Постанова

від 28.01.2008 по справі 25/423 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/423 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.08                                                                                           Справа№ 25/423 А

15 год. 00 хв.79014, м.Львів вул.Личаківська,128.Зал судових засідань № 310

Господарський суд Львівської області розглянувши в судовому засіданні справу:

за позовом :Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (м.Львів)

до відповідача:Державної податкової інспекції у м.Рівне (м.Рівне)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог:Державна податкова інспекція у м.Львові (м.Львів)

про :визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення  від 23.10.2007р. № 0004332342/0/23-121 на суму 41210 (сорок одна тисяча двісті десять) грн. 90 коп.

Головуючий суддя : Пазичев В.М.Пазичев В.М.

Секретар : Люта Люта Я.Я.

Представники сторін:

від позивача:Завалишин Ю.О. -  представник (довіреність № НЮ –1078 від 22.09.2006 р.,довіреність № НЮ –63 від 01.01.2008 р.)

від відповідача:Бухта Н.А. –представник (довіреність №48498/10-10 від 01.11.2007 р.)Прищепа О.С. –(довіреність №94/10-32 від 08.01.2008 р.)

від третьої особи:Палій М. В.–(довіреність від 19.10.2007 р.)

Присутнім в судовому засіданні, згідно ст. 130 КАС України, роз'яснено їхні процесуальні права та обов'язки, а також видано пам'ятки про їхні права та обов'язки.

Суть спору :  До господарського суду Львівської області подано позов Державним територіально-галузевим об”єднанням “Львівська залізниця” (м.Львів) до Державної податкової інспекції у м.Рівне (м.Рівне) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення  від 23.10.2007 р. № 0004332342/0/23-121 на суму 41210 (сорок одна тисяча двісті десять) грн. 90 коп.

Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 27.11.2007 р. розгляд справи призначено на 25.12.2007 р. В судовому засіданні 25.12.2007 р., у зв'язку з необхідністю залучення до участі у справі Державну податкову інспекцію у м.Львові, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог, розгляд справи відкладено на 09.01.2008 р. В судовому засіданні 09.01.2008 р. оголошено перерву до 22.01.2008 р. В судовому засіданні 22.01.2008 р. закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 28.01.2008 р.

Позивач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 27.11.2007 р., про відкладення розгляду справи від 25.12.2007 р., про оголошення перерви від 09.01.2008 р., про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 22.01.2008 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

09.01.2008 р. до суду за вх. № 117 від представника позивача подано клопотання про надання документів до матеріалів справи.

09.01.2008 р. до суду за вх. № 118 від представника позивача подано доповнення до позовної заяви.

09.01.2008 р. до суду за вх. № 119 від представника позивача подано нормативно-доказове обґрунтування позовних вимог.

09.01.2008 р. до суду за вх. № 120 від представника позивача подано клопотання про надання документів до матеріалів справи.

17.01.2008 р. до суду за вх. № 929 від представника позивача подано письмове пояснення по справі.

28.01.2008 р. до суду за вх. № 1876 від представника позивача подано письмове обґрунтування позовних вимог по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у заявах та поясненнях.

Відповідач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 27.11.2007 р., про відкладення розгляду справи від 25.12.2007 р., про оголошення перерви від 09.01.2008 р., про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 22.01.2008 р. в повному обсязі не виконав, відзив на позов, в якому заперечив позовні вимоги, подав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

25.12.2007 р. до суду за вх. № 28417 від представника відповідача надійшло заперечення на позовну заяву.

В судовому засіданні 25.12.2007 р. представником відповідача подано клопотання про залучення  до справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ДПІ у м.Львові.

В судовому засіданні 09.01.2008 р. представником відповідача подано письмове пояснення по справі.

22.01.2008 р. до суду за вх. № 1322, від представника відповідача поступили додаткові пояснення по справі.

Третя особа вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 27.11.2007 р., про відкладення розгляду справи від 25.12.2007 р., про оголошення перерви від 09.01.2008 р., про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 22.01.2008 р. в повному обсязі не виконала, відзив на позов, в якому підтримала позовні вимоги, подала, явку повноважного представника в судове засідання забезпечила.

22.01.2008 р. до суду за вх. № 1322, від представника третьої особи поступили пояснення по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.01.2008 р., за узгодженим клопотанням представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.01.2008 р.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

19.10.2007 р. представниками ДПІ у м. Рівне складено акт № 1312/23-100/26010065 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки відокремленого підрозділу «Вокзал станції Рівне»Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(далі ВП «Вокзал станції Рівне») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2007 р.».

