Рішення

від 27.11.2007 по справі 12816-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12816-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

27.11.2007Справа №2-7/12816-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал» (01013, м. Київ, Голосіївський район, вул. Баренбойма, 1, ідентифікаційний код 32847201)

До відповідача  Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» (95000, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Карла Лібкнехта, 5, ідентифікаційний код 20685262)

Про стягнення 50818,50 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Гуртова О. А., предст., дов. №440 від 22.10.2007 р.

Від відповідача  - Потапова О. В., предст., дов. №003 від 16.02.2007 р.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал»  звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» про стягнення 50818,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по повній та своєчасній оплаті наданих за договором №116 від 22.12.2006 р. охоронних послуг, через що заборгованість ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» перед ТОВ «Альфа-Метал» складає 43920,00 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, за порушення  відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» пеню у сумі 4200,70 грн., 3% річних у розмірі 765,30 грн. та 1932,48 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у судове засідання з'явився, однак відзив на позов не надав, через що суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

22.12.2006 р. між Філією «Європейський банк розвитку та заощаджень» Відкритого акціонерного товариства «Об'єднаний комерційний банк» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал» (Охоронець) був укладений договір охорони №116, згідно з п. 1.1 якого Охоронець зобов'язаний своїми силами забезпечити охорону та недоторканність представника Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплачувати Охоронцю встановлену даним Договором плату.

Відповідно до п. 1.2 Договору кількість охоронців, порядок розміщення співробітників Охоронця, режим роботи та забезпечення недоторканності представника Замовника, зазначається в Дислокації (Додаток №2), яка є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору вартість наданих Охоронцем послуг (плата) визначається на підставі Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №3), який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною даного Договору.

П. 3.2 Договору передбачено, що платежі за надані послуги здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на розрахунковий рахунок Охоронця таким чином:

А) на підставі рахунку-фактури здійснюється попередня передоплата у розмірі 50% від загальної вартості послуг по цьому договору на протязі одного банківського дня з моменту підписання цього Договору;

Б) остаточний розрахунок на протязі трьох банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Один екземпляр акту виконаних робіт залишається у Замовника, а другий повинен бути підписаний Замовником та повернутий Охоронцю протягом одного календарного дня з моменту його одержання від Охоронця (п. 3.3 Договору).

П. 3.4 Договору передбачено, що у разі непідписання акту виконаних робіт Замовник зобов'язаний протягом одного календарного дня з моменту одержання акту виконаних робіт надіслати Охоронцю свої обґрунтовані заперечення, до яких прикласти копію акту про невиконання охоронцями обов'язків по Договору. У разі ненадіслання Замовником обґрунтованих заперечень, та у разі незгоди Охоронця з наданими запереченнями, послуги вважаються виконаними належним чином.

В п. 10. 1 Договору сторони обумовили, що даний Договір діє з 22 грудня 2006 року до 22 січня 2007 року.

Замовник під охорону був взятий на підставі відповідного акту, підписаного обома сторонами та скріпленого печатями підприємств (а. с. 15).

Згідно з Додатком №3 до Договору (Протокол узгодження ціни охоронного обслуговування) договірна ціна складає 43920,00 грн. (а. с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал» були надані відповідачу послуги з охорони на загальну суму 43920,00 грн., про що свідчить наявний в матеріалах справи акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №АМ-000004 від 31.01.207 р., затверджений обома сторонами та скріплений печатями підприємств (а. с. 16). До вказаного акту відповідачем будь-яких обґрунтованих заперечень, як це передбачено п. 3.4 Договору, надано не було. Отже, охоронні послуги на суму 43920,00 грн. були прийняті відповідачем.

Проте, в передбачені договором строки вартість наданих послуг відповідачем оплачена не була, а направлена на його адресу претензія №249 від 05.06.2007 р. (а. с. 17-19) були залишена поза увагою.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

 Згідно зі змінами до Статуту ВАТ «Об'єднаний комерційний банк» (а. с. 35-36) Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень» є універсальною кредитно-фінансовою установою, що виступає правонаступником у всіх правах та зобов'язаннях Відкритого акціонерного товариства «Об'єднаний комерційний банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський банк розвитку та заощаджень», який реорганізовано шляхом приєднання на умовах філії до ВАТ «Об'єднаний комерційний банк». Отже, Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень» є належним відповідачем у даній справі.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 43920,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №116 від 22.12.2006 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, через що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал» відносно стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» заборгованості у сумі 43920,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 6.2.1 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної чи неповної оплати Охоронцю, відповідно до чинного законодавства України, Замовник оплачує Охоронцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості на дату нарахування пені, за кожний день прострочення платежу.

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

Так, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, оскільки інше не передбачено укладеним між сторонами договором, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 06.02.2007 р. по 06.08.2007 р. Отже, за період з 01.06.2007 р. по 06.08.2007 р. відповідач повинен сплатити пеню в сумі 1289,92 грн. (43920,00 грн. х 16% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 67 дн.). За період з 06.02.2007 р. по 31.05.2007 р. пеня у сумі 2352,40 грн. обчислена позивачем правомірно.

За таких обставин, загальна сума пені, що підлягає стягненню з ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» на користь ТОВ «Альфа-Метал», складає 3642,32 грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат у розмірі 1932,48 грн. та 3% річних у розмірі 765,30 грн., згідно з доданим до позовної заяви розрахунком, обчислені позивачем правомірно, а тому також підлягають стягненню з з ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» на користь ТОВ «Альфа-Метал».

Таким чином, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал» підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» (95000, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Карла Лібкнехта, 5, ідентифікаційний код 20685262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал» (01013, м. Київ, Голосіївський район, вул. Баренбойма, 1, ідентифікаційний код 32847201) заборгованість у розмірі 43920,00 грн., пеню у сумі 3642,32 грн., 3% річних у розмірі 765,30 грн., 1932,48 грн. інфляційних втрат, 502,60 грн. державного мита та 116,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.