Постанова

від 04.03.2008 по справі 6/59а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/59а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "04" березня 2008 р.          12 год. 15 хв., м. Чернігів                                        Справа № 6/59а

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                          Блохіної Ж.В.

при секретарі

судового засідання                 Кузьміні М.М.,

за участю представників:

позивача                                   Бруя А.В. –директора,

                                                   Драчука О.Ю., довіреність  від 16.01.2008 р.,

відповідача                              Ізотової А.П., довіреність №64/9/10-003 від 14.01.2008р.,

                                                   Градобика А.Г., довіреність №253/9/10-003 від 13.02.2008р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні позов     товариства з обмеженою відповідальністю „Девон”,

                                                   м. Ніжин, вул. Обїжджа,116

до  відповідача                        Ніжинської обєднаної державна податкової інспекції,

                                                   м. Ніжин, вул. Поштова, 2,

про                                             скасування  податкових повідомлень-рішень ,

                                                             ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Девон” подано позов до Ніжинської обєднаної державної  податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень Ніжинської ОДПІ від 15.08.2007р. №0002052301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 33249,87 грн., в т.ч. 22166,58 грн. з основного платежу та 11083,29 грн. з штрафних (фінансових) санкцій, та №0002062301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 26599,85 грн., в тому числі 17733,21 грн. з основного платежу та 8866,64 грн. з штрафних (фінансових) санкцій.

Представники відповідача  заперечують проти позову.

Представники позивача просять позовні вимоги задовольнити, оскільки спірні рішення прийняті відповідачем з порушенням чинного законодавства, без врахування фактичних обставин, що порушує права позивача. Так, перевіркою, проведеною відповідачем на підприємстві, було встановлено, що до складу  податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість по операціях з  придбання послуг (оренда автокрану), отриманих позивачем від постачальника ТОВ „Батекс”, згідно якого заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2006р. була скасована державна реєстрація, визнано недійсним статут, а також свідоцтво про реєстрацію як платника податку на додану вартість з початку реєстрації, тобто, з 23.06.2001р. За таких підстав відповідач дійшов безпідставного висновку про те, що податкові накладні, виписані ТОВ „Батекс”, оформлені з порушення порядку складання і не дають права позивачу на включення сум ПДВ до податкового кредиту і не  підтверджують податковий кредит. З цих же підстав відповідач неправомірно виключив зі складу валових витрат виробництва віднесені витрати по придбанню послуг у ТОВ „Батекс”, що призвело до донарахування податку на прибуток.

Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать Закону України „Про податок на додану вартість” та „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки у підприємства були в наявності всі документи бухгалтерського і податкового обліку для  віднесення до валових витрат та податкового кредиту відповідних сум.

Представники відповідача просять у позові відмовити, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано і відповідають чинному законодавству. Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем норм Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень - жовтень 2005 року на 17733,27 грн., та норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого завищено валові витрати за ІІ, ІІІ та ІУ квартали 2005 року на 88666,33 грн.  До такого висновку Ніжинська ОДПІ дійшла з тих підстав, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2006р. було визнано недійсним статут та установчий договір ТОВ „Батекс” з моменту державної реєстрації, а також визнано недійсним свідоцтво ТОВ „Батекс” про реєстрацію як платника податку на додану вартість з моменту його реєстрації. За таких підстав відповідач дійшов висновку про те, що податкові накладні, виписані ТОВ ”Батекс” оформлені з порушення порядку складання і не дають права позивачу на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Ніжинською обєднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.08.2007р. №0002052301/0, яким ТОВ „Девон” визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 33249,87 грн., в т.ч. 22166,58 грн. з основного платежу та 11083,29 грн. з штрафних (фінансових) санкцій, та №0002062301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 26599,85 грн., в тому числі 17733,21 грн. з основного платежу та 8866,64 грн. з штрафних (фінансових) санкцій.

