Постанова

від 21.01.2008 по справі 21/59б

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/59б

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.01.2008  року                                                                      Справа № 21/59б

Луганський апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

головуючого:                              Перлова Д.Ю.,

суддів                                                           Іноземцевої Л.В.,

                                                            Медуниці О.Є.,

при секретарі

судового засідання                               Михайличенко Д.В.

за участю

представників сторін:

        від кредитора                                        Бережного Р.В. , дов.  від 29.12.07 № 213/10,  

          ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України",

від боржника                                        представник у судове засідання не прибув,

розглянувши  

апеляційну скаргу                              Дочірньої компанії „Газ України”

                                                            Національної акціонерної компанії

          „Нафтогаз України”, м. Київ    

на ухвалу

господарського суду                              Луганської області

від                                                  06.11.07

у справі                                               № 21/59б

          (суддя –Кривохижа Т.Г.)

за заявою кредитора                     Дочірньої компанії „Газ України”

                                                            Національної акціонерної компанії

          „Нафтогаз України”, м. Київ    

до боржника                                         Енергетичного виробничого

          комунального підприємства

          „Рубіжанська теплоелектроцентраль № 2”,

          м. Рубіжне Луганської області  

про                                                   визнання грошових вимог

В С Т А Н О В И В:

          Суддя –доповідач Д.Ю. Перлов.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.11.07 у справі № 21/59б,   у відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі за текстом –Закон про банкрутство), визнано грошові вимоги кредитора - Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ (далі за текстом –ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”), до боржника –Енергетичного виробничого комунального підприємства “Рубіжанська теплоелектроцентраль № 2”, м. Рубіжне Луганської області (далі за текстом –ЕВКП „Рубіжанська ТЕЦ № 2”), у розмірі 2 261 233 грн. 46 коп. заборгованості, в тому числі 2 259 233 грн. 46 коп. основного боргу, з урахуванням інфляційних нарахувань та 3% річних, і 2 000 грн. 00 коп. пені. Решту грошових вимог у розмірі 2 652 739 грн. 84 коп. заборгованості відхилено за відсутністю правових підстав для їх задоволення, в тому числі 2 573 472 грн. 57 коп. - за пропуском встановленого 3-х річного загального строку позовної  давності для їх захисту, 79 267 грн. 27 коп. - як поточні вимоги, щодо яких встановлений інший порядок визнання.

Кредитор –Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, не погодившись з винесеною ухвалою звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 16.11.07 № 31/10-11698, якою просить змінити ухвалу господарського суду Луганської області від 06.11.07 у справі № 21/59б в частині часткового визнання вимог ДК „Газ України”, визнавши вимоги ДК „Газ України” в повному обсязі на суму 4 913 973,30 грн.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

3% річних та інфляційні нарахування за своєю правовою природою не відносяться до неустойки (пені, штрафу), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, вони можуть бути нараховані протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Пунктом 10.1 договору від 01.12.99 № 4-Т/30 передбачено, що даний договір в частині взаєморозрахунків діє до їх повного виконання. Тобто остаточний термін розрахунків між кредитором і боржником в договорі не встановлено. За таких умов, кредитор вправі заявити вимогу в будь-який час, а боржник має виконати обов'язок в семиденний термін відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 26.11.07 для розгляду апеляційної скарги ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” від 16.11.07 на ухвалу господарського суду Луганської області від 06.11.07 у справі № 21/59б, у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України” призначено судову колегію у складі: Перлов Д.Ю. –суддя –головуючий, Лазненко Л.Л. –суддя, Медуниця О.Є. – суддя.

У зв'язку з хворобою судді Лазненко Л.Л., розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 10.12.07 у справі № 21/59б у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 21/59б суддю Лазненко Л.Л. та введено до складу колегії суддю Іноземцеву Л.В.

          Відзивом від 07.12.07 № 74 боржник –ЕВКП „Рубіжанська ТЕЦ № 2” та арбітражний керуючий Льовін А.П. відхилили доводи апеляційної скарги та вважають рішення суду, що оскаржується, законним та обґрунтованим.

Повноважні та компетентні представники боржника, розпорядник майна Льовін Андрій Петрович у судове засідання не прибули, хоча про час та місце розгляду справи Луганським апеляційним господарським судом були повідомлені належним чином (повідомлення від 19.12.07 про вручення поштового відправлення № 3224683 ЕВКП „Рубіжанська ТЕЦ № 2; повідомлення від 18.12.07 про вручення поштового відправлення № 3224713 розпоряднику майна Льовіну А.П.).

