Рішення

від 25.02.2008 по справі 8/215-4818

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/215-4818

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2008 р.Справа № 8/215-4818

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді  Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика Тернопільська», вул. Галицька, 180, с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача: Дочірнього підприємства "Галич" Відкритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», вул. Корольова, 4/24, (вул. Д. Галицького, 5), м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в сумі 22 500 грн.

За участю представників:

Позивача: Дзюбинської О. О. –представника, довіреність № 443 від 13.12.2007 р.

Відповідача: не з`явився

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розгляд справи, призначений вперше на 17.12.2007 р. ухвалою суду було відкладено на 21.01.2007 р., на 30.01.2008 р. та, відповідно на 25.02.2008 р.,  у зв'язку із неявкою в судові засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 28.01.2008 р. в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору по справі № 8/215-4818 на один місяць, до 30.02.2008 р.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство «Птахофабрика Тернопільська», с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, звернулося до господарського суду із позовною заявою № 415 від 30.11.2007 р. до Дочірнього підприємства «Галич»Відкритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 22 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на накладну № 4446 від 10.12.2004 р., згідно якої відповідачу було передано товар – тушонку курячу у власному соці в кількості 7500 штук на загальну суму 22 500 грн., в т.ч. 3750 грн. ПДВ.  Стверджує, що ДП «Галич»ВАТ «Львівський керамічний завод»не здійснило оплати за отриманий товар, надіслана на його адресу  претензія за № 407 від 26.11.2007р., залишена без реагування та задоволення, що і зумовило позивача  звернутися до суду з даним позовом. В підтвердження викладеного додає копію вищезазначеної накладної, довіреність серії ЯЕК № 824997 від 10.12.2004 р., претензію № 407 від 26.11.2007 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, його повноважний представник в судові засіданні не з'явився. Ухвала господарського суду про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи, які надіслані на юридичну та фактичну адреси відповідача, а саме: вул.  вул. Корольова, 4/24, м. Тернопіль та вул. Д. Галицького, 5, м. Тернопіль повернуто відділенням зв'язку, із зазначенням причини невручення: «По даному адресу не значиться».

Згідно п. 26.4.71 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. «Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого господарського суду України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

В позовній заяві позивачем зазначено юридичну адресу Дочірнього підприємства «Галич» Відкритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод»- вул. Корольова, 4/24, м. Тернопіль. Окрім того, як вбачається з наданої державним реєстратором відділу державних реєстраторів Тернопільської міської ради довідки за № 124/02-2 від 12.02.2008 р., Дочірнє підприємство «Галич»Відкритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод»17.07.2000р. зареєстроване за адресою вул. Корольова, 4/24, м. Тернопіль, станом на день видачі довідки  документів для проведення зміни юридичної адреси відповідача не поступали.

Разом з тим, з представлених в матеріалах документів, зокрема направленого на адресу ДПІ м. Тернополя листа ВАТ «Львівський керамічний завод»(зареєстровано ДПІ за вх. № 9116 від 02.07.2001  р.), та наданої на запит суду довідки Тернопільської ОДПІ № 11759/7/29-01 від 18.02.2008 р. вбачається, що на ДП «Галич»відбулись зміни, а саме зміна керівника (директором замість Сороки Т.Й. призначено Керничного Я.Д.) та зміна місцезнаходження (вул. Д. Галицького, 5).

Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи у відповідності до ст. 64 ГПК України.

З урахуванням вищенаведеного, справа розглядається за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.

Представник позивача в судових засіданнях 17.12.2007 р., 21.01.2008 р. та 30.01.2008 р. позовні вимоги підтримав повністю, просить стягнути з Дочірнього підприємства «Галич»Відкритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», вул. Корольова, 4/24, м. Тернопіль, 22 500 грн. заборгованості за переданий йому товар згідно накладної № 4446 від 10.12.2004 р. Стверджує, що станом на час розгляду справи в суді заборгованість покупцем не погашена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, судом встановлено наступне:

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За  змістом  приписів статей 205 та 206 ЦК України вбачається, що правочин  може  вчинятися  усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі усної домовленості уповноважений представник Дочірнього підприємства «Галич»Відкритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод»Андрійчук В.П. по довіреності серії ЯЕК № 824997 від 10.12.2004 р. отримав від Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика Тернопільська», с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області згідно накладної № 4446 від 10.12.2004 р. товарно –матеріальні цінності –тушонку курячу у власному соці в кількості 7500 шт. (банок) на загальну суму 22 500 грн., в т.ч. 3750 грн. ПДВ.

Факт отримання товару відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку.

Таким чином, як зазначає позивач по справі та підтверджено матеріалами справи, позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, однак відповідач  за отриманий товар (тушонку курячу у власному соці) не розрахувався і станом на день розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість перед позивачем в сумі 22 500 грн., яку останній і  просить стягнути в судовому порядку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, а саме –договору купівлі –продажу, в якому сторони досягли згоди щодо умов, в тому числі і в частині оплати за отриманий товар.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати вартості переданих товарно –матеріальних цінностей сторонами встановлений не був, в порядку ст. 530 ЦК України ВАТ «Птахофабрика Тернопільська»на адресу ДП «Галич»ВАТ «Львівський керамічний завод»згідно книги вихідної кореспонденції за 2003-2007 р.р. ВАТ було надіслано претензію № 407 від 26.11.2007 р. з вимогою сплатити борг в сумі 22 500 грн., яка залишена відповідачем без реагування та задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді  за відповідачем рахується заборгованість за поставлену продукцію на загальну суму 22 500 грн.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Станом на дату розгляду справи в суді відповідачем по справі не подано, а судом не здобуто жодних доказів добровільного погашення заборгованості, а тому позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика Тернопільська», вул. Галицька, 180, с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області про стягнення з Дочірнього підприємства «Галич»Відкритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», вул. Корольова, 4/24, (вул. Д. Галицького, 5), м. Тернопіль заборгованості в сумі 22 500 грн. підлягають до задоволення як такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи та не запереченні в установленому порядку відповідачем.

Державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32-34, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути із Дочірнього підприємства «Галич»Відкритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», вул. Корольова, 4/24, (вул. Д. Галицького, 5), м. Тернопіль, ідентифікаційний код 31010841 на користь Відкритого акціонерного товариства «Птахофабрика Тернопільська», вул. Галицька, 180, с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 03369177:

-          22 500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) грн. боргу;

-          225 (двісті двадцять п'ять) грн. в повернення сплаченого позивачем державного мита, та 118 (сто вісімнадцять) грн. в повернення сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5.          Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало  законної сили протягом десяти днів з дня його  прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

                    Суддя                                                            І.М. Гирила