Постанова

від 14.02.2008 по справі 8/1603-нм

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/1603-НМ

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "14" лютого 2008 р.                                                          Справа №  8/1603-НМ

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Печанівської сільської ради, с. Печанівка Романівського району Житомирської області

на постанову господарського суду Житомирської області

від "12" січня 2007 р. у справі №  8/1603-НМ (суддя Давидюк В.К.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Печанівський комбінат хлібопродуктів", с. Печанівка Романівського району Житомирської області  

до Печанівської сільської ради, с. Печанівка Романівського району Житомирської області

про визнання нечинним п.2 рішення другої сесії ХХV скликання Печанівськоїсільської ради №21 від 14.06.2006р.,

 ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Житомирської області від 12.01.2007р. позов ЗАТ "Печанівський комбінат хлібопродуктів" до Печанівської сільської ради задоволено та визнано нечинним пункт 2  рішення другої сесії ХХV скликання Печанівської сільської ради №21 від 14.06.2006 року про введення обмеження на земельну ділянку площею 0,005га, а саме: пішохідний перехід, який проходить через територію ЗАТ "Печанівський КХП" і сполучає вулиці Вербівка і Центральна с.Печанівка.

Стягнуто  з  відповідача на користь позивача 3,40грн.  судового  збору.

Вважаючи, що зазначена постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, Печанівська сільська рада звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати та закрити провадження у справі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив наступне:

- приймаючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що 14.06.2006р. друга сесія ХХУ скликання Печанівської сільської ради, діючи відповідно до порядку передачі земельних ділянок в оренду, передбаченого ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, своєчасно розглянула заяву позивача про надання йому в короткострокову оренду земельної ділянки і задовольнила її, прийнявши рішення, яке є підставою для укладення договору оренди земельної ділянки з позивачем, однак, оскарження підстави укладення договору оренди земельної ділянки, тобто рішення сесії сільської ради, зі сторони заявника про надання земельної ділянки в короткострокову оренду,                   статтею 124 Земельного Кодексу України не передбачено;

- судом не взято до уваги, що згідно із п.3 ст.125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, проте, ЗАТ "Печанівський комбінат хлібопродуктів" договору оренди з відповідачем не укладав, в державному земельному кадастрі його не реєстрував, земельна ділянка в оренду позивачу не передавалася. Таким чином, позивач не набув прав і обов'язків землекористувача у відповідності до ст.ст.95,96 Земельного кодексу України і наведена обставина свідчить про те, що позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;

- всупереч п.3 ст.125 Земельного Кодексу України, позивач приступив до використання земельної ділянки без одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, на що суд першої інстанції також не звернув увагу;

- відповідач дотримався вимог ст.ст. 13,14,15 Закону України "Про оренду землі", передав для підпису позивачу договір оренди в письмовій формі з додатками, зазначивши істотні умови договору оренди землі, в тому числі, вказавши в ньому існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки під пішохідний перехід. Таким чином, Печанівською сільською радою було прийняте правомірне рішення про встановлення обмеження на земельну ділянку площею 0,005га, яка використовується жителями вул.Вербівка і Центральна с.Печанівка в якості пішохідного переходу через залізницю і який для жителів є єдиним шляхом сполучення, що стверджується відповідним картографічним планом. Оскільки жоден із землекористувачів не ставив питання про викуп даної земельної ділянки, надавав право вільно користуватися пішохідним переходом, то сільська рада не вводила обмеження на земельну ділянку площею 0,005га;

- оскаржуваний судовий акт підлягає скасуванню, оскільки даний земельний спір не повинен вирішуватися за нормами КАС України.

Позивач у письмових запереченнях (вх.№02-01/2935/07 від 03.04.2007р., а.с.121) на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржена постанова відповідає вимогам чинного законодавства, а вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими. Стверджує, що з врахуванням ст.6 КАС України ЗАТ "Печанівський комбінат хлібопродуктів" має право звертатись до суду із позовною заявою про визнання нечинним п.2 рішення другої сесії ХХV скликання Печанівської сільської ради, оскільки воно порушує права та законні інтереси позивача.

Крім того, як зазначає позивач, відповідач, прийнявши рішення про введення обмежень на користування орендарем земельною ділянкою, вийшов за межі своїх повноважень, оскільки таке обмеження може бути встановлено Законом або договором, а не одностороннім розпорядчим актом органу місцевого самоврядування, й відповідно до ст.110 Земельного кодексу України право обмеження на використання земельної ділянки може бути встановлено тільки відносно власника, а не орендаря.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать розписка представника відповідача та повідомлення про вручення судової повістки представнику позивача (а.с.146,147).

Судова колегія, розглянувши та обговоривши доводи, зазначені в апеляційній скарзі Печанівської сільської ради, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскарженої постанови, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором оренди землі від 01.03.2005р. товариству з обмеженою відповідальністю "Альма-2" Печанівською сільською радою було передано в користування строком на 3 роки земельну ділянку загальною площею 4,0547га по вул.Центральній в с.Печанівка (ксерокопія договору знаходиться в матеріалах справи, а.с.19).