Згідно ч.2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України   апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника кредитора, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, судова колегія  дійшла висновку, що апеляційну скаргу від 16.11.07 № 31/10-11698 Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” слід задовольнити частково, ухвалу господарського суду Луганської області від 06.11.07 у справі № 21/59б слід змінити з наступних підстав.

У відповідності до приписів ухвали господарського суду Луганської області від 05.07.07 у справі №21/59б ініціюючий кредитор опублікував оголошення про порушення справи про банкрутство боржника в офіційному друкованому органі Верховної Ради України в газеті ”Голос України” від 31.07.07 №133. Встановлений ст.14 Закону 30-денний строк на подання конкурсними кредиторами заяв із грошовими вимогами до боржника, сплинув 30.08.07.

Як вбачається з матеріалів справи 30.08.07 (згідно поштового штемпелю на конверті) на адресу суду надійшла заява від 30.08.07 № 31/10-8863 конкурсного кредитора - Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, з грошовими вимогами  до боржника у розмірі 4 913 973 грн. 30 коп. заборгованості, в тому числі:

ѕ          в сумі 332 254 грн. 30 коп. за договором від 06.10.00 № 10/16-1100-ТЕ-20, а саме: 217 253 грн. 28 коп. основного боргу та 2 000 грн. 00 коп. пені згідно рішення господарського суду Луганської області від 06.04.04 у справі № 8/84, 92 305 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань за період з квітня 2004 року по липень 2007 року, та 20 695 грн. 40 коп. 3% річних за період з 17.04.04 по 05.07.07 (1174 дні);

ѕ          в сумі 2 008 218 грн. 27 коп. за договором від 04.01.01 № 9-гт/30, а саме: 1 246 678 грн. 42 коп. основного боргу згідно рішення господарського суду Луганської області від 23.10.03 у справі № 19/416, 626 785 грн. 75 коп. інфляційних нарахувань за період з листопада 2003 року по липень 2007 року, та 134 754 грн. 10 коп. 3% річних за період з 03.11.03 по 05.07.07 (1340 днів);

ѕ          в сумі 2 573 500 грн. 73 коп. за договором від 01.12.99 № 4-т/30, а саме: 1 472 568 грн. 17 коп. основного боргу, переданого на баланс кредитору 01.04.02 від Луганської філії ДК “Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, 868 970 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань за період з квітня 2002 року по липень 2007 року та 231 961 грн. 88 коп. 3% річних за період з 01.04.02 по 05.07.07 (1921 день).

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Заявлені грошові вимоги: в сумі 217 253 грн. 28 коп. основного боргу та 2 000 грн. 00 коп. пені які ґрунтуються на рішенні господарського суду Луганської області від 06.04.04 у справі № 8/84 та 1 246 678 грн. 42 коп. основного боргу, які ґрунтуються на  рішенні господарського суду Луганської області від 23.10.03 у справі № 19/416 підлягають визнанню у повному обсязі, що вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки, як встановлено ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За договором від 01.12.99 № 4-т/30 кредитором заявлено 1 472 568 грн. 17 коп. основного боргу, переданого на його баланс 01.04.02 від Луганської філії ДК “Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз України”.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з п. 1.1 договору від 01.12.99 № 4-т/30 (а.с. 28-29) на постачання природного газу (підприємств теплокоммуненерго та котелень промислових підприємств) постачальник –Дочірня компанія „Торговий дім „Газ України” НАК „Нафтогаз України” зобов'язувався передати покупцю -  ЕВКП „Рубіжанська ТЕЦ № 2” у 2000 році природний газ на умовах франко –кордон України з Російською Федерацією, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачена передача покупцеві 9 449 тис. куб. м.  газу у грудні 2000 року.

Пунктами 3.4, 3.5, 5.1 договору від 01.12.99 № 4-т/30 передбачено, що приймання –передача газу, поставленого постачальником покупцеві в відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання –передачі газу. Акти приймання –передачі газу уповноважені представники сторін складають до 5 (п'ятого) числа, наступного за звітним місяця. Акти приймання –передачі газу є підставою для розрахунків. Оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості об'єму газу, що був поставлений у звітному місяці, згідно п. 2.1. даного договору, до 10 (десятого) числа наступного за звітним місяця.

          Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Аналогічна норма процесуального права закріплена у ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

          Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На підтвердження постачання газу кредитором наданий до суду акт без дати (а.с. 120) прийома - передачі 9 449 000 мі природного газу боржнику у грудні 1999 року згідно договору на поставку газу від 1.12.99 № 3-Т/30.

Однак з актів звіряння розрахунків, наданих кредитором, без дати станом на 01.07.00 (а.с. 122), № 13 станом на 01.10.00 (124), від 01.12.00 (а.с. 123) вбачається, що фактично постачання газу боржнику за договором № 4-т/30 було проведене у березні 2000 року, проте ці акти не є належними доказами постачання газу боржнику.

З огляду на викладене зазначений акт прийома –передачі природного газу не може бути визнаний судом належним доказом постачання газу боржнику за договором від 01.12.99 № 4-т/30, інших доказів передачі боржнику газу за даним договором кредитором суду не надано. У відповідності до п. 3.5 зазначеного договору акт приймання –передачі газу є підставою для розрахунків, тому, за відсутністю належного акту, неможливо встановити наявність або відсутність зобов'язань боржника.

Згідно ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за  позовом  особи,  право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтею 77 ЦК Української РСР передбачено, що зміна осіб у зобов'язанні не  тягне  за  собою  зміни  строку позовної давності.

Проте, якщо вважати, що газ був фактично поставлений кредитором боржнику у грудні 1999 року, згідно з наданим ним актом прийома - передачі, то граничний строк його оплати наступив 10 січня 2000 року, тобто з 11 січня 2000 року почав перебіг строк позовної давності і відповідно закінчився 11 січня 2003 року.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ані Дочірня компанія „Торговий дім „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, ані її правонаступник Дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, кредитор у справі, вчасно не звернулися до суду за захистом своїх прав, трирічний строк позовної давності на момент звернення до господарського суду Луганської області з заявою про визнання грошових вимог за договором від 01.12.99 № 4-т/30 повністю сплинув, кредитор не звертався до суду з клопотанням про його поновлення, тому цей строк не поновлявся, тобто відсутні правові підстави для визнання грошових вимог в сумі 2 573 500 грн. 73 коп. за договором від 01.12.99 № 4-т/30, а саме: 1 472 568 грн. 17 коп. основного боргу, 868 970 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань за період з квітня 2002 року по липень 2007 року та 231 961 грн. 88 коп. 3% річних за період з 01.04.02 по 05.07.07 (1921 день). Суд першої інстанції дійшов вірного висновку з цього приводу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Колегія суддів зазначає, що при обчисленні інфляційних нарахувань та 3 відсотків річних кредитору слід було враховувати загальну позовна давність у три роки у зворотному порядку від дати звернення до суду - 30.08.07, та враховувати лише вимоги до боржника, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство -05.06.07. Тобто розрахунок слід було проводити за період з 30.08.04 по 04.06.07. Вимоги до боржника, яки виникли після 05.06.07 - дня порушення провадження у справі про банкрутство, є поточними, до них встановлений інший порядок визнання.

Індекс інфляції за період з вересня 2004 року по травень 2007 року складає 135,20827667 відсотків.

Так, за договором від 06.10.00 № 10/16-1100-ТЕ-20 (рішення господарського суду Луганської області від 06.04.04 у справі № 8/84) інфляційні нарахування на суму боргу 214 976 грн. 95 коп. повинні складати 75 689 грн. 68 коп., а за договором від 04.01.01 № 9-гт/30 (рішення господарського суду Луганської області від 23.10.03 у справі № 19/416) на суму боргу 1 226 375 грн. 10 коп. –431 785 грн. 54 коп.

У періоді з 30.08.04 по 04.06.07 1008 днів прострочки оплати.

Три відсотки річних за вказаний період за договором від 06.10.00 № 10/16-1100-ТЕ-20 (рішення господарського суду Луганської області від 06.04.04 у справі № 8/84) на суму боргу 214 976 грн. 95 коп. повинні складати 17 769 грн. 13 коп., а за договором від 04.01.01 № 9-гт/30 (рішення господарського суду Луганської області від 23.10.03 у справі № 19/416) на суму боргу 1 226 375 грн. 10 коп. –101 367 грн. 26 коп.

