Постанова

від 05.02.2008 по справі 6/388-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/388-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

05.02.08 р.                                                                                                    № 6/388-07                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                 Писана  Т.О

Судді :                                                                                          

                                                                                                                 Мостова  Г. І.

                                                                                                                 Фаловська  І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “СП Агропрогрес” на рішення господарського суду Київської області від 01.10.2007р.

у справі №6/388-07 (суддя Маляренко А.В. )

за позовом приватного підприємства “Надин”, м. Севастополь,

до                 товариства з обмеженою відповідальністю “СП Агропрогрес”

про               стягнення 5845,41 грн.,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Надин»30.07.2007 року звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агропрогрес»про стягнення 5845,41 грн. 27.09.2007 року представник позивача подав клопотання про збільшення позовних вимог, в якому просив збільшити суму позову та стягнути з відповідача пеню –3 210,74 грн., сім процентів річних –1 338,62 грн., встановлений індекс інфляції –2 205,70 грн. Клопотання про збільшення розміру позовних вимог було прийнято судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.10.2007р. по справі №6/388-07 позов задоволено, стягнуто з відповідача пеню в розмірі 3210,74 грн., 7% річних –1338,62 грн., встановлений індекс інфляції – 2205,70 грн., 102,00грн. судові витрати по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду та припинити провадження у справі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зсилається на порушення місцевим господарським судом правил територіальної підсудності при прийнятті позову до розгляду, чим порушені норми процесуального характеру. Так, апелянт стверджує, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, б. 20, кв. 15. Однак, місцевий господарський суд порушив провадження у даній справі з урахуванням адреси, вказаної позивачем у позовній заяві. Внаслідок наведеного, вся кореспонденція, що виходила із місцевого суду направлялась за адресою: с. Устимівка, Васильківського району у Київській області. Таким чином, апелянт стверджує, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, та що судом першої інстанції було порушено ч. 2 ст. 15 ГПК України. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, оскільки ним вірно в позовній заяві визначено юридичну адресу відповідача, що підтверджено довідкою головного управління статистики у Київській області.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що витікають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону  виступають від її імені. Відповідачем як доказ місцезнаходження (за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 20, кв. 15) надана довідка КП «ЖЕК «Центральна»від 13.12.2007р. №895. Однак, дана довідка не може бути належним доказом місцезнаходження юридичної особи в розумінні ст. 93 ЦК України виходячи з наступного. Відповідно до ст. 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Таким чином, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи повинні бути зазначені у державному реєстрі. Відповідно до довідки головного управління статистики у Київській області від 14.05.2007р. №02/2-11/0623 адресу відповідача вказано: Київська область, Васильківський район, с Устимівка. Відомості щодо адреси органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону  виступають від імені відповідача у єдиному державному реєстрі не значаться.

Враховуючи наведене колегія апеляційного суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом порушено провадження у даній справі у відповідності до правил територіальної підсудності.

Що стосується заявленого спору то апеляційним господарським судом встановлено наступне. Як слідує з матеріалів справи, рішенням господарського суду Київської області від 06.06.2007 року по справі №19/145-07 задоволені позовні  вимоги ПП „Надин” до відповідача ТОВ „СП Агропрогрес” про стягнення боргу в розмірі 14 379,60 грн. та судових витрат: 143,80 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Даним рішенням суду встановлено, що між сторонами по справі 10.04.2006 року був укладений договір купівлі-продажу №Н-00-0031. За умовами п.п. 1.1., 1.2. та 2.2. вказаного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин (товар); загальна вартість поставленого товару (ціна договору) складає 16 379,60 грн. у т.ч. ПДВ 20% 2 729,93 грн.; відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу вартість товару у 60-тиденний строк від дня поставки товару.

          Позивач свої зобов'язання за договором та додатковими угодами до нього виконав належним чином.

          На виконання умов договору та додаткових угод до договору відповідачем було частково проведено розрахунки з позивачем за переданий товар, а саме перераховано на розрахунковий рахунок позивача 2 000,00 грн. В результаті неналежного виконання відповідачем умов п. 2.2. договору, а саме, не повної оплати за переданий товар у строк до 20.06.2006 року, у відповідача виникла заборгованість в сумі 14 379,60 грн. Станом на час вирішення справи (01.10.2007 року) сума боргу відповідачем перед позивачем не сплачена.

          Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

          Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

          Відповідно до п. 6.2. договору за несвоєчасну оплату товару відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Виходячи з того, що нарахування пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочення є набагато більшим ніж подвійна облікова ставка на/за час нарахування пені (17% річних та з 01.06.2007 року –16% річних), то місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 3 210,74 грн. за період часу з 10.06.2006 року по 27.09.2007 року.

          Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          У пункті 6.4. договору №Н-00-0031 від 10.04.2006 року зазначено, що сторони прийшли до угоди про зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її у розмірі 7 відсотків.

          З огляду на це, позовні вимоги про стягнення з відповідача 7% річних, від простроченої суми, в розмірі 1 338,62 грн. (за період часу з 10.06.2006 року по 27.09.2007 року) підлягають задоволенню.

          Також на підставі ст. 625 ЦК України підлягають задоволенню позовні  вимоги про стягнення з відповідача встановленого індексу інфляції в розмірі  2 205,70 грн. (за період часу з  червня 2006 року по серпень 2007 року включно).

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, якими обґрунтовуються його заперечення. Позивачем належним чином доведено належне виконання ним умов договору та невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати передбачених умовами договору та чинним законодавством штрафних санкцій за порушення умов договору. Одночасно, відповідачем не доведено наявність тих обставин, на підставі яких він просить скасувати рішення місцевого суду та припинити провадження у справі.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам повністю.

Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає, що відповідно до ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області від 01.10.2007р. у справі №6/388-07. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 99 –101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.           Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “СП Агропрогрес” на рішення господарського суду Київської області від 01.10.2007р. у справі №6/388-07 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 01.10.2007р. у справі №6/388-07 залишити без змін.

3.          Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий                                                                                      Писана  Т.О

Судді :                                                                                

                                                                                                                   Мостова  Г. І.

                                                                                                                   Фаловська  І.М.