Ухвала

від 28.03.2011 по справі 21/17-2011-375

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/17-2011-375

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"28" березня 2011 р. № 21/17-2011-375

Суддя ЗЕЛЕНОВ Г.М., розглянувши матеріали зареєстровані від 23.03.2011р. за № 1496/2011 за заявою: Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси;

до   Боржника:   Виробничо –комерційної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ВКФ у вигляді ТОВ) „Серж” (65000, м. Одеса, пр-т Добровольського, буд.159, кв.244. Код ЄДРПОУ 22483789),              

про визнання відсутнього боржника банкрутом.

ВСТАНОВИВ: 23.03.2011р., ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, звернулася до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ВКФ у вигляді ТОВ „Серж”  банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, відповідно до ст. 52 Закону України „Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон №2343-ХІІ), оскільки боржник неспроможне виконати свої грошові зобов'язання щодо сплати заборгованості до бюджету по податкам і зборам.

Заява ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про порушення провадження у справі за спрощеною процедурою банкрутства відсутнього боржника ВКФ у вигляді ТОВ „Серж”  підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону (№ 2343-ХІІ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 Закону (№ 2343-ХП), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява.

Відповідно до статті 52 Закону (№ 2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин - підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За приписами Закону (№ 2343-ХІІ) для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

 Згідно з ст. 1 Закону України (№ 2343-ХІІ) „кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю   та   своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів)”.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) заява про порушення справи про банкрутство повинна містити „виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені)”.

Ініціюючим кредитором у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство ВКФ у вигляді ТОВ „Серж”  зовсім  не зазначено суму заборгованості боржника перед ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, не наданий обґрунтований розрахунок суми боргу, окремо не зазначено основну суму боргу та неустойку (штраф, пеню) не вказано за який період виникла заборгованість та не надано доказів безспірних вимог та доказів неплатоспроможності боржника сплатити по вказаним вимогам.

Заявник, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до боржника проведенням невиїзної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість відповідно до якої складено акт №3610/23-1004/22483789 від 11.06.2008р. та за порушення терміну подачі податкової звітності складено акт №168/97-ВР від 03.04.1997р.

На підставі виявлених порушень податкового законодавства податковою інспекцією були нараховані штрафні санкції та виставлені податкові повідомлення рішення: №0006401502/0 від 06.07.2010р. про стягнення штрафу у сумі 170 грн.; №0006421502/0 від 10.08.2010р. про стягнення штрафу у сумі 2720грн. та №0003891501/0 від 06.08.2010р. про стягнення штрафу у сумі 850грн.

Крім того, постановою державної виконавчої служби від 03.12.2010р. ВП №161153801 про повернення виконавчого документа №2-а-4359 від 01.12.2008р.стягувачу у зв'язку з відсутністю боржника за юридичною адресою.

Разом з цим, з доданих до заяви матеріалів, вбачається, що Рішенням №9 від 25.02.2011р. про списання безнадійного податкового боргу з ВКФ у вигляді ТОВ „Серж”  списано безнадійний податковий борг, який виник  станом на 31.12.2010р. у сумі 6765грн. 53 коп.

Таким чином, заборгованість боржника перед ДПІ у Суворовському районі м. Одеси складається виключно з штрафних санкцій.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України „Про систему оподаткування” ( далі - Закон ) (334/94 –ВР) будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені у цьому Законі. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом (334/94 –ВР), сплаті не підлягають.

Згідно з статті 13 Закону України „Про систему оподаткування” в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статті 14 і 15 цього Закону (334/94 –ВР).

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України „Про систему оподаткування”, сплаті не підлягають. З огляду на наведене закон не відносить суму неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, які стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкові платежі).

Положенням Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (502-12 ) пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно – правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Статтею 2 Закону України „Про систему оподаткування” (334/94 –ВР) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

З огляду на наведене, Закон (334/94 –ВР) не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

З такою правовою позицією погоджується Вищий господарський суд України у Постановах від 04.11.2008 р. по справі  № 04-05/27-33-8б, від 23.12.2008р. по справі № 17/Б-1072, від 16.12.2009р. по справі  № 26/18/09, від  16.03. 2010 р. по справі № Б24/413-09, від 25.05.2010р. по справі № 12/40/10, від 18.01.2011р. по справі №Б24/221-10.

Отже, заборгованість по сплаті штрафних санкцій, враховується окремо та не є основним грошовим зобов'язанням боржника, в розумінні Закону (№ 2343-ХІІ)  і не може бути підставою для порушення  провадження у справі про банкрутство боржника.

Статтею 1 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Крім того, за змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. І, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

    Відповідно до  Закону (№2343-ХІІ) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10. 2006р. у справі № 3/157.

Пунктом 29 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, у разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в пункті 1.3 статті 1 Закону (№2343-ХІІ) „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання.

Положеннями ч. 10 ст. 7 Закону (№2343-ХІІ) передбачено, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Згідно з підп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-ІІІ), який діяв на дату виникнення податкової заборгованості,  джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Положення статті 11 Закону (№2181-ІІІ) визначали порядок погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств.

Відповідно до п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону (2181-ІІІ) у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

 Відповідно до  п.20.1.18  ст. 20 Податкового кодексу України, органи податкової службі мають право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Ініціюючим кредитором, не надано доказів безспірних вимог, доказів неплатоспроможності ВКФ у вигляді ТОВ „Серж” та вжиття заходів щодо стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу у встановленому законодавством порядку.

При цьому безспірність вимог кредиторів повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Даної правової позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 22.09.2009 року №50/74.

Отже, заявником не додано до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника розрахункових чи інших документів, як доказів неплатоспроможності боржника, що є порушенням вимог ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ).

Таким чином, Закон (№ 2343-ХІІ) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора та доказів неплатоспроможності боржника.

Таким чином,  наявність лише штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не може бути підставою для порушення, а також подальшого розгляду справи про банкрутство, у тому числі за спрощеною процедурою, відповідно до вимог ст. 52 Закону (№ 2343-ХІІ) та не надання доказів  безспірних вимог до боржника, доказів неплатоспроможності та доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку а тому заява ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника надалі ВКФ у вигляді ТОВ „Серж” підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону (№ 2343-ХІІ)  та п. 3 ст. 63 ГПК України.

Повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 52 Закону України "Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суддя, -

УХВАЛИВ:

1.          Заяву ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника - Виробничо –комерційної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю  „Серж” (65000, м. Одеса, пр-т Добровольського, буд.159, кв.244. Код ЄДРПОУ 22483789) - повернути без розгляду.

2.          Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.

3.          Матеріали заяви про порушення провадження у справі про банкрутство на 58 аркуші.

Суддя                                                                                 Зеленов Г.М.