Постанова

від 11.03.2008 по справі 41/25-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/25-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2008                                                                                   Справа № 41/25-08  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В.  (доповідач),    

суддів: Лисенко О.М., Виноградник О.М.

при секретарі: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

від відповідача: Осипова Євгенія Михайлівна, представник, довіреність №154 від 12.05.2006р.;

від позивача - представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тріплекс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2008р по справі №41/25-08

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничої фірми "Профі", м.Світловодськ, Кіровоградська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тріплекс", м.Дніпропетровськ

про стягнення 17276,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2008р (суддя Орєшкіна Е.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничої фірми "Профі" про стягнення 17276,29 грн заборгованності за договором поставки від 11.04.2005р задоволено частково. В частині стягнення заборгованості в розмірі 13280, 64 грн –провадження у справі припинено за відсутності предмету спору. Стягнуто з позивача інфляційні збитки –2514,17 грн, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

           Припиняючи провадження по справі в частині стягнення заборгованості суд виходив з того, що відповідачем після порушення провадження по справі було перераховано суму 13280, 64 грн на рахунок позивача, що підтверджує платіжне доручення №3618 (а.с.56), а тому предмет спору є відсутнім. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, господарський суд керувався ст. ст. 256, 257,п.3 ст 267 Цивільного кодексу України, пояснюючи, що строк оплати отриманої від позивача продукції у відповідача скінчився відповідно кожної накладної. Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат суд керувався положенням ч.2 ст 625 ЦК України.

           Не погодившись з рішенням суду відповідач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що позивачем не було заявлено вимогу до відповідача про сплату основної суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, внаслідок порушено узгоджений сторонами досудовий порядок врегулювання господарського спору в частині незавлення позивачем вимоги про сплату втрат від інфляції та трьох відсотків річних. Скаржник вважає, що суд повинен був відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення інфляційних витрат. Також в апеляційній скарзі зазначено, що господарський суд вийшов за межі позовних вимог і з власної ініціативи прийняв рішення про стягнення з відповідача ще і трьох відсотків річних.     

        Скаржник просить рішення скасувати, в позові відмовити.

        Позивач відзив на апеляційну скаргу не представив, представник в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

        Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника скаржника судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

        Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничою фірмою "Профі" та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріплекс" укладений договір поставки № 17 від 11.01.05 року (далі -договір), пунктом 1.1. якого передбачено зобов'язання продавця (позивача у справі) продати покупцю (відповідачу у справі) товар, зазначений у накладних, які є додатками к договору, та зобов'язання покупця, відповідно, прийняти вказаний товар та його сплатити.

        На виконання умов договору та на підставі виданих відповідачем своїм

представникам довіреностей на право одержання матеріальних цінностей в період з 06.08.2006р по 05.11.06 року за накладними, копії яких додані до позову (а.с. 7-11), позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 27568,80 грн.

        Згідно з п. 4.1 договору оплата продукції здійснюється шляхом перерахування суми, зазначеної в накладній, на розрахунковий рахунок продавця з відстроченням платежу - 15 банківських днів з моменту поставки.

        Відповідач розрахувався з позивачем  частково, на час пред'явлення позову основний борг становив 13280,64 грн.

        24.12.2007р відповідач перерахував позивачу залишок боргу. Оскільки погашення відбулося після порушення 13.12.2007р провадження по справі, то в цій частині господарський суд правомірно припинив провадження у справі за відсутністю предмета спору.

        Вважається правомірним висновок господарського суду, що за вимогою про стягнення пені за прострочку виконання грошового зобов'язання сплинув строк позовної давності про застосування якого було заявлено відповідачем.

        Згідно ч.2 ст 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. За період з 25.11.2006р по 01.12.2007р нараховано позивачем інфляційних збитків 2514, 7 грн. Розрахунок інфляційних збитків відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи і правомірно позов в цій частині задоволено.

        Доводи скаржника до уваги не приймаються.

        Стягнення 3% річних не відповідає матеріалам справи, є надуманим, тому що з цього приводу господарський суд ніякого рішення не приймав, до стягнення 3% річних не пред'являлися.

        Договором не встановлено обов'язковість досудового порядку вирішення спору.

        Згідно частини другої ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

        Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р у справі №1-2/2002 встановлено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

        Отже звернення позивача з даним позовом відбулося в межах даних йому  Конституцією України прав.

        Стаття 625 Цивільного кодексу України не встановлює обов'язковість попереднього звернення кредитора з вимогою до боржника щодо сплати інфляційних витрат.

        З огляду на викладене рішення господарського суду від 24.01.2008р відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу  України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

        Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2008р по справі №41/25-08 залишити без змін.

        Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тріплекс" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                               О.В.Джихур

Судді                                                                                  О.М.Виноградник

                                                                                               О.М.Лисенко