Виїзною позаплановою документальною перевіркою, проведеною ДПІ у м. Рівне (акт перевірки від 12.10.2007 року за №1312/23-100/26010065), встановлено заниження відокремленим підрозділом «Вокзал станції Рівне»державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" податку на прибуток всього на суму 29467,60 грн., в тому числі: за 1 квартал 2006 року - на суму 5009,0грн., за ІІІ квартал 2006р. - на суму 4274,0грн., за IV квартал 2006р. - на суму 7168,5 грн., за 1 квартал 2007р. - на суму 6111,7 грн., за ІІ квартал 2007р. - на суму 6904,4 грн. В акті перевірки зазначено, що «Вокзал станції Рівне»є виробничо-технологічним підрозділом Львівської державної залізниці і знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні Рівненської дирекції залізничних перевезень та відповідних служб Залізниці, заснована на загальнодержавній власності без права юридичної особи.

На підставі зазначеного акту, згідно з підпунктом «а», «б»підпункту 4.2.2 ст. 4 та пп. 17.1.1, 17.1.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з пп. 2.2.2 ст. 2, п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), за податковим повідомленням-рішенням від 23.10.2007 р. № 0004332342/0/23-121 ВП «Вокзал станції Рівне»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 29467,60 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 11743,30 грн., разом - 41210,90 грн. За результатами розгляду скарги, відповідачем винесено податкове повідомлення –рішення від 12.11.2007 р. № 0004332342/1/23-121.

Відповідач стверджує, що в періоді, який перевірявся, відокремлений підрозділ «Вокзал станції Рівне»Львівської державної залізниці, крім доходів від господарської діяльності залізничного транспорту, отримував доходи від надання послуг оренди та рекламних послуг, зв'язку . В порушення п.2.2 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями), відокремленим підрозділом «Вокзал станції Рівне» Львівської державної залізниці не визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2006року, ІІІ квартал 2006р., за IV квартал 2006р., за 2006р., за 1 квартал 2007р. та за ІІ квартал 2007р. Відповідно до п.2.2 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями) платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці.

На думку відповідача, відповідно до абз.3 Порядку розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. №173, доходні надходження - платежі, нараховані за перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти і пов'язані з ними послуги, що підлягають розподілу між залізницями, які беруть участь у перевезеннях. Враховуючи викладене, прибуток, одержаний від операцій, не пов'язаних з перевезенням пасажирів, вантажів, вантажобагажу, пошти тощо, вважається прибутком, одержаним не від господарської діяльності залізничного транспорту.

Відповідач стверджує, що у позивача відсутнє право на консолідовану сплату податку на прибуток щодо своїх відокремлених підрозділів, і, відповідно, твердження, викладені в позовній заяві є безпідставними та такими, що не відповідають нормам матеріального права, а також, що безпідставними є твердження позивача про те, що податок на прибуток в сумі 29 467,6 грн. фактично сплачений в за наслідками подання відповідних декларацій до ДПІ у м. Львові. Дані обставини можливо встановити лише при проведенні комплексної перевірки ДТГО "Львівська залізниця" з усіма структурними підрозділами. Таким чином, відсутні будь-які документальні підтвердження зазначених в позовній заяві доводів. Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача обставини, встановлені під час проведення перевірки та зафіксовані в акті перевірки № 1312/23-100/26010065, на підставі яких ДПІ у м. Рівне прийнятті податкові повідомлення рішення, відповідають положенням Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а твердження позивача є необгрунтованими та безпідставними.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (далі -ДТГО "Львівська залізниця"), вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 23.10.2007 р. № 0004332342/0/23-121 не відповідає обставинам справи та суперечить вимогам чинного законодавства в зв'язку з тим, що посилання відповідача на те, що ВП «Вокзал станції Рівне»були порушені вимоги пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивач вважає таким, що не відповідає чинному законодавству. Позивач, у своїй позовній заяві зазначає, що донарахована сума податку на прибуток в розмірі 29467,60 грн. фактично сплачена у бюджет за результатами відображення господарської діяльності юридичної особи - ДГТО „Львівська залізниця", а саме у деклараціях за перше півріччя 2006р., 9 місяців 2006р., 2006р., 1 квартал 2007р., та перше півріччя 2007р., поданих юридичною особою до ДПІ у м. Львові.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці.

Пунктом 1.32 зазначеного Закону дано визначення поняття "господарська діяльність": господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Слід зауважити, що управління залізниці фактично і здійснює всю господарську діяльність тільки через свої відокремленні підрозділи.

В свою чергу п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника від усіх видів діяльності. Цим же Законом прямо передбачений перелік господарських операцій, по яких ведеться окремий податковий облік. Це, наприклад, торгівля цінними паперами, дохід, що оподатковується за різними ставками або не оподатковується або щодо якого застосовуються пільги в оподаткуванні. Однак серед цих операцій господарська або негосподарська діяльність підприємств залізничного транспорту відсутня.

Надання рекламних послуг та послуг оренди, доходи від яких оподатковані відповідачем, передбачено пунктами 2.3.15 та 4.5 Статуту ДТГО "Львівська залізниця".

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996р. № 273/96-ВР (із змінами та доповненнями) залізничний транспорт-виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо. Основною організаційною ланкою на залізничному транспорті є залізниця -статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі. Повноваження, права та обов'язки залізниць визначаються цим Законом, їх статутами, затвердження яких здійснюється Міністерством транспорту та зв'язку України.

У статті 5 цього ж Закону також поняття залізниці та підприємства залізничного транспорту не змішуються, а, навпаки, підкреслюється, що вони є повноправними ланками залізничного транспорту. Так, у даній статті визначено, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю і управління ним здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Рішення про закріплення транспортних засобів та їх безоплатну передачу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям та підприємствам без зміни форми власності приймаються Укрзалізницею. Крім того, передача в оренду, обмін та надання в тимчасове користування, а також виведення з експлуатації рухомого складу і контейнерів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюються залізницями та підприємствами залізничного транспорту загального користування за погодженням з Укрзалізницею.

Підприємство, за визначенням п. 1 ст.62 Господарського кодексу України, - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Відповідно до пп. 3, 4 цієї ж статті підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту та є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" у відповідності до вищевказаних вимог законодавства діє на підставі Статуту, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 03.05.2006 № 413 та зареєстрованому державним реєстратором 20.06.2006 за № 14151050080000929.

Відповідно до п. 1.2 Статуту, до складу ДТГО "Львівська залізниця" входять структурні та відокремлені підрозділи, що в порядку ст. 64 Господарського кодексу України та ст. 95 Цивільного кодексу України діють на підставі Положень про відокремлений структурний підрозділ і не є юридичними особами.

У відповідності до вищенаведеного, ВП «Вокзал станції Рівне»здійснює свою діяльність на підставі Положення про Відокремлений підрозділ "Вокзал станції Рівне" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", затвердженого наказом начальника залізниці від 02.06.2006 № 572/Н. В зв'язку із зміною найменування вищестоящої організації 26.06.2006р. за № 14151070085000929 проведено перереєстрацію ВП «Вокзал станції Рівне», найменування якого приведено у відповідність до вимог наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.01.2006 № 80 та нової редакції статуту юридичної особи, про що 06.07.2006 р. видано довідку з ЄДРПОУ за № 2182.

Згідно із пунктом п. 2.1 Положення, предметом діяльності ВП «Вокзал станції Рівне»є своєчасне та якісне обслуговування пасажирів, перевезення багажу, вантажобагажу та пошти, задоволення попиту пасажирів товарами громадського харчування.

З огляду на вищевикладене, ВП «Вокзал станції Рівне»належить до категорії «відокремлений підрозділ підприємства залізничного транспорту». В той же час, згідно з пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податок на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, таким чином структурні підрозділи управління залізниці можуть не бути самостійними платниками податку на прибуток, оскільки не мають статусу підприємства залізничного транспорту, а належать до його структурних підрозділів.

Згідно пп. 2.1.3. п. 2.1, ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податків, який має філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється.  

Процедурний порядок переходу на консолідовану сплату податку на прибуток визначається наказом Державної податкової адміністрації України від 10 лютого 2003 року № 68 "Про затвердження форми розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та Порядку його складання, а також форми повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства ", що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 березня 2003 р. за № 182/7503. При цьому дата подачі повідомлення вважається датою отримання права на сплату консолідованого податку.

Як видно з акту від 19.10.2007р. №1312/23-100/26010065 „Про результати виїзної позапланової документальної перевірки відокремленого підрозділу „Вокзал станції Рівне" ДГТО „Львівська залізниця" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 30.06.07р.", в ньому зазначено, що валові доходи від надання послуг реклами та оренди оподатковані в управлінні Львівської залізниці. Зокрема зазначене видно з таблиці на ст. 17 акту. ДГТО „Львівська залізниця", де відображено валовий дохід в зведеній декларації, який складається з доходів відображених в усіх декларацій поданих структурними підрозділами позивача, зокрема з доходів, відображених в декларації „Вокзал станції Рівне".

