Рішення

від 25.03.2011 по справі 5023/516/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/516/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2011 р.                                                            Справа № 5023/516/11

вх. № 516/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М. 

при секретарі судового засідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Старіков М.І. (дов. № 348 від 28.02.11р.)

 відповідача -  не з'явився.       

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного  товариства  "Юрія", м. Черкаси  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищівський Постачальник", смт. Васищеве, Харківської області  

про виконання договірних зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 9242,8 грн. боргу за договором поставки молочної продукції №10 від 01.03.10 року, 439,91 грн. індексу інфляції, 1848,56 грн. штрафу та судові витрати, посилаючись на виконання ним договору, а саме передачу відповідачеві товару по видатковим накладним №89273 від 03.03.2010 року на суму 390,0 грн., №93284 від 15.03.2010 року на суму 2187,45 грн., №93918 від 17.03.2010 року на суму 2140,52 грн., №94666 від 19.03.2010 року  на суму 230,19 грн., №96961 від 29.03.2010 року  на суму 2234,43 грн., №97824 від 31.03.2010 року на суму 2181,21 грн., прийняття відповідачем  товару та несплату відповідачем  поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2001 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.03.2011 р.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2011 року розгляд справи відкладено на 14.03.2011 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове  засідання.

У зв`язку з хворобою судді Тихого П.В., згідно приписів ч.3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України автоматизованою системою було призначено для розгляду справи № 5023/516/11 суддю Доленчука Д.О., про що складено відповідний протокол повторного розподілу справи між суддями від 12.03.2011 року.

У зв`язку з хворобою судді Доленчука Д.О., згідно приписів ч.3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України автоматизованою системою було призначено для розгляду справи № 5023/516/11 суддю Задорожну І.М., про що складено відповідний протокол повторного розподілу справи між суддями від 12 березня 2011 року.

Ухвалою  господарського суду від 14.03.2011 року, у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено до 25.03.2011року.

В судовому засіданні  представник позивача  підтримує  заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Ухвала  направлена  на адресу відповідача, що вказана позивачем в позовній заяві, повернулась до суду  без вручення  адресату. З наданого до  матеріалів справи позивачем витягу з Єдиного державного реєстру  підприємств  та  організацій України  вбачається, що станом на 22.12.2010 року Товариство  з  обмеженою відповідальністю "Васищівський постачальник" значиться   в  ЄДРПОУ з ідентифікаційним кодом: 36875489  та  знаходиться  з адресою : Харківська  обл., Харківський  район, селище міського типу Васищеве, Вулиця  Кооперативна, буд.28.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду від 14.03.2011 року, яка  була  направлена на адресу відповідача, що вказана у витягу ЄДРПОУ та в позовній заяві.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені  п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника  позивача, перевіривши  наявні в  матеріалах справи документи на предмет їх юридичної  оцінки, дослідивши докази  у їх сукупності, судом встановлено  наступне.

01.03.2010 року між позивачем ЗАТ "Юрія"  та відповідачем ТОВ "Васищівський Постачальник" укладено договір  поставки продукції за №10.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В п.1.1. договору сторони  передбачили, що постачальник  зобов'язується  в порядку  та на умовах, визначених цим  договором  поставити молочну продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим  договором, прийняти  та оплатити таку продукцію.

В пунктах 1.2, п.2.3. договору сторони  передбачили, що  поставка продукції  здійснюється  на підставі  накладних згідно замовлення  покупця. Розрахунки за продукцію  здійснюються  покупцем  в безготівковому  порядку  або готівковою  на умовах  відстрочення  семи банківських  днів  з дня  отримання продукції покупцем, що підтверджується  товарно - транспортними накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується  поясненнями позивача,  позивач передавав на підставі усних домоволенностей сторін молочну продукцію на підставі видаткових накладних №89273 від 03.03.2010 року на суму 390,0 грн., №93284 від 15.03.2010 року  на суму 2187,45 грн., №93918 від 17.03.2010 року  на суму 2140,52 грн., №94666 від 19.03.2010 року на суму 230,19 грн., №96961 від 29.03.2010 року на суму 2234,43 грн., №97824 від 31.03.2010 року  на суму 2181,21 грн. Відповідач продукцію прийняв, проте частково розрахувався за поставлену проукцію в сумі 121,0 грн., неоплаченою залишилась  продукція  на суму  9 242,80грн.

Оскільки, з наданих позивачем ