Постанова

від 12.03.2008 по справі 52/325-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

52/325-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 березня 2008 р.                                                                                    № 52/325-07  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді:суддів:Кравчука Г.А.,Мачульського Г.М.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився

відповідачане з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.12.2007 р.

у справі№52/325-07 господарського суду  Харківської області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоатом Харків Проект"

про стягнення 65 350,63 грн.

В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України (надалі РВ ФДМУ) по Харківській області звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Енергоатом Харків Проект" про стягнення 65 350,63 грн. заборгованості з орендної плати, у тому числі 40 371,62 грн. основного боргу та 24 979,01 грн. пені нарахованої на суму боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору оренди №2271-Н від 02.02.2006 року відповідач користується нежитловими приміщеннями площею 234,6 кв. м., що розташовані за адресою:  м. Харків, вул. Червоноармійська, 11. Строк дії вказаного договору закінчився 01.01.2007 року, проте, товариство продовжує користуватися вказаними приміщеннями без внесення до бюджету орендних платежів.

Доповідач: Шаргало В.І.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.10.2007 року (суддя Білоусова Я.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2007 року (судді: Слюсарева Л.В., Білоконь Н.Д., Фоміна В.О.), позовні вимоги задоволені частково, з ТОВ "Енергоатом Харків Проект"  до Державного бюджету України стягнуто 3 718,02 грн. та відповідні судові витрати. В решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що  відповідно до умов вищезазначеного  договору оренди стягненню підлягають 3 718,02 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за 2006 рік. Оскільки договір припинив свою дію 01.01.2007 року, а отже зобов'язання за цим договором також припинилися, то позивачем неправомірно нараховані орендна плата та пеня за період  з січня  по липень 2007 року, тому підстави для стягнення решти заявленої суми відсутні.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, РВ ФДМУ по Харківській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 17, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ст. 610 Цивільного кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення орендованого майна Орендодавцю –позивачу у  визначеному договором порядку –за актом-приймання передачі; крім того, рішеннями господарського суду Харківської області у справах №50/165-07 та №50/166-07 з ТОВ "Енергоатом Харків Проект" на користь балансоутримувач – Харківського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці на підставі названого договору оренди стягнуто 30 % належних останньому орендних платежів за період за період з січня по травень 2007 року.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

    Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 лютого 2006 року між РВ ФДМУ по Харківській області (Орендодавець) та ТОВ "Енергоатом Харків Проект"  (Орендар)  укладений договір оренди нежитлових приміщень №2271-Н,  за умовами якого Орендодавець   передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення №1-12, І, розташовані на 2-му поверсі 5-ти поверхової будівлі гуртожитку, загальною площею 234,6 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Червоноармійська, 11, літер "В-5", що знаходяться на балансі Харківського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці (Балансоутримувача).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісяця до 10 числа  місяця наступного за звітним: безпосередньо до державного бюджету - 70% і на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30%.

Відповідно до пункту 10.11. договору чинність його припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, загибелі орендованого майна, банкрутства орендаря, розірвання за погодженням сторін або достроково за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Листом №06-13230 від 28.12.2006 року РВ ФДМУ по Харківській області повідомило ТОВ "Енергоатом Харків Проект"  про  відсутність наміру   продовжувати договір оренди №2271-Н від 02.02.2006 року в зв'язку з  запереченнями балансоутримувача - Харківського будівельно-монтажного управління Південної залізниці.

З огляду на вказані обставини та пославшись на відсутність між сторонами договірних відносин у період з січня по липень 2007 року, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за  вказаний період.

Відповідно до статті  84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться  в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення ”, з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши  обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду   про  встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у  судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення  повинна містити встановлені судом  обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Проте, в порушення вимог  статті 43 Господарського процесуального кодексу України, ні судом першої ні судом апеляційної інстанцій в повній мірі  не досліджено обставин,  на яких ґрунтуються вимоги позивача, не надано належної оцінки поданим ним доказам та доводам щодо наявності підстав для стягнення вказаної заборгованості, що в свою чергу унеможливило правильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Поряд з цим, особливості оренди державного майна регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі ст.ст. 1, 2, 5 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності (орендарі) користуються  державним майном для здійснення своєї господарської діяльності відповідно до умов укладеного з  Орендодавцем договору оренди.

За правилами статті 13 Закону передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Статтею 27 названого Закону встановлений обов'язок орендаря після припинення договору оренди (у тому числі і у зв'язку із закінченням строку його дії) повернути орендодавцеві майно на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до частини 2 статті 17 зазначеного Закону, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Разом з тим  згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

Пунктом 2.5 договору оренди №2271-Н від 02.02.2006 року сторони погодили, що повернення орендованого майна  відбувається за актом приймання-передачі цього майна. При цьому обов'язок складання такого акта та здійснення дій по передачі майна покладається на Орендаря - відповідача ( п.2.6 договору).

Господарськими судами не досліджені обставини стосовно того, чи здійснювались відповідачем у справі будь-які дії, направлені на повернення позивачеві орендованого майна,  чи  заявлялись  сторонами  договору  протягом місячного строку після спливу терміну його дії вимоги щодо  припинення або зміни умов договору. Не досліджені також обставини щодо  використання відповідачем приміщення після закінчення договору оренди та щодо можливості використання цього приміщення позивачем чи балансоутримувачем.

З огляду на викладене,  прийняті у справі  рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна вважати законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення відповідно до закону.

З огляду на зазначене, керуючись статтями  108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2007р. у справі №52/325-07  скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.