Рішення

від 28.03.2011 по справі 7/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/2

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.03.11 р.                                                                                 Справа № 7/2                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІМЛ” м.Донецьк

До відповідача: Державного підприємства „Дирекція з реструктуризації шахтного фонду” м.Донецьк

За участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Сніжнянські Промресурси” м.Сніжне

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахтопромреконструкція” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію – 322508,42 грн., 3% річних – 2206,49 грн., інфляційних  - 6572,73 грн., пені – 11400,19 грн.

За участю представників:

від позивача: Шевченко М.М. – довір.

від відповідача: не з'явились.

від третьої особи 1: Шевченко М.М. – довір.

від третьої особи 2: Шевченко М.М. – довір.

У судовому засіданні 15.02.2011р. оголошено перерву до 28.02.2011р. на підставі ст.77 ГПК України.            

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ „ІМЛ” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ДП „Дирекція з реструктуризації шахтного фонду” м.Донецьк про стягнення боргу – 22113,60 грн., пені – 5190,22грн, 3% річних 834,90 грн., суму інфляційних нарахувань – 2773,67 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем по договірних зобов'язань щодо сплати вартості отриманих послуг по завантаженню вугільної продукції.

У судових засіданнях позивач вимоги підтримав. Вважає заперечення відповідача безпідставними та необґрунтованими. Надав суду двосторонній акт звірки розрахунків станом на 01.03.2011р., згідно якого сума боргу відповідача перед позивачем складає 22113,60 грн.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на недійсність договору про на дання послуг №16 від 01.06.2009р., укладеного між ТОВ „Сніжнянські Промресурси” та відповідачем по справі, оскільки такий договір з боку відповідача підписано директором ОП „Шахта Вінницька”, тоді як сама шахта статусу юридичної особи не має. В подальшому, у судовому засіданні відповідач повідомив про підписання між сторонами акту звірки на суму основного боргу.

Ухвалою суду від 31.01.2011р. у справу залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ „Сніжнянські Промресурси” та ТОВ „Шахтопромреконструкція”.

Треті особи у письмових та усних поясненнях підтримали позицію позивача, вважають, що всі правочини стосовно спірного боргу є дійсними, а вимоги позивача правомірними та обґрунтованими.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ТОВ „Сніжнянські Промресурси” та ДП „Дирекція з реструктуризації шахтного фонду”укладено договір про надання послуг №16 від 01.06.2009р. (далі по тексту Договір), предметом якого є надання послуг по відвантаженню вугільної продукції, із використанням виконавцем (ТОВ „Сніжнянські Промресурси”) власних технічних засобів. Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечинь послався на те, що даний правочин є недійсним, оскільки договір підписаний з боку відповідача директором ОП „Шахта Вінницька”, тоді як сама шахта статусу юридичної особи не має.

За приписами ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Разом з цим, відповідач по справі не надав суду, як це передбачено статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, жодного доказу (рішення суду, посилання на норми закону, яким такий правочин визнано недійсним, тощо) та правового обґрунтування в підтвердження факту недійсності правочину (договору №16 від 01.06.2009р.). До того ж, з матеріалів справ та пояснень представників сторін і третіх осіб вбачається, що вищевказаний договір №16 від 01.06.2009р. виконувався обома сторонами по договору та жодною з них не оспорювався.  

З огляду на наведене, заперечення відповідача судом до уваги не приймається.

Асортимент, ціну та кількість поставки сторони узгодили у розділі 2 Договору, додатку №1 до Договору.

У виконання умов Договору, ТОВ „Сніжнянські Промресурси” протягом липня – вересня 2009р. надав відповідачу по справі послуги з відвантаження вугільної продукції на загальну суму 76 881, 60 грн., що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами здачі-прийняття робіт, рахунками на сплату, податковими накладними (том 1, а.с.19-55), а також не спростовано відповідачем.

Разом з цим, відповідач свої договірні зобов'язання у повному обсязі та своєчасно не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед ТОВ „Сніжнянські Промресурси” у сумі 22 113, 60 грн.

14.06.2010р. між ТОВ „Сніжнянські Промресурси” та ТОВ „Шахтопромреконструкція” укладено договір про відступлення права вимоги №103 від 14.06.2010р. (далі Договір уступки №103), за умовами якого первісний кредитор (ТОВ „Сніжнянські Промресурси”) передає, а новий кредитор (ТОВ „Шахтопромреконструкція”) приймає на себе право вимоги та стає кредитором по Договору №16 від 01.06.2009р. укладеному між первісним кредитором та ОП „Шахта Вінницька-2” ДП „Дирекція з реструктуризації шахтного фонду”.

