, створених згідно законодавства України, незалежно від її організаційно правових форм і форм власності (п.1 ст. 2). В свою чергу, бухгалтерській облік базується на одному із принципів –це обачливість - застосування у бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язання, витрат, завищення активів і доходів підприємства" (ст.,4).

Також слід відмітити, що відповідно до п.2 ст. 3 Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Цим же Законом визначено, що активи - ресурси, які контролюються підприємством внаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (ст.1), а економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів" (ст.1).

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. під № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. № 751/4044:

п.4 - запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу при умові звичайної господарської діяльності.

п. 5 - запаси вважаються активом, якщо є ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена,

п.6 - для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: ...товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані (отримані) і утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Відповідно до положень п. 1.6 "Форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання" дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітіюсті).

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР (і змінами та доповненнями) (далі - Закон) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих. що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запаси) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком  тих, що отримані безкоштовно).

На необхідність використання даних бухгалтерського обліку при оцінці запасів для розрахунку податкових зобов'язань згідно встановлених в п 5.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" правил податкового обліку платника податків вказує також восьмий абзац згаданого пункту в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2005 року (період встановлених перевіркою порушень) де є чітке посилання на положення (стандарт) бухгалтерського обліку.

Необхідно також, наголосити, що п. 5.9  в редакції Закону, яка діє після 01.01.2005 року також, містить посилання на використання при оцінці вибуття запасів за одним з методів бухгалтерського обліку. Якщо оцінка вибуття запасів повинна бути здійснена із застосуванням методів бухгалтерського обліку, то і облік їх приросту повинен здійснюватися із їх застосуванням. Протилежне унеможливлює правильність розрахунку убутку запасів.

Наведеним спростовуються аргументи позивача стосовно невизначеності порядку ведення податкового обліку приросту (убутку) запасів.

Відносно порядку нарахування сум, зазначених у податкових повідомленнях-рішеннях, що оскаржуються, відповідачем долучено до матеріалів справи розрахунок штрафних санкцій по кожному з епізодів порушення.

Згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4,2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.п. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Виходячи з вказаної норми Закону є дві підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону. Другою підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій є декларування платником податків переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Саме це і слугувало підставою для застосування п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно в даному випадку, позивачем, в порушення п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не проведено розрахунок приросту (убутку) залишків товарно-матеріальних цінностей. Саме такий розрахунок впливає на розмір податку на прибуток, таким чином наявний факт декларування недооцінених об'єктів оподаткування, оскільки декларації подавались за вказаний період, однак без врахування залишків ТМЦ (приріст (убуток)). Таким чином, згідно представленого розрахунку сум штрафних (фінансових) санкцій по даному епізоду донараховано 1111189,00 грн. - основного платежу, 555594,00 грн. - штрафних санкцій згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ та 555594,00 грн. - штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.6 п.п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ.

Аналогічно, Розрахунком наведено донарахування основного платежу та застосування штрафних фінансових санкцій по епізоду безоплатно отриманих товарів, а саме

263290,00 грн. - основного платежу, 131103,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-111, та 131103,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ.

Саме невключення до валового доходу в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" вартості безоплатно наданих товарів, наявний факт декларування недооцінених об'єктів оподаткування, оскільки декларації подавались за вказаний період, однак, без врахування вартості безоплатно наданих товарів.

Крім того, позивач, вказуючи на неправомірність встановленого порушення, не наводить жодних аргументів, котрі спростовують правильність проведеного в акті перевірки розрахунку податкових зобов'язань.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.3 ст.9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Разом з тим, позивачем в судовому засіданні 22.02.2008 р. заявлено, що подано заяву про порушення відносно нього процедури банкрутства. Однак, ні на час подачі позову, ні на момент проголошення судового рішення по цій справі, суду не надано жодного доказу, який би свідчив про вчинення будь-якої дії в межах процедури банкрутства, включаючи належне оприлюднення інформації щодо такої процедури. Оскільки суду не було надано належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність обставин, які, в зв'язку з вищевикладеним, могли би мати значення при прийнятті судового рішення, а представники сторін підтвердили в судовому засіданні, що усі обставини, на яких ґрунтуються позиції кожної із сторін, в ході судового розгляду справи досліджені та підтверджені долученими сторонами до справи доказами, суд при прийнятті рішення виходив з цих обставин та доказів.

Відповідно до ст. 69 КАС України , доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин , на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини , які мають значення для правильного вирішення  спору. Ці докази встановлюються судом на підставі пояснення сторін , третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 79 КАС України, письмовими доказами є документи ( в тому числі електронні) акти , листи , телеграми , будь - які інші письмові записи , що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких грунтуються її вимоги та заперечення ( ч. 1 ст. 71 КАС України ).

В адміністративних справах про притиправність рішень , дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову( ч. 2 ст. 71 КАС України).

З наведено вище, та представлених додаткових доказів, вбачається, що дані висновки податкового органу не в усіх фактах грунтуються на вимогах чинного законодавства , а відтак  не завжди є законними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Однак, відповідач у встановленому законом порядку не у всіх епізодах довів правомірність своєї оспорюваної поведінки.

Враховуючи викладене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до   висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “КТ Телеком”, м. Львів до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, м. Львів про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень № 0000992310/0/5523 від 17.03.2006 р. та № 0000982310/0/5532 від 17.03.2006 р. в частині стягнення 87 363 грн. 00 коп. частково обгрунтований і підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Згідно п.п. 1, 2 ч.3 р.VІІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,4 грн.  

Згідно представленого позивачем суду платіжного доручення № 27 від 03.04.2006 р., останнім сплачено 85,00 грн. держмита, тобто на 81,40 грн. більше ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Клопотання від позивача, щодо повернення зайво сплаченого судового збору, до суду не поступало.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі наведеного, а також, в зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати підлягають віднесенню за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст.19, 58, 67 Конституції України, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), ст.ст. 4, 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107,112, 120, 122, 123, 124, 138, 139, 140, 151, 152, 153, 154, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задоволити частково.

2. Податкове повідомленя-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, м. Львів № 0000992310/0/5533 від 17.03.2006 р –визнати нечинним.

3. Податкове повідомленя-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, м. Львів № 0000982310/0/5532 від 17.03.2006 р. в частині стягнення 87 363 (вісімдесят сім тисяч триста шістдесят три) грн. 00 коп., з яких 53 367 (п'ятдесять три тисячі триста шістдесять сім) грн. 00 коп.- основний платіж та 34 002 ( тридцять чотири тисячі дві) грн.. 00 коп. штрафні (фінансові)санкції –визнати нечинним.

4. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України у встановленому законом порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КТ Телеком”, м. Львів (79000; м. Львів, вул. Шпитальна, 8;  код ЄДРПОУ 31659268; р/р 2600900601386 у ВАТ “Державний експортно-імпортний банк”, МФО 325718) –0 (нуль) грн. 17 коп. сплаченого державного мита.

6. Виконавчий лист видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий  :                                                                                                        В.М. Пазичев

Суддя :                                                                                                                     Н.Є. Березяк

Суддя :                                                                                                                    А.Я. Морозюк

Суддя                                                                                                       Пазичев В.М.