Дані податкові повідомлення-рішення прийняті Ніжинською ОДПІ на підставі висновків проведеної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю „Девон” з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю „Батекс” за період з 01.01.2004р. по 31.03.2007р., за результатами якої складено акт №1141/23-32444994 від 08.08.2007р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

пункту 1.3 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.4, пункту 7.2 статті 7, статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями,  пункту 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за №166 із змінами, внесеними наказом ДПА України від 15.06.2005р. за №213  і зареєстровані в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 17733,27 грн., в т.ч. по періодах:   травень 2005р. –5066,67 грн., червень 2005р. –2533,32 грн., липень 2005р. –2533,32 грн., серпень 2005р. –2533,32 грн., вересень 2005р. –2533,32 грн., жовтень 2005р. –2533,32 грн.;

підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2005 рік на суму 22166,58 грн.

Як вбачається з акту від 08.08.2007р., перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат за період, в якому фактично здійснювались фінансово-господарські взаємовідносини, тобто з 01.05.2005р. по 31.12.2005р., на загальну суму 88666,33 грн.

При перевірці формування валових витрат встановлено, що на підприємстві витрати формуються згідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затвердженого Міністерством фінансів України від 29.11.1999р. за №290.

При проведенні перевірки встановлено факт фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ „Батекс” м. Київ з ТОВ „Девон” за договором оренди транспортного засобу за №12 від 21.03.2005р. про „Платне користування транспортним засобом  Автокран КС-3575А”.

Перевіркою встановлено , що в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ „Девон” до складу валових витрат виробництва віднесені витрати по придбанню послуг у ТОВ „Батекс”, хоча відповідно до рішення від 16.02.2006р. Голосіївського районного суду м. Києва була скасована державна реєстрація ТОВ „Батекс” ( код за ЄДРПОУ 31512777), визнано недійсним з моменту державної реєстрації статут ТОВ „Батекс”, а саме з 08.06.2001р. В результаті даного порушення валові витрати ТОВ „Девон” завищено за ІІ, ІІІ, ІУ квартали 2005 року на загальну суму 88666,33 грн., що в свою чергу призвело до донарахування податку на прибуток на загальну суму 22166,58 грн. (88666,33 грн. х 25% = 22166,58 грн.).

При цьому, посилаючись на вищевказане рішення Голосіївського районного суду м. Києва та на статті 14, 41, 91 Цивільного кодексу України, відповідач робить висновок, що „у момент здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ „Батекс” не мало належний для висновку угод обсяг правової дієздатності, передбачений Цивільним кодексом України, у звязку з чим всі угоди укладені даною особою є недійсними як такі, що не відповідають вимогам законодавства і не можуть породжувати собою правових наслідків, передбачених законодавством”.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість за період, в якому фактично здійснювались взаємовідносини з 01.05.2005р. по 31.12.2005р., у розмірі 17733,27 грн.

В акті перевірки зазначено, що в звязку з рішенням  Голосіївського районного суду м. Києва від 16.11.2006р. про скасування державної реєстрації ТОВ „Батекс”, визнанням недійсними з моменту державної реєстрації статуту ТОВ „Батекс”, а саме з 08.06.2001р., свідоцтва платника ПДВ №37014223 недійсним з моменту внесення до Реєстру платників податків на додану вартість, а саме з 23.06.2001р. (акт анулювання платника ПДВ №6501 від 01.08.2007р.) ТОВ „Батекс” не є платником податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” ТОВ „Девон” було включено до податкового кредиту суму податку відповідно  до податкових накладних:

№3105 від 31.05.2005р. на суму 30400,00 грн., в т.ч. ПДВ 5066,67 грн.;

№3006 від 30.06.2005р. на суму 15199,92 грн., в т.ч. ПДВ 2533,32 грн.;

№2907 від 29.07.2005р. на суму 15199,92 грн., в т.ч. ПДВ 2533,32 грн.;

№2908 від 29.08.2005р. на суму 15199,92 грн., в т.ч. ПДВ 2533,32 грн.;

№3009 від 30.09.2005р. на суму 15199,92 грн., в т.ч. ПДВ 2533,32 грн.;

№3010 від 30.10.2005р. на суму 15199,92 грн., в т.ч. ПДВ 2533,32 грн.,

всього на суму                     106399,60 грн., в т.ч. ПДВ 17733,27 грн., які складені юридичною особою ТОВ „Батекс”, не зареєстрованою як платник податку на додану вартість у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість”.

