Постанова

від 27.02.2008 по справі 1340-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1340-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 217

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.02.2008Справа №2-25/1340-2008А

27.02.2008р.                                            Справа №2-25/1340-2008А

(11 год. 40 хв.-12 год. 10 хв.)

За позовом   Прокурора Красногвардійського району, смт Красногвардійське, вул.. Леніна, 5  в інтересах держави в особі Красногвардійського районного центру зайнятості, смт Красногвардійське, вул.. Шевченко, 4

До відповідача КП «Краснознам'янське  ВУЖКГ», Красногвардійський район, с. Краснознам'янка, вул.. Шкільна, 1

Про стягнення  745,42 грн.

                                                                                                                                Суддя  О.Ю. Копилова

                                                                   при секретарі Кузьмицької Г.В.

Представники:

Від позивача – Романенкова Є.Ю., представник, дов. від 06.09.2007 року

Від відповідача –  не з'явився

Прокуратура – Штехбарт Д.В., посвідчення

Сутність спору: Прокурор  Красногвардійського району, смт Красногвардійське   в інтересах держави в особі Красногвардійського районного центру зайнятості звернувся до Господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до відповідача - КП «Краснознам'янське  ВУЖКГ», просить суд стягнути з відповідача суму несплачених страхових внесків  у розмірі 745,42 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Відзиву на адміністративний позов із документальним обґрунтуванням своїх заперечень, уразі їх наявності, суду не надав.

         Оскільки відповідач не прибув у судове засідання, про причини неприбуття не повідомив, дані обставини не є перешкодою для розгляду справи відповідно до п. 2 ст.. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.    

         Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представника позивача, думку прокурора, суд  

                                                                                                    встановив:

Відносини в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування врегульовані Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийнятими 14.01.1998р., що  вступили в  законну силу, у відповідності із ст. 32 Основ з моменту їхнього опублікування  - 19.02.1998р.

Одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно  ст. 4 Основ, є страхування  на випадок безробіття.

Відносини, які виникають із загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття тепер урегульовані нормами Закону України від 02.03.2000р. № 1533 -III „Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхуванні на випадок безробіття”, що  набув законної сили, відповідно до п. 1 розділу 8  „Заключних положень” з 01.01.2001р.  

До набуття законної сили зазначеного Закону, тобто до 01.01.2001р., ст. 31 Основ, відповідно до якої, строки введення загальнообов'язкового державного страхування в Україні, визначаються в законах України в окремих видах загальнообов'язкового державного соціального страхування, платежі на обов'язкове державне  страхування мали статус збору (обов'язкового платежу) і входили до складу загальнообов'язкових податків  і зборів, визначених ст. 14 Закону України «Про систему оподатковування» (п.16 ч. 1).

Таким чином, до 01.01.2001р. порядок стягнення такого збору визначався Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 8-93 „Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів”, що втратив  дію  у зв'язку із прийняттям  Закону України № 2181 від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами”, що набув законної сили  с 01.04.2001р., за винятком деяких норм.

Таким чином, до моменту набуття законної сили Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (до 01.01.2001), на порядок стягнення платежів на обов'язкове державне соціальне страхування, які мали статус загальнообов'язкового збору, поширювалися норми, які регулюють відносини в сфері   оподатковування.

Правові, фінансові й організаційні основи загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, після 01.01.2001р. вже регулювалися нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

У чинність п. 2 розділу 8 Закону,  до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони й інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, а відповідно до п. 4 Кабінету Міністрів України в шестимісячний строк від дня  опублікування  цього Закону  доручено  підготувати й подати на розгляд Верховної Ради України  пропозиції щодо приведення  законів України у відповідність із  цим Законом.

Таким чином, з  моменту набуття законної сили зазначеного Закону, тобто з 01.01.2001р. не діють норми Закону України „Про систему оподатковування”  у частині, що  суперечить йому, - хоча зміни у Закон України „Про систему оподатковування”, яким п. 16 ч. 1 ст. 14 виключений, внесені  лише  Законом України від 16.01.2003р.  № 429 „Про внесення змін у деякі законодавчі  акти України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування”.

Отже з 01.01.2001р. страхові внески на випадок безробіття не входять у систему  оподатковування й не можуть стягуватися в іншому порядку, чим передбачено Законом України № 1533- III  від 02.03.2000р.

Таким чином, на порядок стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, розмір яких визначений Законом  України  від 11.01.2001р.№ 2213, що вступили  у чинність з 02.03.2001р.,  „Про  розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття”, які виникли після 01.01.2001р., не поширюються норми Закону України „Про порядок погашення  зобов'язань  платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами”  й інші нормативні  акти, які регулюють відносини в сфері  оподатковування. Зазначені відносини врегульовані спеціальним законодавством по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Порядок нарахування внесків й їх сплати регулюється Інструкцією про порядок  вирахування й сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття й обліку їхнього одержання у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, затвердженого Наказом Міністерства праці й соціальної  політики України від 18.12.2000р. № 339.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України № 1533 від 02.03.2000р. „Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування на випадок безробіття” кошти  Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладають на центр зайнятості АР Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, районні в містах центри зайнятості.

