Постанова

від 16.05.2007 по справі 15а/70-1189

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15а/70-1189

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" травня 2007 р.Справа № 15а/70-1189

15 год. 40 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

при секретарі судового засідання Вербицької Н.В.

Розглянув матеріали справи

за позовом Спільного українсько-російського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", вул. Бродівська, 5, м. Тернопіль

до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м. Тернопіль

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.10.2006р. №0010172303/0/67986

за участю представників сторін:

позивача: бухгалтер Мельник В.В. –паспорт № МС 675942 від 03.06.2000р.

відповідача: головний державний податковий інспектор юридичного відділу Полівчак С.С. –довіреність №27550/7/10-015 від 18.04.2007р.

Суть справи:

Спільне українсько-російське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус" звернулося у господарський суд з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.10.2006р. № 0010172303/0/67986.

Враховуючи положення Прикінцевих та перехідних положень КАС України, справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснюється за відсутності відповідного клопотання сторін.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірне рішення прийняте у відповідності до чинного законодавства, а саме санкції застосовані за порушення підприємством норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

В процесі розгляду справи в якості свідків допитані Зазуляк В.І., Бербеницький А.М., Фіалка І.І..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

- Тернопільською об`єднаною державною податковою інспекцією 19.10.2006р. прийняте рішення № 0010172303/0/67986 яким до Спільного українсько-російського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", вул. Бродівська, 5, м. Тернопіль, застосовані санкції в сумі 4268,50 грн.

Підставою для застосування санкцій, як зазначено у вищевказаному рішенні, став акт перевірки № 010476/1918/2303/21141354 від 10.10.2006р., проведеної на предмет дотримання підприємством, що знаходиться за адресою вул. Бродівська, 5, м. Тернопіль, законодавства, що регулює порядок проведення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, яким, як стверджує інспекція, встановлено: - порушення пп. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон про РРО), а саме: не проведено розрахункову операцію через зареєстрований реєстратор розрахункових операцій; не видано розрахункового документа (касового чека); не забезпечено відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в поточному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Позивач оспорюючи рішення посилається на те, що податковою інспекцією перевірка "складу гуртового" підприємства проводилась незаконно, так як акт перевірки не містить вказівки на її вид (планова чи позапланова) та не дотримано встановленого порядку її проведення (без надання відповідачу під розписку копії відповідного наказу керівника податкового органу про проведення перевірки), що зумовлює неможливість вважати факти порушень встановленими належним чином, а тому результати такої перевірки не можуть бути підставою для прийняття рішення про застосування санкцій. Також звертає увагу суду на те, що інспекцією неправомірно проведено "контрольну покупку", оскільки це не належить до її повноважень. Щодо виявлених порушень, то просить врахувати, що придбання товару фактично не відбулося, оскільки покупка (оптова) могла бути здійснена тільки у разі наявності у покупця документів які підтверджують його статус підприємця і є необхідними для оформлення накладної на відпуск оптової партії товару, а саме свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про сплату єдиного податку, свідоцтво платника ПДВ. В даному випадку перевіряючому було надано тільки рахунок на оплату замовленого ним товару, який не може розглядатися як договір чи первинний документ, а може вважатись тільки пропозицією для укладення договору.

Відповідач доводи позивача спростовує посиланням на норми Закону про РРО та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зазначаючи у запереченні за № 26291/7/10-015 від 11.04.2007р. та в судових засіданнях про те, що у позивача 10.10.2006р. була проведена планова перевірка, яка проводилася згідно затвердженого плану і відповідно наказ на проведення такої перевірки не видається. Перевірка проведена відповідно до направлень № 2269/23-03 та № 2268/23-03 від 06.10.2007р., виданих згідно затвердженого плану. Також просить суд врахувати, що фактично працівників податкової служби до перевірки позивачем було допущено, перевірку проведено і належним чином зафіксовано вчинені позивачем порушення, а також те, що Закон про РРО не пов'язує проведення розрахункової операції із переходом права власності на товар.

Допитані в процесі судового розгляду справи свідки показали:

- Зазуляк В.І. (перевіряючий) повідомив суду, що під час проведення перевірки було встановлено факт реалізації сигарет та запальничок. Пояснив, що після вибору ним асортименту товару йому було вручено лист з вибраним ним переліку товару і запропонувано сходити в бухгалтерію та розрахуватися за нього, після чого в бухгалтерії було здійснено розрахунок готівкою за товар. Жодних розрахункових документів він не одержував, після чого представився інспектором та почав проводити перевірку, від підписання акту перевірки працівники підприємства відмовились. Разом з тим свідок підтвердив, що отримував від працівників документ у зв'язку з оплатою товару, а також те, що отримав товар "на руки", оскільки розрахувався за нього, що свідчить про суперечливість його показань.