За таких обставин відповідач доходить висновку про те, що в порушення пункту 1.3 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.4, пункту 7.2 статті 7, статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями,  пункту 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за №166 із змінами, внесеними наказом ДПА України від 15.06.2005р. за №213  і зареєстровані в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037 із змінами та доповненнями, ТОВ „Девон” занижено  податок на додану вартість на загальну суму 17733,27 грн.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР ( далі – Закону №334) валові  витрати  виробництва  та  обігу  (далі  - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

        У підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

У пункті 5.3 ст.5 Закону №334 передбачені витрати, які не включаються до складу валових витрат.

Так, відповідно до п.п. 5.3.9  цієї статті не включаються до складу валових витрат витрати на „Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

    Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

    У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її  частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

    Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку”.

Згідно п.п.11.2.1 ст.11 Закону №334 датою  збільшення  валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

    або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

    або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Так, 21.03.2005р. між ТОВ „Батекс” та ТОВ „Девон” укладено договір №12 оренди транспортного засобу –автокрану КС-3575А.

Факт надання ТОВ „Батекс” послуг з оренди транспортного засобу ТОВ „Девон” підтверджується актами приймання передачі виконаних робіт від 31.05.2005р. на суму 30400,00 грн., від 30.06.2005р. на суму 15199,92 грн., від 29.07.2005р. на суму 15199,92 грн., від 29.08.2005р. на суму 15199,92 грн., від 30.09.2005р. на суму 15199,92 грн.,  від 30.10.2005р. на суму 15199,92 грн., підписані сторонами і скріплені печатками підприємств.

Отримані позивачем послуги від ТОВ „Батекс” оплачені в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень №178 від 04.07.2005р. на суму 46360,00 грн.,  №211 від 29.07.2005р. на суму 15199,92 грн., №275 від 26.09.2005р. на суму 15199,92 грн., № 327 від 08.11.2005р. на суму 15199,92 грн., а також виписками по рахунку ТОВ „Девон” Ніжинського відділення №204 Ощадбанку.

Перевіркою встановлено, що формування валових витрат здійснюється позивачем згідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затвердженого Міністерством фінансів України від 29.11.1999р. за №290.

На момент перевірки у позивача були в наявності всі вищевказані розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які  давали позивачу право на включення до складу валових витрат суми витрат  у грошовій формі, здійснюваних як компенсація вартості  послуг ( оренда автокрану), які придбавались платником податку –позивачем у ТОВ „Батекс” для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, формування валових витрат здійснювалось позивачем у відповідності до вищевказаних норм Закону №334, а  висновки  відповідача суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству.

Відтак, відповідач неправомірно виключив зі складу валових витрат за 2005 рік суму 88666,33 грн., що призвело до безпідставного  донарахування 22166,58 грн. податку на прибуток та застосуванню штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11083,29 грн. податковим повідомленням –рішенням від 15.08.2007р. №0002052301/0.

У відповідності до підпункту  1.3 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР ( далі –Закон №168) платник податку  -  особа,  яка  згідно  з  цим  Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що  сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з підпунктом 1.7 ст.1 Закону №168 податковий  кредит  -  сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону №168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

У п. 4.1 ст. 4 Закону №168 зазначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку  з  компенсацією  вартості  товарів  (послуг).

У п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №169 передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з  п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається  дата здійснення першої з подій:

    або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

    або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом  7.2.6  цього  пункту).