Таким чином ДПІ у м. Рівне підтверджує оподаткування валового доходу в ДПІ у м. Львові.

Як видно з акту №201/23-0/01059900 від 21.12.2007р. „Про результати виїзної планової документальної перевірки ДГТО „Львівська залізниця" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 30.06.07р.", зокрема на ст. 73 акту зазначено, що валові доходи по структурному підрозділу „Вокзал станції Рівне" позивачем відображені в основній декларації.

Таким чином, валові доходи, отримані структурним підрозділом „Вокзал станції Рівне", відображені в основній декларації, поданій ДПІ у м. Львові.

Разом з тим, посилання відповідача на Постанову КМУ "Про перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, та Порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту" від 16.02.1998 р. № 173, про те, що послуги з розміщення реклами та оренди не входять до переліку робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту і не спрямовані на виконання єдиного перевізного процесу, в даному випадку не має належних підстав, оскільки, в резолютивній частині постанови КМУ від 16.02.1998 р. № 173 йде мова про затвердження переліку робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, а не переліку робіт (послуг), що належать до господарської діяльності залізничного транспорту. Як вказано вище, визначення господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, в п.1 приміток до Переліку даної постанови зазначено, що основна діяльність залізничного транспорту є складовою частиною загальної господарської діяльності і означає діяльність усіх взаємопов'язаних підприємств та структурних підрозділів галузі, спрямовану на виконання єдиного перевізного процесу. В цьому пункті не зазначено, що інші роботи (послуги), які не увійшли до Переліку, до господарської діяльності залізничного транспорту не відносяться. В той же час нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці.

Також, основна діяльність залізниць включає в собі експлуатаційну (перевізну) діяльність, яка безпосередньо пов'язана з виконанням і обслуговуванням єдиного перевізного процесу, та підсобно-допоміжну діяльність, тобто діяльність відокремлених підрозділів, пов'язану з виконанням ряду допоміжних операцій та організацією виробництв, продукція (послуги) яких використовується для потреб експлуатаційної діяльності залізниць. Отже, визначення належності робіт (послуг) з підсобно-допоміжної діяльності до негосподарської діяльності залізничного транспорту немає.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи, позивач у спірних правовідносинах керувався наданим ДПА України податковим роз'ясненням від 13.09.2004 р. № 7979/6/15-1116, згідно з яким платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які мають статус юридичних осіб. Зокрема, в останньому абзаці податкового роз'яснення ДПА України від 13.09.2004 р. № 7979/6/15-1116 чітко вказано, що платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності, є: підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які мають статус юридичних осіб.

Таким чином, в цитованому податковому роз'ясненні визначено два суб'єкти господарювання, які є платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності. Оскільки вокзал станції Рівне не відноситься ні до першої, ні до другої категорії, податок на прибуток, одержаний від діяльності цього відокремленого підрозділу, правомірно задекларований і сплачений юридичною особою - ДТГО "Львівська залізниця".

Слід зауважити, що позиція ДПА України, викладена в податковому роз'ясненні, наданому ДТГО "Львівська залізниця", підтверджується також податковим роз'ясненням від 16.07.2004 № 5865/6/15-1116, наданим на звернення "Укрзалізниці". Цим листом ДПА України, зокрема, роз'яснила, що управління залізниці є платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, а платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які мають статус юридичних осіб.

Крім цього, слід відмітити, що Державна податкова адміністрація України у листі від 10.07.2002 р. № 10777/7/15-1117, роз'яснила, що у разі якщо управління залізниці не має підпорядкованих підприємств залізничного транспорту, що мають статус юридичних осіб, та відповідно їх структурних підрозділів, то єдиним платником податку на прибуток (від основної діяльності, від неосновної діяльності, від позареалізаційних операцій тощо) в системі зазначеного управління залізниці є виключно управління залізниці, а структурні підрозділи залізниці, відповідно до підпункту 2.2.2 ст. 2 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, не вважаються окремими платниками податку, оскільки не мають статусу юридичної особи.

Необхідно відмітити, що відповідно до п.п. «г»п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Тому, позивач цілком правомірно наголошував, що керувався наданими ДПА України податковими роз'ясненнями (а не листами рекомендаційного характеру, як вважає відповідач) від 13.09.2004 р. № 7979/6/15-1116, від 16.07.2004 р. № 5865/6/15-1116, від 10.07.2002 року № 10777/7/15-1117.