Передбачена за цим договором права вимоги по зобов'язанню боржника від первісного кредитора до нового кредитора визначена сторонами у сумі 22 113, 60 грн. (п.2.1 Договору уступки №103).

Строк дії Договору уступки №103 встановлено його сторонами у п.5.1 цього договору з моменту його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Листом №63 від 14.06.2010р. відповідача сповіщено про перехід прав та зобов'язань по Договору №16 від 01.06.2009р. на суму 22 113, 60 грн. до ТОВ „Шахтопромреконструкція”. Разом із вказаним листом, відповідачу направлено копію договору про відступлення права вимоги №103 від 14.06.2010р., в підтвердження чого у справі містяться копії опису вкладення від 17.06.2010р. та поштових квитанцій від 17.06.2010р., повідомлень про вручення поштових відправлень від 17.06.2010р.

02.08.2010р. між ТОВ „Шахтопромреконструкція” та ТОВ „ІМЛ” укладено договір про відступлення права вимоги №107 від 02.08.2010р. (далі Договір уступки №107), за умовами якого первісний кредитор (ТОВ „Шахтопромреконструкція”) передає, а новий кредитор (ТОВ „ІМЛ”) приймає на себе право вимоги та стає кредитором по Договору №16 від 01.06.2009р. укладеному між первісним кредитором та ОП „Шахта Вінницька-2” ДП „Дирекція з реструктуризації шахтного фонду”.

Передбачена за цим договором права вимоги по зобов'язанню боржника від первісного кредитора до нового кредитора визначена сторонами у сумі 22 113, 60 грн. (п.2.1 Договору уступки №107).

Строк дії Договору уступки №107 встановлено його сторонами у п.5.1 цього договору з моменту його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Листом №70 від 02.08.2010р. відповідача сповіщено про перехід прав та зобов'язань по Договору №16 від 01.06.2009р. на суму 22 113, 60 грн. до ТОВ „ІМЛ”. Разом із вказаним листом, відповідачу направлено копію договору про відступлення права вимоги №107 від 02.08.2010р., в підтвердження чого у справі містяться копії опису вкладення від 05.08.2010р. та поштових квитанцій від 05.08.2010р., повідомлень про вручення поштових відправлень від 05.08.2010р.

З огляду на вище викладе, з урахуванням наявності заборгованості, позивач звернувся до відповідача із претензією №81/09 від 15.09.2010р., в підтвердження направляння якої у справі міститься відповідний опис вкладення від 15.09.2010р. та копії поштових квитанцій від 15.09.2010р., повідомлень про вручення поштового відправлення від 15.09.2010р.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ст.ст..509-510 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 512-514, 519 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що боржник (відповідач по справі) був належним чином, у відповідності до приписів чинного законодавства, повідомлений про зміну боржника у зобов'язанні.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків, підписаним позивачем та відповідачем без зауважень та скріпленим печатками цих підприємств, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 22 113, 60 грн., яка до теперішнього часу не сплачена.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у сумі 22 113, 60 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні у сумі 2773, 67 грн., 3% річних у сумі 834, 90 грн. та пеню у сумі 5 190, 22 грн. за період з 24.09.2009р. по 29.12.2010р.

Обґрунтованих пояснень по суті заявлених сум відповідачем не надано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Відповідно до п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2 Договору поставки, за прострочення виконання зобов'язань винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент невиконання зобов'язання, від суми поставки/платежу за кожен день прострочення.

          Пунктом 6 ст. 232 Цивільного кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 519 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені приписи, позивач правомірно заявив вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних, інфляційних та пені за прострочення здійснення платежу за Договором поставки.

Судом здійснено перерахунок інфляційних, 3% річних та пені у відповідності до приписів чинного законодавства та

§          3% річних складають 834, 90 грн.

§          інфляційні складають 2 520, 71 грн.

§          пеня складає 2 326, 94 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення інфляційних та пені підлягають задоволенню частково: інфляційні у сумі 2 520, 71 грн., пеня у сумі 2 326, 94 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі - у сумі 834, 90 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних та пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 204, 215, 232, 509, 512-519, 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 27, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ІМЛ” м.Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Дирекція з реструктуризації шахтного фонду” м.Донецьк (83102, м.Донецьк, вул.Стадіонна, 1, б.1, ЄДРПОУ 36061246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІМЛ” (83047, м.Донецьк, вул.Коайпеди, б.31, п/р 26005128714 в АТ „Райффайзен Банк Аваль” м.Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 34939970) –  заборгованість у сумі 22 113, 60 грн., пеню у сумі 2 326, 94 грн., 3% річних у сумі 834, 90 грн., інфляційних у сумі 2 520, 71 грн., державне мито у сумі 277, 96 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 212, 21 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 31.03.2011р.

Суддя                                                               Сгара Е.В.