В травні 2006 року ТОВ "Альма-2" звернулось до Печанівської сільської ради з листом за вих.№24/05/06 від 24.05.2006р., в якому просило розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.03.2005р. в зв'язку з продажем майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці (а.с.23).

В свою чергу, до Печанівської сільської ради звернулось ЗАТ "Печанівський комбінат хлібопродуктів", яке придбало майно у ТОВ "Альма-2", з листом №94 від 24.05.2006р., в якому просило в зв'язку із зміною власника надати земельну ділянку площею 4,0547га в межах населеного пункту с.Печанівка по вулиці Центральній,1-а в оренду з правом викупу для господарської діяльності (а.с.24).

14.06.2006р. Печанівською сільською радою було прийняте рішення за №21 "Про надання земельної ділянки у короткострокову оренду ЗАТ "Печанівський КХП" (а.с.10), яким надано ЗАТ "Печанівський комбінат хлібопродуктів" в оренду земельну ділянку площею 4га в с.Печанівка по вул.Центральній,1-А для виробничих потреб із земель запасу сільської ради на період 3 років (пункт 1 рішення); з посиланням на              ч.18 ст.110  Земельного кодексу України введено обмеження на земельну ділянку площею 0,05га, а саме: пішохідний перехід, який проходить через територію підприємства і сполучає вулиці Вербівка і Центральну с.Печанівка (пункт 2 рішення), а також надано дозвіл на встановлення ЗАТ "Печанівський КХП" на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки по вул.Центральній,1-А (пункт 3 рішення).

16.10.2006р. закрите акціонерне товариство "Печанівський комбінат хлібопродуктів" звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом до Печанівської сільської ради про визнання нечинним пункту 2 рішення другої сесії ХХУ скликання Печанівської сільської ради №21 від 14.06.2006р.

Обґрунтовуючи позов, товариство зазначило, що рішення відповідача в частині введення обмеження на передану комбінату хлібопродуктів в оренду земельну ділянку, суперечить закону й ущемляє права та законні інтереси товариства.

Зокрема, як стверджує позивач, частини 18 ст.110 Земельного кодексу України, на яку посилається відповідач в обґрунтування законності прийнятого ним рішення, не існує, так як дана стаття містить всього два пункти, а пунктом 1 вказаної статті встановлено, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Однак, зазначає позивач, закону, який би встановлював обмеження на використовувану товариством земельну ділянку, немає, а договору, де б сторони (орендодавець та орендар) добровільно встановили обмеження на земельну ділянку – пішохідний перехід – також немає.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що своєї згоди на облаштування пішохідного переходу через виробничу зону підприємства не давав, оскільки це створює небезпеку для життя і здоров'я людей.

Проте, твердження позивача, що частини 18 статті 110 Земельного кодексу України не існує, не беруться до уваги, оскільки  08.10.2006р. Печанівська сільська рада прийняла рішення за №47 (а.с.11,25), яким внесла зміни до свого рішення №21 від 14.06.2006р., замінивши в пункті 2 цього рішення букву "ч" першого абзацу на букву "г" (глава 18).

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.9), що Печанівська сільська ради, діючи відповідно до порядку передачі земельних ділянок в оренду, передбаченого ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, своєчасно розглянула заяву позивача про надання йому в короткострокову оренду земельної ділянки і задовольнила її, прийнявши рішення, яке є підставою для укладення договору оренди земельної ділянки з позивачем, однак, оскарження підстави укладення договору оренди земельної ділянки, тобто рішення сесії сільської ради, зі сторони заявника про надання земельної ділянки в короткострокову оренду,                ст.124 Земельного Кодексу України не передбачено.

Відповідач стверджує, що ніяким чином не порушив права позивача, оскільки у останнього права на спірну земельну ділянку не виникло, в зв'язку з тим, що він не підписав надісланий сільською радою примірник договору оренди земельної ділянки, в якому зазначено істотні умови договору оренди та вказано всі існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки під пішохідний перехід, в державному земельному кадастрі цей договір не реєстрував.

Крім того, відповідач зазначає, що твердження позивача про недотримання сільською радою вимог ст.ст.110,111 Земельного кодексу України є надуманими, оскільки сільська рада правомірно дотрималась обмежень прав на землю, рішенням сесії встановила обмеження для орендаря, тобто надала право відповідачу на передачу земельної ділянки в оренду з умовою залишити пішохідний перехід на земельній ділянці площею 0,05га, який проходить через територію ЗАТ "Печанівський КХП" і яким користуються жителі вулиць Вербівка і Центральна с.Печанівки. Тим самим, стверджує відповідач, сільська рада захистила права громадян села, які намагається порушити позивач шляхом знищення пішохідного переходу через залізницю, який являється єдиним шляхом для сполучення вулиць Вербівка і Центральна.

Судовою колегією враховується наступне.

Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невідповідність акта органу та посадових осіб місцевого самоврядування Конституції або законам України; визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, є підставою для визнання його незаконним в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 104 Кодексу адміністративного судочинства України наділяє особу, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, правом на звернення до адміністративного суду з позовом.

Виходячи з цієї норми, обов'язковою умовою визнання акта органу владних повноважень протиправним є й порушення в зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Суд, насамперед, повинен з'ясувати, чи існує суб'єктивне право, за захистом якого позивач звернувся до суду, чи належить воно позивачу, чи дійсно воно порушене або оспорюється, чи порушив або оспорив його відповідач.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково                       (ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України).

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення (пункт 1 ч.2 ст.62 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, враховуючи, що за змістом ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування та надання доказів розподіляється між сторонами, виходячи із того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення, позивач має довести наявність підстав для задоволення його позову.

Як встановлено частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції встановив, що пішохідний перехід проходить по двох земельних ділянках: площею 2,0138га по вул.Центральній с.Печанівки, на яку укладено договір оренди (а.с.32-34) та відсутні будь-які обмеження, і площею 4,0547га по вул.Центральній с.Печанівки, на яку на даний момент договір не укладено та пунктом 2 рішення №21 введено обмеження на 0,05га з цієї ділянки, на планах земельних ділянок пішохідний перехід не зазначено, будь-яка технічна документація на нього не виготовлена.

З посиланням на те, що право на земельну ділянку може бути обмежено лише законом або договором, чого  не  було   зроблено  у  даному  випадку, а також на те, що п.2 оскаржуваного рішення порушує права та охоронювані інтереси позивача, господарський суд дійшов висновку, що позов ЗАТ "Печанівський КХП" підлягає задоволенню та, як зазначалося вище, визнав нечинним пункт 2 рішення другої сесії ХХV скликання Печанівської сільської ради № 21 від 14.06.2006 року про введення обмеження на земельну ділянку площею 0,005 га, а саме: пішохідний перехід, який проходить через територію ЗАТ "Печанівський КХП" і сполучає вулиці Вербівка і Центральна с. Печанівка.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Позивач вважає, що, ввівши рішенням №21 від 14.06.2006р. обмеження на земельну ділянку площею 0,05га, а саме: пішохідний перехід, який проходить через територію ЗАТ "Печанівський КХП" і сполучає вулиці Вербівка і Центральну с.Печанівки, Печанівська сільська рада порушила його права та законні інтереси.

Проте, такі твердження позивача є безпідставними.

За змістом ч.1 ст.98 Земельного кодексу України земельний сервітут - право власника або землекористувача на обмежене користування чужою земельною  ділянкою  або її частиною. Земельний сервітут обмежує право власності на землю чи право  користування землею.  

Як передбачено ч.1 ст.100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Однак, оспорене рішення відповідача про ведення обмеження на земельну ділянку площею 0,05га не встановлює сервітуту, а лише є підставою для його встановлення.

До того ж, ввівши обмеження на земельну ділянку площею 0,05га, відповідач розпорядився належною йому земельною ділянкою на свій розсуд, що не забороняється законом.

Так, згідно довідки виконавчого комітету Печанівської сільської ради №176 від 20.11.2006р. (а.с.13) землі, на яких розташовані будівлі ЗАТ "Печанівський комбінат хлібопродуктів" відносяться до земель запасу сільської ради.

11.12.2006р. Романівським районним відділом земельних ресурсів видано довідку за №873 (а.с.36) про те, що земельна ділянка площею 6,6113га, яка знаходиться в користуванні на умовах оренди в ЗАТ "Печанівський комбінат хлібопродуктів", знаходиться в межах населеного пункту с.Печанівка і відноситься до земель резервного фонду Печанівської сільської ради.

Ч.1 ст.78 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III  визначає право власності на землю як право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно  на  пленарних  засіданнях  сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.  

Пунктом "а" ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про власність", який діяв на час прийняття Печанівською сільською радою рішення від 14.06.2006р., а також прийняття судом першої інстанції постанови у даній справі, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Заслуговує на увагу й той факт, що позивач не набув право користування земельною ділянкою площею 4га по вул.Центральній с.Печанівки, оскільки надісланий йому відповідачем примірник договору оренди цієї земельної ділянки (а.с.15-17) позивачем не підписано.

Відповідно до ч.2 ст.125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, оскільки висновки суду, викладені у постанові, не відповідають обставинам справи, та ухвалити нове рішення - про відмову в позові.

  Керуючись ст.ст.195,198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Печанівської сільської ради, с.Печанівка Романівського району Житомирської області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Житомирської області від 12.01.2007р. у справі №8/1603-НМ скасувати та прийняти нову постанову.

В позові закритого акціонерного товариства "Печанівський комбінат хлібопродуктів", с.Печанівка Романівського району Житомирської області до Печанівської сільської ради, с.Печанівка Романівського району Житомирської області про скасування пункту другого рішення другої сесії ХХV скликання Печанівської сільської ради №21 від 14.06.2006 року відмовити.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

4. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

 Головуючий   суддя                                                               

 судді:

  Віддрук. 4 прим.

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 –в наряд