- Бербелицький А.М. (перевіряючий) повідомив суду, що він разом із перевіряючим Зозуляком В.І. зайшли на склад, де замовили запальнички та сигарети, після чого їм роз'яснили куди потрібно зайти, щоб розрахуватися, куди вони і пішли та розпочали проводити перевірку. Товару вони не отримували, оскільки він пакувався на складі, але заплатили за нього гроші. Під час проведення перевірки ними були зроблені всі необхідні записи в журналі реєстрації перевірок. Також повідомив, що при проведенні закупки товар знаходився на складі у ящиках. Разом з тим свідок повідомив суд, що коли він зайшов в приміщення його колега стояв в коридорі біля ящика з товаром, що суперечить вищевикладеним показанням.

- Фіалка І.І. (бухгалтер) повідомила суду, що до них зайшов покупець, який мав прейскурант і хотів розрахуватись за одержаний товар, але одразу зайшов перевіряючий який представився та повідомив, що перевіряється касовий апарат. Вони зняли звіт по касовому апарату, але там грошей не було, оскільки для оптової торгівлі є певна процедура проведення розрахунків. Жодного факту оплати за товар при проведенні контрольної покупки перевіряючими не було. Перевіряючі пред'явили направлення на перевірку, однак розписатись на них чи ознайомитися з направленнями змоги не надали.

Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції слід скасувати, виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (долі Закон) органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку передбаченому законом.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті ст. 11 Закону передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати  та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі –платники податків) результати яких оформляються актом перевірки, відповідно до "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в якому зазначаються чіткий зміст фактів порушення законодавства та вказують конкретні пункти, статті порушених норм законодавчих актів (п. 10 "Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби" затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001р.);

- здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Водночас, ст. 15 Закону про РРО визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

В даному випадку, доказом правомірності притягнення підприємства до відповідальності за порушення норм чинного законодавства, на який посилається Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція, є акт перевірки, на підставі якого прийнято спірне рішення.

Так, податкова інспекція, на підтвердження застосованих до підприємства оскаржуваним рішенням штрафних санкцій, посилається на акт перевірки № 010476/1918/2303/21141354 від 10.10.2006р., який не може бути належним доказом щодо встановлених, на думку інспекції, порушень, оскільки:

- відповідно до абзацу четвертого ст. 2 Закону про РРО розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернені товари (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця, або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

- за визначенням абзацу 15 ст. 2 Закону про РРО, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 3.1 Положення про форму і зміст розрахункового документа, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за N 105/5296, передбачено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за товари (послуги). Обов'язковими реквізитами фіскального касового чеку є, зокрема, кількість, вартість товару (послуги), найменування товару (послуги), порядковий номер касового чека, дата і час проведення розрахункової операції, літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ" та напис "фіскальний чек".

Пунктом 4.4 "Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)", затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за N 107/5298 (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією.

Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та видавати такий розрахунковий документ на повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, встановлений пунктами 1, 2 ст. 3 Закону про РРО.

За невиконання зазначеного обов'язку пунктом 1 ст. 17 цього Закону передбачена відповідальність у вигляді фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Як випливає із показів свідка Фіалки І.І., поданих в процесі розгляду справи, розрахункова операція при проведенні перевірки 10.10.2006р. місця не мала, оскільки фактично розрахунок за товар не проводився, як і не було безпосередньої передачі товару з огляду на що безпідставними є твердження відповідача про необхідність видачі в даному випадку розрахункового документу.

Твердження свідків Зазуляка В.І., Бербеницького А.М. стосовно того, що ними проведено розрахунок та отримано товар до уваги судом не беруться, так як є суперечливими.

Беручи до уваги, що відповідачем не представлено належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність застосування штрафних санкцій до позивача в сумі 4268,50 грн., водночас факт порушення позивачем вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону про РРО зібраними у справі доказами не підтверджується, позовні вимоги Спільного українсько-російського підприємства ТзОВ "Крокус" суд вважає обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 104, 158, 160-163, 167 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати нечинним рішення прийняте Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією про застосування до Спільного українсько-російського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" штрафних (фінансових) санкцій від 19.10.2006р. № 0010172303/0/67986.

3.Повернути з Державного бюджету України 85 (вісімдесят п'ять) грн. сплаченого державного мита на користь Спільного українсько-російського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", вул. Бродівська, 5, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 21141354).

Постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

          Суддя                                                                                                    Г.Б. Бучинська