У п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 передбачено, що податкова  накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачає, що право  на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

    а) порядковий номер податкової накладної;

    б) дату виписування податкової накладної;

    в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

    г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

    д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

    е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

    є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

    ж) ціну поставки без врахування податку;

    з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

    и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у травні, червні, липні, серпні, вересні та жовтні 2005р. були надані податкові накладні, виписані ТОВ „Батекс” (код 31512777, індивідуальний податковий номер 315127726096), які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, а саме податкові накладні:

№3105 від 31.05.2005р. на суму 30400,00 грн., в т.ч. ПДВ 5066,67 грн.;

№3006 від 30.06.2005р. на суму 15199,92 грн., в т.ч. ПДВ 2533,32 грн.;

№2907 від 29.07.2005р. на суму 15199,92 грн., в т.ч. ПДВ 2533,32 грн.;

№2908 від 29.08.2005р. на суму 15199,92 грн., в т.ч. ПДВ 2533,32 грн.;

№3009 від 30.09.2005р. на суму 15199,92 грн., в т.ч. ПДВ 2533,32 грн.;

№3010 від 30.10.2005р. на суму 15199,92 грн., в т.ч. ПДВ 2533,32 грн.,

всього на суму                            106399,60 грн., в т.ч. ПДВ 17733,27 грн.

Позивачем здійснена оплата придбаних послуг ( оренда автокрану) у ТОВ „Батекс”  в повній сумі платіжними дорученнями №178 від 04.07.2005р. на суму 46360,00 грн.,  №211 від 29.07.2005р. на суму 15199,92 грн., №275 від 26.09.2005р. на суму 15199,92 грн., № 327 від 08.11.2005р. на суму 15199,92 грн.

Факт сплати коштів підтверджується також виписками по рахунку ТОВ „Девон” Ніжинського відділення №204 Ощадбанку.

Таким чином, виходячи з вищевикладених норм Закону №168, у позивача були правові підставі для включення до складу податкового кредиту травня, червня, липня, серпня, вересня та жовтня 2005р. суми 17733,27 грн. податку на додану вартість за вищевказаним податковими накладними, сплаченого позивачем та нарахованого ТОВ „Батекс”, зареєстрованим платником податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій, посилається на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від  16.02.2006р. по справі №2-1557/10, яким скасовано державну реєстрацію ТОВ „Батекс”, визнано недійсними з моменту державної реєстрації статут ТОВ „Батекс”, а саме з 08.07.2001р., свідоцтво платника ПДВ №37014223 з моменту внесення до Реєстру платників податків на додану вартість, а саме з 23.06.2001р., а відтак,  ТОВ „Батекс” не є платником податку на додану вартість, податкові накладні вважаються оформленими з порушенням порядку їх складання, тобто виписані особою, яка не є платником ПДВ, в звязку з чим позивач не має права на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі таких податкових накладних.

Такі твердження відповідача спростовуються  приписами Закону  № 168 та фактичними обставинами.

        Так, заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2006р. по справі №2-1557/10, порушеної за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до ТОВ „Батекс”, Ампи Сергія Володимировича, Кириленка Ігоря Дмитровича, третя особа - Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсним установчих документів, позов задоволено. Визнано недійсними:

1) статут  та Установчий договір ТОВ „Батекс”  з моменту державної реєстрації;

2) свідоцтво  за №37014223 про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю „Батекс” з моменту його реєстрації.

В.о. начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва затверджено Акт №6501 від 01.08.2007р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ „Батекс”, індивідуальний податковий номер 315127726096.

Комісією, якою складено даний акт, встановлено:

платнику податку визнано недійсним установчі документи та свідоцтво платника ПДВ, що підтверджено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва за №2-1557/10 від 16.02.2007р.;

розмір податкової заборгованості з ПДВ на дату складання акту 11,35 грн.:

датою анулювання реєстрації є 23.06.2001р.;

акт складений 01.08.2007р.;

платник податку зобовязаний повернути податковому органу Свідоцтво та всі засвідчені копії разом із супровідним листом протягом 20 календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання.

Суд доходить висновку, що враховуючи вищевказані норми Закону №168 та фактичні обставини, помилковим є висновок відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання заочним рішенням  Голосіївського районного суду м. Києва недійсними установчих  та реєстраційних документів  контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ним були видані податкові накладні.

