Постанова

від 06.03.2008 по справі 21/385-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/385-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 березня 2008 р.                                                                                    № 21/385-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючогосуддів:Кочерової Н.О.Рибака В.В.Черкащенка М.М.

розглянув касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАМІ ЛТД"

на постановувід 17.12.2007 Харківського апеляційного господарського суду

у справі№  21/385-07господарського суду Харківської області

за позовомХарківського державного виробничого підприємства в інтересах відокремленого підрозділу –Заводу по технічному обслуговуванню та ремонту авіаційної техніки "ТОРА" ХДАВП

до

протовариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАМІ ЛТД"стягнення 66 341,43 грн.

за участю представників сторін:

від позивача      не з'явилися

від відповідача  Янко Д.Е. дов. № 27 від 24.01.2008

ВСТАНОВИВ:

В червні 2007 року Харківське державне виробниче підприємство в інтересах відокремленого підрозділу –Заводу по технічному обслуговуванню та ремонту авіаційної техніки "ТОРА" ХДАВП звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАМІ ЛТД" про стягнення 66 341,43 грн., з яких 48 776,85 грн. заборгованість з урахування індексу інфляції, річні в сумі 1 148,22 грн., пеня в сумі 13 028,40 грн., штраф в сумі 3 387,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеного між сторонами договору № Д 184.02/06 від 02.01.06 передав відповідачу електричну енергію, що підтверджується актами виконаних робіт, проте останній свої зобов'язання щодо оплати виконав не в повному обсязі у зв'язку з чим виникла заборгованість.

В серпні 2007 року позивач збільшив позовні вимоги, з урахуванням листів № 025/06 від 22.02.2006, № 564 від 16.11.2006 щодо цілодобової поставки холодної води, та просив стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 53 167,31 грн., 3% річних в сумі 1 148,22 грн., пеню в сумі 13 028,40 грн.,  штраф в сумі 3 387,96 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2007 (суддя Пелипенко Н.М.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав, оскільки матеріалами справи не підтверджується строк оплати наданих послуг, тобто звернення до суду є передчасним. Посилання позивача на те, що рахунки передавались разом з актами виконаних робіт не може бути доказом щодо дати передачі рахунку, оскільки з матеріалів справи не вбачається, коли передавались акти виконаних робіт.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2007 (судді: Карбань І.С., Бабакова Л.М., Шутенко І.А.) рішення скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАМІ ЛТД" 53 167,31 грн. основного боргу з урахування індексу інфляції, 3% річних в сумі 1 148,22 грн., пеню в сумі 13 028,40 грн. та штраф у розмірі 3 387,96 грн.

Скасовуючи рішення і задовольняючи позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що у відповідача настав строк виконання зобов'язань за договором № Д.184.02/06 від 02.01.2006 та зобов'язань по сплаті послуг, отриманих на підставі листів від 22.02.2006 № 025/06 та від 16.11.2006 № 564, оскільки підписуючи без заперечень акти виконаних робіт у день їх складання, відповідач тим самим погодився з ціною отримання послуг, яка має бути сплачена на користь позивача на підставі підписаних актів виконаних робіт.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "ІнтерАМІ ЛТД" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами і вбачається з матеріалів справи, 02.01.2006 між Харківським державним виробничим підприємством в інтересах відокремленого підрозділу –Заводу по технічному обслуговуванню та ремонту авіаційної техніки "ТОРА" ХДАВП (основний споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІнтерАМІ ЛТД" (субспоживач) укладено договір № Д 184.02/06 про спільне використання технологічних мереж споживача, відповідно до умов якого позивач зобов'язався забезпечити передачу відповідачу електричної енергії в межах величин, дозволених субспоживачу до використання, а останній в свою чергу сплачувати за використання електричної мережі.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що субспоживач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж основного споживача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж основного споживача здійснюється згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії".

Плата за використання електричних мереж основного споживача вноситься субспоживачем на підставі рахунка, одержаного від основного споживача. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів (тривалість оплати має не перевищувати 5 днів для споживачів, які здійснюють оплату за використання електричних мереж основного споживача самостійно і 10 днів - для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію).

Відповідно до вимог п. 4.3 договору субспоживач зобов'язався надавати основному споживачу орієнтовні величини обсягу споживання електричної енергії на наступний рік, які узгоджені із постачальником електричної енергії на наступний рік, не пізніше 01 жовтня поточного року.

У разі неуточнення орієнтовних величин обсягу споживання електричної енергії до зазначеного строку, основний споживач має право встановлювати на розрахунковий період договірні величини, що діяли в поточному році, або ті, які були фактично досягнуті субспоживачем у поточному році, якщо вони перевищили договірні величини поточного року.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по договору в процесі розгляду справи не надали суду доказів передачі орієнтовних величин обсягу споживання електричної енергії на рік, але сторонами по справі обсяг спожитої електричної енергії та вартість наданих послуг визначені в актах виконаних робіт, які підписані представниками сторін, затверджені печатками та підписами керівників основного споживача та субспоживача за період з січня 2006р. по квітень 2007р. на загальну суму 33 674,19 грн.

Господарським судом належним чином досліджені надані позивачем рахунки-фактури на оплату за транспортування електричної енергії, проте судом першої інстанції встановлено та позивачем не спростовано, що вищезазначені рахунки не були направлені відповідачу, оскільки Харківським державним виробничим підприємством в інтересах відокремленого підрозділу –Заводу по технічному обслуговуванню та ремонту авіаційної техніки "ТОРА" ХДАВП не надано суду належних доказів їх направлення.

Разом з тим правомірно не прийнято до уваги посилання позивача на те, що рахунки передавались разом з актами виконаних робіт,  оскільки з матеріалів справи не вбачається, коли передавались акти виконаних робіт.

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивач не довів строк оплати за використану електричну енергію, оскільки додатки до договору  "Порядок розрахунків" та "Порядок розхрахунку оплати обгрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії" суду не надані, вимога на оплату в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем не пред'являлась.

Згідно з листом відповідача № 025/06 від 22.02.2006, без укладання письмової угоди позивач надав відповідачеві послуги з поставки холодної води, що підтверджено актами виконаних робіт, які підписані представниками сторін та затверджені підписом керівника та печаткою організації.

Господарським судом правильно встановлено, що строк оплати наданих послуг по поставці холодної води сторонами не визначено.

При цьому досліджено та позивачем не спростовано, що вимога на оплату в порядку, передбаченому ст. 530 ЦК України останнім не пред'являлась.

Відтак, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що строк виконання відповідачем свого зобов'язання по сплаті вартості отриманих послуг настав, оскільки акти засвідчують факт виконаних робіт та їх вартість, і ці дані є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Натомість, господарський суд першої інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки відповідно до п.4.1 укладеного між сторонами договору № Д 184.02/06 від 02.01.06 та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, прийшовши до обґрунтованого висновку, що позивач не довів свого порушеного права, і його звернення до суду є передчасним.

Отже, скасування рішення місцевого господарського суду є не обґрунтованим та безпідставним.

За таких обставин, постанова Харківського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Харківської області залишенню в силі, як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерАМІ ЛТД" задовольнити.

Постанову від 17.12.2007 Харківського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 01.10.2007господарського суду Харківської області у справі № 21/385-07 без змін.

Головуючий                                                                 Н.Кочерова

Судді:                                                                             В.Рибак

                                                                                       М.Черкащенко