Постанова

від 12.03.2008 по справі 02/395а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/395а

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "12" березня 2008 р.                                                            Справа №  02/395а

           м. Черкаси, 13 год. 03 хв.

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників:

позивача: Пасічник А.А. –за довіреністю, відповідача:  не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Черкаського обласного відділення Фонду  соціального захисту інвалідів

до відкритого акціонерного товариства «Бузівське спецавтопідприємство-2306»

про стягнення 3 066 грн. 09 коп.,  

                                                           ВСТАНОВИВ:    

Заявлено  вимогу  про стягнення із відповідача 3 066 грн. 09 коп., в тому числі 2 859 грн. 09 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняте інвалідами у відповідача в 2006 році 1 робоче місце та 207 грн. пені за порушення строку сплати  зазначених санкцій, з мотивів порушення відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

     Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила суд позов задовольнити та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

     Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи,   ухвали суду від 18.01.2008 року та від 14.02.2008 року вручені представнику відповідача, однак він не подав суду відзив на позов, повторно не направив свого представника у судове засідання,  не  надіслав суду заяву про розгляд справи за участі його представника. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, виходячи із того, що стороною у даному спорі є підприємство –юридична особа,  представником підприємства може бути будь-яка особа, визначена керівником,  чи керівник особисто, неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони,  а не обов'язком.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив наступне.    

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі  -  Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - підприємства) у 2006 році встановлювався норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності  штатних працівників облікового складу за рік,  а якщо працювало від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця.  

В частині 2 статті 19 вказано, що підприємства самостійно розраховують  кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,   встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.   

Відповідно до статті 20 Закону підприємства, де середньооблікова  чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду  соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на  підприємстві  за кожне робоче місце,  призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств,  громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.    

В частині 4 статті 20 Закону вказано, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, фізичними особами  самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.     

Таким чином, у разі невиконання відповідачем у 2006 році встановленого законом нормативу, він зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські  санкції не пізніше 15 квітня 2007 року.     

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік і не заперечується відповідачем, середньооблікова  чисельність штатних працівників облікового складу в 2006 році у відповідача складала 11 осіб, отже, для відповідача норматив на 2006 рік складав 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.   

У звіті відповідачем вказано, що в 2006 році на підприємстві інваліди не працювали.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається та не заперечено відповідачем, що він не виконав встановлений Законом норматив у 2006 році, що відповідно до статті 20 Закону є підставою для сплати відповідачем до 15 квітня 2007 року адміністративно-господарських  санкцій.    

На звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ відповідач вчинив напис про те,  що згідно наказу № 727 від 3.07.1998 р. при виплаті єдиного податку він не являється платником внесків у Фонд захисту інвалідів.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача  у цій частині, виходячи із наступного.

 Фактично відповідач посилається  на Указ Президента України № 727 від 03.07.1998 року “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, однак, це посилання суд вважає безпідставним, оскільки у 2006 році діяв Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (у зміненій редакції), відповідно до статті 18 якого підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані  виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну  для організації працевлаштування інвалідів,  звітувати Фонду соціального  захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі невиконання цієї вимоги Закон зобов'язує підприємства сплатити  адміністративно-господарські санкції.   

В преамбулі Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вказано,  що цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні  і гарантує їм рівні  з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній  сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам  вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.  В статті 4 зазначено,  що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.     

Тобто, вказаний Закон є спеціальним законом у регулюванні питань  забезпечення соціальної захищеності інвалідів.  Тому, у даних правовідносинах та у спорах Фонду соціального захисту інвалідів із підприємствами щодо стягнення  адміністративно-господарських санкцій  у разі невиконання підприємствами встановленого даним Законом нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів необхідно керуватися Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні",  незалежно від форми власності та господарювання підприємства, в тому числі й незалежно від виду  оподаткування підприємства.  Обрати певний вид оподаткування –є правом підприємства, а виконання спеціального Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є його обов'язком.     

Ухвалами суду від 18.01.2008 року та від 14.02.2008 року у відповідача суд витребовував докази  виділення  і створення встановленої нормативом кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та повідомлення  центру зайнятості про виділені та створені місця, однак, відповідач  не подав суду таких доказів і взагалі заперечив застосування Закону щодо нього.  Таке заперечення відповідача є безпідставним і таким, що суперечить вимогам Закону, приписи якого поширюються на всі підприємства, установи, організації незалежно від форми власності,  та на фізичні особи, які використовують найману працю.      

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання є порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Адміністративно-господарські санкції  можуть бути встановлені виключно законами.

В частині 1 статті 239 ГК України вказані види  адміністративно-господарських санкцій та зазначено, що до суб'єктів господарювання можуть  застосовуватися також інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.   

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті  встановлено, зокрема,  що учасник  господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи  порушення правил здійснення господарської діяльності,  якщо не доведе, що він ужив усіх залежних  від  нього заходів  для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів і належними доказами не підтвердив виконання вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” про забезпечення працевлаштування інвалідів та вжиття ним у 2006 році всіх залежних  від  нього заходів  для недопущення порушення вимог Закону, тому  суд  приходить до висновку про правомірність вимоги у позові про стягнення із відповідача адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону.   

Виходячи із даних Звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2006 рік, середня річна заробітна плата в 2006 році у відповідача складала 5 718 грн. 18 коп. Таким чином, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 2 859  грн. 09 коп.                 

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення з  відповідача пені  за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій підлягає до  задоволення у заявленій позивачем сумі 207 грн. за період з 16.04.2007 року по 16.01.2008 року.  

          З огляду на викладене,  позов підлягає до  задоволення у заявленій в позові сумі 2 859 грн. 09 коп. адміністративно-господарських  санкцій та 207 грн. пені.    

          На підставі статті 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню 30 грн. 66 коп. судового збору до Державного бюджету.     

Виходячи з викладеного,  керуючись  ст.ст.  94, 160 –163 КАС України, суд      

    ПОСТАНОВИВ:                    

1.            Позов задовольнити  повністю.

           2. Стягнути із  відкритого акціонерного товариства «Бузівське спецавтопідприємство-2306»(19243, Черкаська область, Жашківський район, с. Бузівка, ідентифікаційний код 21364775):

а) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Черкаси,  проспект Хіміків, 50, ідентифікаційний код 21368023) адміністративно-господарські санкції в сумі  2 859 грн. 09 коп.,  207 грн. пені;

           б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31117095700002, банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію  –30 грн. 66 коп.  судового збору.   

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського  апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня  складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя                                                                                         А.Д. Пащенко

    Постанова складена в повному обсязі

    17.03.2008 року.