Визнання недійсними установчих  та реєстраційних документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

      На момент здійснення господарських операцій  та віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, за якими не визнає податкова інспекція, продавець ТОВ „Батекс” було в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, що встановлено заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва.

Як зазначила Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 26.09.2006р., покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Законом  України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"  встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону  №168 платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст.  10 Закону №168, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Стаття 9 Закону №168 регулює порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість.

В акті перевірки відповідач та в податковому повідомленні –рішенні, яке є предметом спору, зазначає про порушення позивачем ст. 9 Закону №168.

Так, пункт 9.2 вищевказаної статті передбачає, що будь-якій особі,  яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

        У пункті 9.3 передбачено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

У пункті 9.7 передбачено, що „ Копії  свідоцтва  про реєстрацію,  засвідчені податковим органом, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його відокремлених підрозділах”.

Акт перевірки не містить встановлення факту порушення позивачем та ТОВ „Батекс” пунктів 9.2, 9.3, 9.7  статті 9 Закону №168, тобто факту здійснення даними особами підприємницької діяльності без реєстрації платником податку на додану вартість.

У ч. 1 п.п. 9.8 ст.9 Закону №168 передбачено, що „Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

    а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про  анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за  останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

    б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

    в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

    г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до  цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

    ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

 Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.”

Отже, Закон №168 у статті 9  регулює підстави та порядок анулювання  реєстрації платника податку на додану вартість.

Ні Закон №168, ні Закон України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ні Закон України „Про державну податкову службу в Україні” не передбачають права органів державної   податкової  служби звертатися  до судових органів із  заявою  (позовною  заявою) про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію  платника ПДВ, не передбачають такої процедури, як визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, та правових наслідків в такому випадку для платника податків.

Законодавчо визначено тільки підстави та порядок анулювання реєстрації платника ПДВ.

Окрім того, згідно ч. 4 п.9.8 ст.9 Закону №168 у разі анулювання реєстрації  платник  податку  позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Отже, платник податку, в даному випадку ТОВ „Батекс”,  може бути позбавлений  права на нарахування податку на додану вартість та права виписувати податкові накладні з моменту анулювання його реєстрації  платником  податку, а не з моменту реєстрації платником ПДВ. При цьому такий платник податку зобов'язаний погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата (можлива несплата) податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Ніжинською ОДПІ  при проведенні перевірки та прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень не враховані  фактичні обставини та приписи Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про податок на додану вартість”, що в свою чергу призвело до неправильних висновків перевірки та прийняття рішень, які не відповідають чинному законодавству.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України;

       2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

       3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

       4) безсторонньо (неупереджено);

       5) добросовісно;

       6) розсудливо;

       7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

       8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

       9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття рішення  щодо визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств за 2005 рік в сумі 22166,58 грн. та з податку на додану вартість в сумі 17733,27 грн. за травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2005 року   ТОВ „Девон” та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору, діяв не відповідно до законодавства України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення,  недобросовісно, а тому такі рішення  мають бути скасовані.

 З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги   підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

       С У Д    П О С Т А Н О В И В:    

       1. Позов задовольнити повністю.

       2. Скасувати  повністю  податкові повідомлення-рішення Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції від 15.08.2007р. №0002052301/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю „Девон” визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 33249,87 грн., в т.ч. 22166,58 грн. з основного платежу та 11083,29 грн. з штрафних (фінансових) санкцій, та №0002062301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 26599,85 грн., в тому числі 17733,21 грн. з основного платежу та 8866,64 грн. з штрафних (фінансових) санкцій.

       3. Стягнути з державного бюджету України на користь  товариства з обмеженою відповідальністю „Девон” (м. Ніжин, вул. Обїжджа, 116, р/р 26009300589  у Ніжинському відділенні №204 Ощадбанку, ідентифікаційний код 32444994)  3,40 грн. судових витрат.

      4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

            Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений  Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

      5. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                                                   Ж.В. Блохіна