          Суд першої інстанції неповно з'ясував зазначені обставини, що мають значення для справи, тому п. 1 ухвали господарського суду Луганської області від 06.11.07 у справі № 21/59б слід змінити, а саме визнати грошові вимоги кредитора - Дочірньої компанії “Газ України ”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, до боржника –Енергетичного виробничого комунального підприємства “Рубіжанська теплоелектроцентраль № 2”, м. Рубіжне Луганської області, у розмірі 2 092 543 грн. 31 коп. заборгованості, в тому числі:

ѕ          в сумі 312 712 грн. 09 коп. за договором від 06.10.00 № 10/16-1100-ТЕ-20 (рішення господарського суду Луганської області від 06.04.04 у справі № 8/84), а саме: 217 253 грн. 28 коп. основного боргу, 2 000 грн. 00 коп. пені, 75 689 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань, 17 769 грн. 13 коп. 3% річних;

ѕ          в сумі 1 779 831 грн. 22 коп. за договором від 04.01.01 № 9-гт/30 (рішення господарського суду Луганської області від 23.10.03 у справі № 19/416), а саме: 1 246 678 грн. 42 коп. основного боргу, 431 785 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань, 101 367 грн. 26 коп. 3% річних.

          Решту грошових вимог у розмірі 2 821 429 грн. 99 коп. заборгованості відхилити за відсутністю правових підстав для їх задоволення, в тому числі:

ѕ          в сумі 19 542 грн. 21 коп. за договором від 06.10.00 № 10/16-1100-ТЕ-20 (рішення господарського суду Луганської області від 06.04.04 у справі № 8/84), в тому числі: 16 615 грн. 94 коп. інфляційних нарахувань за періоди: з квітня 2004 року по серпень 2004 року - за спливом трирічного строку позовної давності, та за червень, липень 2007 року, як поточні вимоги; та 2 926 грн. 27 коп. 3% річних за періоди: з 17.04.04 по 29.08.04 - за спливом трирічного строку позовної давності, та з 05.06.07 по 05.07.07, як поточні вимоги;

ѕ          в сумі 228 387 грн. 05 коп. за договором від 04.01.01 № 9-гт/30 (рішення господарського суду Луганської області від 23.10.03 у справі № 19/416), в тому числі: 195 000 грн. 21 коп. інфляційних нарахувань за період з листопада 2003 року по серпень 2004 року - за спливом трирічного строку позовної давності, та за червень, липень 2007 року, як поточні вимоги; та 33 386 грн. 84 коп. 3% річних за періоди: з 03.11.03 по 29.08.04 - за спливом трирічного строку позовної давності, та з 05.06.07 по 05.07.07, як поточні вимоги;

ѕ          2 573 500 грн. 73 коп. за договором від 01.12.99 № 4-т/30, в тому числі: 1 472 568 грн. 17 коп. основного боргу, 868 970 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань та 231 961 грн. 88 коп. 3% річних.

Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 1. ч. 1 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

                                              П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу від 16.11.07 № 31/10-11698 Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 06.11.07 у справі № 21/59б задовольнити частково.

2.          Змінити п. 1 ухвали господарського суду Луганської області від 06.11.07 у справі № 21/59б, виклавши у наступній редакції:

          „1. Визнати грошові вимоги кредитора - Дочірньої компанії “Газ України ”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, до боржника –Енергетичного виробничого комунального підприємства “Рубіжанська теплоелектроцентраль № 2”, м. Рубіжне Луганської області, провулок Первомайський, буд. 40, ідентифікаційний код 30648393, у розмірі 2 092 543 грн. 31 коп. заборгованості, в тому числі:

ѕ          в сумі 312 712 грн. 09 коп. за договором від 06.10.00 № 10/16-1100-ТЕ-20 (рішення господарського суду Луганської області від 06.04.04 у справі № 8/84), а саме: 217 253 грн. 28 коп. основного боргу, 2 000 грн. 00 коп. пені, 75 689 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань, 17 769 грн. 13 коп. 3% річних;

ѕ          в сумі 1 779 831 грн. 22 коп. за договором від 04.01.01 № 9-гт/30 (рішення господарського суду Луганської області від 23.10.03 у справі № 19/416), а саме: 1 246 678 грн. 42 коп. основного боргу, 431 785 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань, 101 367 грн. 26 коп. 3% річних.

          Решту грошових вимог у розмірі 2 821 429 грн. 99 коп. заборгованості відхилити за відсутністю правових підстав для їх задоволення.

3. В решті ухвалу господарського суду Луганської області від 06.11.07 у справі № 21/59б залишити без змін.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

              Головуючий                                                                                 Д.Ю. Перлов                       

              Суддя                          

                                                                                                                   Л.В. Іноземцева

      Суддя                                                                                                  О.Є. Медуниця