Рішення

від 11.03.2008 по справі 9/109-08     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/109-08     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.08           Справа № 9/109-08.

За позовом: Закритого акціонерного товариства «Свіжий вітер», м. Суми До відповідачів: 1. Приватного виробничо-комерційного підприємства

                                 «Легіон», м. Суми

                             2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Група

                                 айсберг», м. Суми         

Про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток нежилого приміщення.

                                                                   СУДДЯ   М.С.ЛУЩИК

За участю представників сторін:

Від позивача – не з`явився

Від відповідачів – 1. Новохатько Т.Г., довіреність від 24.10.07р.

                               2. Лісниченко Є.С., довіреність від 01.03.08р.   

Суть спору: позивач, відповідно до позовної заяви, просить суд визнати недійсними договори купівлі-продажу часток нежилого приміщення № 578 та № 579 від 18.04.2005 року, відповідно до яких в ході ліквідаційної процедури були реалізовані частки нежилого приміщення, розташованого за адресою : м. Суми, вул. Горького. 25, що належало позивачу на праві власності.  

      Перший Відповідач - Приватне виробничо-комерційне підприємство Легіон» надав суду заперечення № 20 від 07.03.2008р., де заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову.

     Другий Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Група айсберг» - надав суду відзив № С-01/08 від 06.03.2008р. на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Відповідно до постанови господарського суду Сумської області від 30.11.2006р. у справі № 6/117-06 Закрите акціонерне товариство «Свіжий вітер» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Удовенко Романа Петровича. Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.12.2006 року у справі № 6/117-06 провадження у справі про банкрутство було припинено. Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.01.2007р. у справі № 6/117-06 провадження у справі про банкрутство було поновлено, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Удовенко Романа Петровича.

Позивач зазначає, що в ході ліквідаційної процедури були реалізовані частки нежилого приміщення, розташованого за адресою : м. Суми, вул. Горького, 25 відповідно до договорів купівлі-продажу № 578 та № 579 від 18.04.2005 року. Але, як вбачається з матеріалів справи, договори купівлі-продажу № 578 та № 579 були укладені 18.04.2005року, тобто за 1 рік 4 місяці до відкриття судового провадження про визнання Закритого акціонерного товариства «Свіжий вітер» банкрутом. На момент вчинення цих правочинів не існувало жодних заборон щодо укладення зазначених договорів, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 3158514 від 18.04.2005р. Вибуття часток нерухомості відбулося у 2005році, тобто станом на 01.01.2006 року на балансі боржника – Закритого акціонерного товариства «Свіжий вітер» вже не мало бути цих активів. Це підтверджується і Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.04.2005р. № 7058974. Таким чином посилання позивача, що в порушення п. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» активи боржника були приховані безпідставні.

Крім того, відповідно до статті 215 ЦК України правочин є недійсним у разі недодержання сторонами при його укладенні вимог, що встановлені законом. Всі вимоги, встановлені законом, при укладенні договорів купівлі-продажу часток нежилого приміщення позивачем і відповідачами були витримані. Зміст договорів купівлі-продажу від 18.04.2005 року не суперечить законодавству та моральним засадам суспільства.

Особи, які укладали договори купівлі-продажу, мали на момент укладення договорів необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення сторін по договорам купівлі-продажу (позивача і відповідачів) були вільними і відповідали їх внутрішній волі (про що свідчать рішення засновників товариств обох сторін правочину). Договори купівлі-продажу було укладено у формі, встановленій законом. Договори купівлі-продажу були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені (позивач передав у власність частини нежилого приміщення, а відповідачі прийняли їх у власність і сплатили грошові кошти у сумі і на умовах, передбачених договором).

Позивач в особі ліквідатора Удовенко Р.П. безпідставно посилається на ч.1

статті 232 ЦК України. Відповідно до ч. І статті 232 ЦК України правочин, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, визнається судом недійсним. Особа, яку представляють, отримує право на позов про визнання правочину недійсним, оскільки дії вчиняються не в її інтересах, що суперечить самій сутності представництва. Умовами застосування зазначеної статті є : укладення правочину через представника; наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною; представник однієї сторони і друга, сторона правочину діяли на свою користь, а отже, на шкоду довірителю.

Договори купівлі-продажу часток нежилого приміщення від 18.04.2005 року зі сторони позивача (ЗАТ «АК «Свіжий вітер») були підписані генеральним директором товариства, який згідно зі Статутом мав право укладати та підписувати подібного роду договори. До того ж, при укладенні зазначених договорів мало місце вільне волевиявлення акціонерів товариства (Продавця) про продаж часток нежилого приміщення, яке виражено в Рішенні засновника.

Отже, на підставі викладеного, при визнанні договорів купівлі-продажу часток нежилого приміщення від 18.04.2005 року у ліквідатора ЗАТ  «Свіжий вітер» немає підстав посилатись на ч. І статті 232 ЦК України.

Крім того, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на стадії ліквідації взагалі не передбачено визнання недійсними таких угод боржника. Ліквідатор, з дня свого призначення, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» має право лише на звернення до господарського суду з заявою про визнання недійсними угод боржника з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 зазначеного Закону. Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитись від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство не виконаних повністю або частково з підстав, перерахованих в даній статті.  Відповідачі стали власниками спірного майна з моменту реєстрації права власності, а це свідчить про повне виконання договорів.  

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, але з урахуванням всіх обставин справи позивач не подав суду   належних доказів, які б об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, в зв‘язку з чим вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 17, 25 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, 215, 232, ЦК України, ст.  ст.  49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову – відмовити.

 СУДДЯ                                                                                     М. С. ЛУЩИК

Повний текст рішення підписано 14.03.2008 року.