Постанова

від 11.03.2008 по справі 3/417/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/417/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 березня 2008 р.                                                                                    № 3/417/07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

на постановуОдеського апеляційного господарського суду

від18.09.2007 року

у справі№ 3/471/07 Господарського суду Миколаївської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Югмаш"

доВиконавчого комітету Миколаївської міської ради

провиконання зобов'язання по договору

за участю представників сторін:

позивачаЗаливчий Я.В. дов. від 10.07.2007р.

відповідачаПолева І.С. дов. від 29.02.2008р. № 489/20/12

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2007 року (суддя: Смородінова О.Г.) в позові відмовлено.

Відмовляючи у позові господарський суд зазначив, що з договору про дольову участь в будівництві житла в м. Миколаєві на 1993 рік від 07.04.1993 року, на якому базуються позовні вимоги позивача, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Югмаш" не є суб'єктом правовідносин за цим договором, а тому, відповідно до ст. 509 ЦК України, не може виступати кредитором по спірним правовідносинам. Також, судом зазначено, що численні листування додані позивачем до позову не мають доказової сили щодо наявності спірних правовідносин між позивачем та відповідачем відповідно до загальних правил цивільного й господарського законодавства.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 року (судді: Петров М.С. –головуючий, Разюк Г.П., Колоколов С.І.) у справі № 3/417/07 Господарського суду Миколаївської області, рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2007 р. скасовано, позов задоволено.

Зобов'язано виконком Миколаївської міської ради виконати зобов'язання по договору на дольову участь у будівництві житла в м. Миколаєві на 1993 р. від 07.04.1993 р. та виділити ТОВ "Югмаш" загальну площу житла у розмірі 210 квадратних метрів.

Стягнуто з виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь ТОВ "Югмаш" витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги у сумі 42 грн. 50 коп.

Мотивуючи постанову суду, апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що ТОВ "Ленмаш" у відповідності із ст. 197 ЦК України (1963р.) та угодою про уступку права вимоги від 10.01.1994 року правомірно уступило своє право вимоги за договором від 07.04.1993 року, оскільки це не суперечить закону та договору і вимога не пов'язана з особою кредитора, а відтак, ТОВ "Югмаш" набуло право вимагати від відповідача виконання обов'язків за договором від 07.04.1993р.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 року у справі № 3/41/07 Господарського суду Миколаївської області, в якій просить постанову у справі скасувати та прийняти рішення про відмову в позові ТОВ "Югмаш", мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування норм  матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін,    присутніх  у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,   колегія   суддів   вважає,   що   касаційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 07.04.2003 р., між виконкомом Миколаївської міської ради та СП "Ленмаш" укладено договір про дольову участь в будівництві житла в м. Миколаєві на 1993 р., за умовами якого виконком Миколаївської міськради зобов'язався прийняти від СП "Ленмаш" грошові кошти у сумі 39525 тис. крб., або матеріальні ресурси для будівництва житлових будинків у м. Миколаєві, які будуються за замовленням Миколаївського міськвиконкому і після прийняття їх в експлуатацію виділяє СП "Ленмаш" 210 кв. м. житла, а саме по одній двох-трьох-чотирьохкімнатній квартирі.

СП "Ленмаш" за умовами цього договору повинен був перерахувати на рахунок відповідача вищезазначені грошові кошти в строк до 01.07.2003 р., а виконком Миколаївської міськради, в свою чергу, закріпити за СП "Ленмаш" двох-трьох-чотирьохкімнатні квартири протягом 12 місяців з моменту перерахування останнім грошових коштів.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10.01.1994 р. СП "Ленмаш" звернулося до відповідача із листом №74-94  про переукладення договору від 07.04.1993 р., замінивши його на ТОВ "Югмаш".

