Постанова

від 05.03.2008 по справі 23/300-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/300-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 березня 2008 р.                                                                                    № 23/300-б  

                                  Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу

ДПІ у Печерському районі м. Києва

на постановувід 14.08.2007 р. господарського суду м. Києва

у справі№ 23/300-б господарського суду м. Києва

за заявою ТОВ "НПО ОРГРАФ", м. Київ

доПП "Ресота", м. Київ

пробанкрутство

арбітражний керуючийВанжула Я.В.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ДПІ у Печерському районі м. КиєваКуракін Ю.В., довір.;

ініціюючого кредитораСапронов О.О., довір.;

та ліквідатор банкрута Ванжула Я.В.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "НПО ОРГРАФ" звернулося до господарського суду м. Києва з заявою про порушення справи про банкрутство ПП "Ресота" в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.08.2007 р. порушено провадження у справі № 23/300-б про банкрутство ПП "Ресота".   

Постановою господарського суду м. Києва від 14.08.2007 р. (суддя Демидова А.М.) визнано ТОВ "НПО ОРГРАФ" банкрутом відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ванжулу Я.В. та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом.

Не погоджуючись з винесеною постановою, визнаний у справі кредитор –ДПІ у Печерському районі м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 14.08.2007 р. та справу передати на новий розгляд до цього суду.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції ст. ст. 1, 7, 23, 52 Закону про банкрутство та ст. ст. 1, 33, 34, 43 ГПК України.  

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, у суді має бути доведений факт нездійснення боржником  підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (далі –Єдиний державний реєстр).

Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру,  передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому, ч. 3 ст. 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У зв'язку з чим, при встановленні факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05, від 22.05.2007 р. у справі № 21/19-06-518.

Також, стаття 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” передбачає порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Так, частиною 8 названої статті, в редакції Закону України від 16.03.2006 р. N 3575-IV, встановлено, що у разі, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений ч. 7 цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

При цьому, у разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Визнаючи боржника банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство 14.08.2007 р., суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наданого ініціюючим кредитором оригіналу витягу з Єдиного державного реєстру серії АБ № 272763 станом на 02.08.2007 р. в цьому реєстрі значиться, що відомості про юридичну особу –боржника підтверджені, втім у матеріалах справи знаходяться докази відсутності боржника, які надані ініціюючим кредитором.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність боржника за його місцезнаходженням на підставі інших доказах, ніж відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Однак, в силу ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належними та допустимими доказами у даному випадку є  відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відтак, вищевказаний висновок суду першої інстанції не ґрунтувався на належних доказах.

Таким чином, незважаючи на наявність безспірних грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника, останній не може бути визнаний банкрутом відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство.

За таких обставин справи касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва, яка набула статусу учасника справи у зв'язку з визнанням її грошових вимог у даній справі судом, підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню, як така, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а справа, відповідно, –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 17 –19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 34, 43, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва  задовольнити.

2.          Постанову господарського суду м. Києва від 14.08.2007 р. у справі  № 23/300-б скасувати.

3.          Справу № 23/300-б передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                                           Б.М. Поляков

         Судді                                                                                      Л.Й. Катеринчук

          Н.Г. Ткаченко