Згідно п.п. 2.2. п. 2 ст. 35  даного Закону роботодавець зобов'язаний  вчасно й у повному розмірі сплачувати страхові внески.

Частиною 1 ст. 38 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” і пунктом 9.1 Інструкції визначена відповідальність  роботодавця за несвоєчасність сплати  й неповну сплату  страхових внесків. У випадку несвоєчасної  сплати страхових внесків  страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом внесків (недоїмки), штраф і пеню.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 зазначеного Закону не сплачені в строк страхові внески, пеня й штраф стягуються у доход Фонду зі страхувальника в безперечному порядку. Строк давнини у випадку стягнення страхових внесків, пені й фінансових санкцій, передбачених ціею статтею, не застосуються. Статтею 39 цього ж законодавчого акту передбачено, що спори, які виникають з правовідносин за цим  Законом, вирішуються в судовому порядку.      

Крім того,  у Постанові Верховного Суду України від 22.06.2004р. зазначено, що центр зайнятості має право звертатися в суди з позовами про стягнення заборгованості по оплаті страхових внесків у Фонди загальнообов'язкового  державного страхування на випадок безробіття.

Згідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»  при  вивільненні  працівників  (у  тому  числі  працюючих пенсіонерів та інвалідів)  у  зв'язку  із  змінами  в  організації виробництва і праці,  у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств,  установ,  організацій, скороченням чисельності   або   штату   працівників,  підприємства,  установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш  як  за  два  місяці  в  письмовій  формі  державну  службу зайнятості,  вказуючи підстави і строки вивільнення,  найменування професій,  спеціальностей,  кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених  працівників,  зазначаючи  в  них інвалідів.

У  разі  неподання  або  порушення  строків подання цих даних стягується  штраф  у  розмірі  річної  заробітної плати за кожного вивільненого   працівника.   Ці   кошти   зараховуються  до  Фонду загальнообов'язкового  державного  соціального страхування України на  випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по   працевлаштуванню   та   соціального   захисту   вивільнюваних працівників.

Відповідач зареєстрований  в Красно гвардійському районному центрі зайнятості як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття.

За період з 01.04.2007 року по 01.10.2007 року за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 745,42 грн.

У відповідності із ст. 67 Конституції України кожний зобов'язаний оплачувати податки й збори в порядку й  розмірах, встановлених законом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь місцевого бюджету м. Сімферополя, відповідно до п. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України

На підставі викладеного, керуючись п. 6 прикінцевих та перехідних положень, п. 2 ст. 94, ст.. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з КП «Краснознам'янське  ВУЖКГ» (Красногвардійський район, с. Краснознам'янка, вул.. Шкільна, 1, ЗКПО 31503640) на користь Красногвардійського районного центру зайнятості (смт Красногвардійське, вул.. Шевченко, 4, одержувач: ВФСС на випадок безробіття в смт Красногвардійське, рахунок № 371773019000130, код платежу 50040100, банк одержувача: УДК в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 20708586) 302,47 грн.

3.          Стягнути з КП «Краснознам'янське  ВУЖКГ» (Красногвардійський район, с. Краснознам'янка, вул.. Шкільна, 1, ЗКПО 31503640) на користь Красногвардійського районного центру зайнятості (смт Красногвардійське, вул.. Шевченко, 4, одержувач: ВФСС на випадок безробіття в смт Красногвардійське, рахунок № 37176302900130, код платежу 50040200, банк одержувача: УДК в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 20708586) 116,34 грн.

4.          Стягнути з КП «Краснознам'янське  ВУЖКГ» (Красногвардійський район, с. Краснознам'янка, вул.. Шкільна, 1, ЗКПО 31503640) на користь Красногвардійського районного центру зайнятості (смт Красногвардійське, вул.. Шевченко, 4, одержувач: ВФСС на випадок безробіття в смт Красногвардійське, рахунок № 37173305900130, код платежу 50040500, банк одержувача: УДК в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 20708586) 326,71 грн.

5.          Стягнути з КП «Краснознам'янське  ВУЖКГ» (Красногвардійський район, с. Краснознам'янка, вул.. Шкільна, 1, ЗКПО 31503640) у доход місцевого бюджету м. Сімферополя судовий збір у розмірі 3,40 грн.

          Виконавчі документи видати після вступу постанови в законну силу у разі надання відповідної заяви позивачем.

  У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

  Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

   Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Копилова О.Ю.