Рішення

від 21.01.2008 по справі 14556-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

14556-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

21.01.2008Справа №2-28/14556-2007

За позовом – Приватного підприємства Фірми «Крим Чай», м. Сімферополь,  

до відповідача – ВАТ Республіканської оптово-роздрібної бази «Крим»,                           м. Сімферополь

про стягнення 1 485,55 грн.

                                                                                                Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Толочко Я.М. –  представник по довіреності від 15.08.2007 р. (к/копія довіреності у справі)

Від відповідача – Драліна Н.О. – представник по довіреності № 20 від 15.05.2007 р. (довіреність у справі)

Суть спору:

Приватне підприємство Фірми «Крим Чай», м. Сімферополь, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до ВАТ Республіканської оптово-роздрібної бази «Крим», м. Сімферополь,  про стягнення 1 485,55 грн. заборгованості.

07 листопада 2007 року, позивач надав суду уточнення позовних вимог від 05.11.2007 р., в якій позивач, не змінюючи а ні предмету, а ні підстав позову, просив стягнути з відповідача 1 485,55 грн., у тому числі 1 294,04 грн. основного боргу, 62,11 грн. індексу інфляції та 129,40 грн. неустойки у вигляді штрафу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням вищевказаного уточнення, підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду з уточненими позовними вимогами погодився частково та надав суду додатковий відзив на позовну заяву від 21.01.2008 р., в якому відповідач позовні вимоги визнав частково – в частині стягнення 1 294,04 грн. основного боргу та 62,11 грн. індексу інфляції, а відносно стягнення з відповідача 129,40 грн. штрафу відповідач з позовними вимогами не погодився, у зв'язку з тим, що позивачем у порядку ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України було пропущено строк позовної давності.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, для надання сторонами додаткових документів та доказів у справі.

Строк вирішення спору був продовжений у порядку ст. 69 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника відповідача та для надання сторонами додаткових документів та доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  суд       

В С Т А Н О В И В :

03.01.2005 року між сторонами був укладений договір № 29/а.

Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 цього договору продавець (позивач) зобов'язувався поставляти та передавати у власність покупця (відповідача) товар згідно узгодженим сторонами заявкам, а покупець - приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Пунктом 5.1. вищевказаного договору передбачено, що товар, який поставляється покупцю за даним договором, підлягає оплаті покупцем на умовах 14 днів з моменту фактичного отримання товару, що підтверджується підписаними накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу за період з 04.02.2005 р. по 21.04.2005 р. був поставлений товар на суму (з ПДВ) 2 534,13 грн., що підтверджено накладними, копії яких наявні у матеріалах справи,

Проте, відповідач всупереч вимог вищезазначеного договору, свої зобов'язання виконав не у повному обсязі, у зв'язку з чим, за даними позивача, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 1 294,04 грн.   

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання відповідача перед позивачем в розмірі 1 294,04 грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 28 від 22.03.2007 р., яка була отримана представником відповідача 23.03.2007 р., про що свідчить його підпис на даній претензії.

Проте, за даними позивача, відповідач вказану претензію залишив без виконання.

Пунктом 9.3. даного договору передбачено, що при перевищенні прострочення оплати товару більш ніж 30 днів, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача відповідачу нараховано 129,40 грн. штрафу.

Проте, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи, строк позовної давності в частині стягнення з відповідача 129,40 грн. штрафу сплинув.

Таким чином, в частині стягнення з відповідача 129,40 грн. штрафу у позові повинно бути відмовлено.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, зокрема, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Тому, відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано індекс інфляції в сумі 62,11 грн., який підлягає стягненню з ВАТ Республіканської оптово-роздрібної бази «Крим», м. Сімферополь.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 1 356,15 грн., у тому числі 1 294,04 грн. основного боргу та 62,11 грн. індексу інфляції, документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем, а визнаний ним у додатковому відзиві на позовну заяву від 21.01.2008 р.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане      25.01.2008 року.

Керуючись ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,              суд –

ВИРІШИВ:

1).  Позов задовольнити частково.   

2). Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Республіканської                   оптово-роздрібної бази «Крим» (юридична адреса: 95034, АР Крим,                               м. Сімферополь, пров. Бокуна, б. 32; фактична адреса: 95000, АР Крим,                        м. Сімферополь, вул. Кірова, 34/1, р/р 2600701002280 у Кримській регіональній філії АТ «Кредитбанк», МФО 324913, ідентифікаційний код 20733153) на користь Приватного підприємства Фірми «Крим Чай» (юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Воровського, 60, кв. 399;  фактична адреса: 95022, АР Крим. вул. Глінки, 57, склад № 9, р/р 260001685 в КРД АППБ «Аваль», МФО 324021, ідентифікаційний код 30494425)  1 356,15 грн., у тому числі 1 294,04 грн. основного боргу та 62,11 грн. індексу інфляції, а також 93,12 грн. державного мита та 107,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). В іншій частині у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.