Виконком Миколаївської міськради рішенням №66 від 17.02.1994 р. погодився на пропозицію СП "Ленмаш" і договір був переукладений з ТОВ "Югмаш", що обумовило перехід всіх прав та обов'язків за договором до позивача. В підтвердження цього позивач надав листи відповідача, в яких останній визнавав свій обов'язок за договором від 07.04.1993 р. про необхідність виділення ТОВ "Югмаш" 210 кв. м. житла.

Відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок подання доказів покладено на сторони та інших учасників судового процесу. У випадку, якщо поданих доказів недостатньо для вирішення спору, згідно із ч. 1 ст. 38 зазначеного Кодексу суд зобов'язаний витребувати докази, які є необхідними для вирішення спору. Витребування доказу є не правом, а обов'язком суду.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив порушення судом першої інстанції приписів статті 38 ГПК України, оскільки місцевим судом не було витребувано від відповідача рішення №66 від 17.02.1994 р. та не з'ясовано у зв'язку із чим виконком Миколаївської міськради визнав свій обов'язок щодо виділення житла за договором від 07.04.1993 р. позивачу, а не СП "Ленмаш", а відтак, правомірно прийняв для повного і всебічного розгляду даного спору додаткові докази від позивача.

За таких обставин, посилання заявника касаційної скарги стосовно того, що апеляційним судом порушено норми ст. 101 ГПК України є безпідставними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач був повідомлений про перехід прав і обов'язків за договором від 07.04.1993 р.,  від СП "Ленмаш" до ТОВ "Югмаш" та не оспорював перехід прав і обов'язків за вказаним договором.

Відповідно до ст. 197 ЦК України (1963р.) уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.

Враховуючи приписи зазначеної статті, угоду про уступку права вимоги від 10.01.1994 р., апеляційна інстанція правомірно дійшла висновку, що СП "Ленмаш" правомірно уступило своє право вимоги за договором від 07.04.1993 р., а тому ТОВ "Югмаш" набуло право вимагати від відповідача виконання обов'язків за договором від 07.04.1993 р.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з умов договору, виконком Миколаївської міськради повинен був закріпити за СП "Ленмаш" двох-трьох-чотирьохкімнатні квартири протягом 12 місяців після повної оплати останнім грошових коштів у сумі 39525 тис. крб.

СП "Ленмаш" зобов'язання щодо оплати грошових коштів  сумі 39525 тис. крб.,  виконав, що вбачається з платіжних доручень №11 від 29.06.93 р., №12 від 29.06.93 р., №350 від 11.10.93 р.

За таких обставин, касаційна інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що відповідач згідно із умовами договору повинен був закріпити за СП "Ленмаш" двох-трьох-чотирьохкімнатні квартири в строк до 11.10.1994 р.

Проте, виконком Миколаївської міськради зобов'язання щодо передачі житла у встановлений термін не виконав чим порушив права ТОВ "Югмаш".

За захистом порушеного права ТОВ "Югмаш" мало звернутися до суду з відповідним позовом до 11.10.1997 року, однак звернувся лише 06.06.2007 р., тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 80 ЦК України (1963 р.) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Із місту вказаної статті випливає, що у випадку пропуску строку позовної давності суд повинен з'ясувати причини пропуску цього строку, і,  при наявності поважних причин захистити порушене право.

Врахувавши норми зазначеної вище статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк позовної давності з поважних причин, тобто в результаті недобросовісної поведінки відповідача, яка виразились у тому, що останній на неодноразові звернення позивача виділити йому квартири у відповідності із договором від 07.04.1993 р.,  про дольову участь в будівництві житла в м. Миколаєві на 1993 р. погоджувався із вимогами позивача (листи від 25.12.95 р., 10.11.2000 р., 02.12.02 р., 16.01.07 р.),  але свої обов'язки за договором не виконував.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 зазначеного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що  постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін  оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -                           

                                            ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 року у справі № 3/417/07 Господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Поновити виконання постанови від 18.09.2007 року у справі.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                         Г. Фролова