Таким чином, крім вищевикладених положень Законів України "Про оподаткування   прибутку   підприємств",   "Про   залізничний   транспорт"   та Господарського кодексу України, ДТГО "Львівська залізниця" керувалося також цими податковими роз'ясненнями.

Відповідно до пп. "д" пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що в порушення абз.абз.1, 2 п.16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями) та пп. "б" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ХІІІ від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями), відокремлений підрозділ «Вокзал станції Рівне»не подав до ДПІ у м. Рівне податкові декларації з податку на прибуток за 1 квартал, ІІІ квартал 2006 року, 11 місяців 2006року, за 2006 рік, за 1 квартал 2007року. і перше півріччя 2007року.

Як встановлено судом, позивач ще 10.12.2004 року листом № НЗЕ-10/4206 повідомив керівництво ДПА у Рівненській області про те, що з 01.01.2005 р. платником податку на прибуток буде Управління залізниці, яке буде подавати єдину зведену декларацію з податку на прибуток в ДПІ у м. Львові.

Крім того, відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не взято до уваги, хоча і враховано в акті, що донарахована сума податку на прибуток в розмірі 29467,60  грн.  фактично сплачена у бюджет за результатами відображення господарської діяльності юридичної особи - ДТГО "Львівська залізниця", а саме у деклараціях за перше півріччя 2006 року, 9 місяців 2006 року, 2006 рік, І квартал 2007 року та перше півріччя 2007 року, поданих юридичною особою до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації, а саме до ДПІ у м. Львові.

В той же час, пунктом 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", передбачено порядок визначення податковим органом податкового зобов'язання.

Згідно з вимогами п. 1.2 ст. 1 цього ж Закону, податковим зобов'язанням вважається зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Таким чином, органу державної податкової служби при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток належало встановити чи визначена сума податкового зобов'язання з даного податку відображена в документі податкової звітності, і, лише за відсутності такого відображення, визначити податкове зобов'язання.

Як вбачається з Акту перевірки, в ньому констатовано факт порушення структурним підрозділом позивача пп.2.2.2 п.2.2 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто порядку сплати податку з прибутку, однак, органом державної податкової служби не проаналізовано зв'язок між порушенням порядку сплати даного податку та невідображенням визначеного в спірному податковому повідомленні-рішенні податкового зобов'язання в документах податкової звітності.

Позивачем долучено до позовної заяви декларації з податку на прибуток, які свідчать про відображення у відповідній податковій звітності податку на прибуток юридичною особою - ДТГО "Львівська залізниця", яке подало єдині зведені декларації з цього податку до ДПІ у м. Львові (що підтверджується розділом 3.1.4.1 «Податок на прибуток від господарської діяльності залізничного транспорту»Акту перевірки, складеного представниками відповідача).

Відносно застосування штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", слід зазначити, що відповідач не мав права визначати податкове зобов'язання на підставі п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки податок фактично було сплачено до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно із пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

В порушення вказаної норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідач визначив лише валові доходи ВП «Вокзал станції Рівне»і не взяв до уваги валових витрат. Згідно довідок ВП «Вокзал станції Рівне»валові витрати, зокрема, експлуатаційні, загально виробничі, комунальні витрати та амортизаційні відрахування від наданих послуг з реклами та оренди у спірному періоді становлять 29,4 тис. грн. (довідки долучаються).

В судовому засіданні представник відповідача заявив, що неможливо встановити факт сплати спірної суми податку на прибуток підприємств до Державного бюджету, про що стверджує позивач.

З цього приводу слід зауважити, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством належить до основних завдань відповідача.

Крім цього, відповідно до норм «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за N 925/11205, на який покликається відповідач, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7 Порядку).

Пунктом 2.3.4 наведеного Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, вважаючи, що спірна сума податку на прибуток не сплачена до Державного бюджету, у відповідності до вищевикладених положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»зобов'язаний був при проведенні перевірки встановити або належним чином спростувати факт несплати спірної суми податку на прибуток до Державного бюджету. Однак, як стверджує представник відповідача зробити це неможливо, що свідчить про те, що винесене податкове повідомлення- рішення, що оскаржується, не має належних правових підстав.

Позивач стверджує, що сплатив спірну суму податку на прибуток, яку донарахував відповідач, до Державного бюджету за місцем свого знаходження. В обґрунтування свого твердження надано суду наступні докази:

- Акт ДПІ у м. Рівне від 19.10.2007 № 1312/23-100/26010065 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки відокремленого підрозділу «Вокзал  станції Рівне» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2007 р.»

- Витяг з Акту від 21.12.2007 № 201/23-0/01059900    «Про результати виїзної планової документальної перевірки ДТГО «Львівська залізниця»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2007 року.»

- Декларації з податку на прибуток підприємства ДТГО «Львівська залізниця»  за перше півріччя 2006 року, 9 місяців 2006 року, 2006 рік, І квартал 2007 року та перше півріччя 2007 року, подані в ДПІ у м. Львові.

Декларації з податку на прибуток підприємства разом з додатками (розшифровками окремих рядків) за перше півріччя 2006 року, 9 місяців 2006 року, 2006 рік, І квартал 2007 року та перше півріччя 2007, подані вокзалом станції Рівне в управління Львівської залізниці.

- Копію звіту про доходи і витрати відокремлених підрозділів ДТГО "Львівська залізниця" за квітень-грудень 2006 року (форма № 14).

- Копію звіту про доходи і витрати відокремлених підрозділів ДТГО "Львівська залізниця" за січень-липень 2007 року (форма № 14).

Перелічені докази долучені до матеріалів справи. Цими доказами підтверджується факт сплати спірної суми податку на прибуток до Державного бюджету.

А тому, відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у відповідача не було правових підстав повторно визначати податкове зобов'язання з податку на прибуток.

Крім того, на виконання вимог суду відповідачем зазначено, що в ході проведення планової документальної перевірки ВП "Вокзал станції Рівне»ДТГО «Львівська залізниця»було встановлено, що доходи, отримані вищевказаним підрозділом як від перевезення пасажирів, так і від надання послуг оренди та реклами передаються до управління Львівської залізниці у вигляді Декларацій «Про прибуток підприємства»за кожен відповідний період. Дані, відображені в вищевказаних деклараціях підтверджуються первинними бухгалтерськими та банківськими документами (накладними, платіжними дорученнями) та відповідними реєстрами бухгалтерського обліку. Підтвердити чи спростувати відображення зазначених даних у декларації, яка подається управлінням Львівської залізниці до ДПІ у м. Львові ДПІ у м. Рівне не має можливості оскільки не здійснювало перевірки правомірності відображення даних, заявлених у зведеній декларації, яка подана до ДПІ у м. Льовові.

Крім того, судом встановлено, що при проведенні перевірки ВП "Вокзал станції Рівне»пояснення у посадових осіб не відбирались в зв'язку з тим, що розбіжностей між даними підприємства та даними перевірки в обсягах наданих послуг (перевезення пасажирів, оренди, реклами) не було встановлено.

З урахуванням наведеного, відповідно до п.п. "д" п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", позивач в особі свого відокремленого підрозділу - вокзалу станції Рівне не може бути притягнутим до відповідальності, оскільки діяв відповідно до дійсних норм чинного законодавства та наданого йому податкового роз'яснення.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.3 ст.9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Однак, відповідач у встановленому законом порядку не довів правомірність своєї оспорюваної поведінки.

Враховуючи викладене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (м.Львів) до Державної податкової інспекції у м.Рівне, третя особа -  Державна податкова інспекція у м. Львові (м.Львів) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень  Державної податкової інспекції у м.Рівне від 23.10.2007 р. № 0004332342/0/23-121 та від 12.11.2007 р. № 0004332342/1/23-121 на суму 41210 (сорок одна тисяча двісті десять) грн. 90 коп. є обгрунтованим і підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Згідно п.п. 1, 2 ч.3 р.VІІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,4 грн.  

Згідно представленого позивачем суду платіжного доручення № 1850 від 30.10.2007 р., останнім сплачено 3,4 грн. судового збору.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного, а також, в зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати підлягають віднесенню за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 19, 58, 61 Конституції України, ст.ст. 2, 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 4, 17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (із наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107,112, 120, 122, 123, 124, 138, 139, 140, 151, 152, 153, 154, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 23.10.2007 р. № 0004332342/0/23-121 та від 12.11.2007 р. № 0004332342/1/23-121 на суму 41210 (сорок одна тисяча двісті десять) грн. 90 коп. –визнати нечинними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України у встановленому законом порядку на користь Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” (м.Львів) (79000, вул..Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900 інші реквізити відсутні) –3 (три) грн. 40 коп. сплаченого державного мита.

4. Виконавчий лист видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Пазичев В.М.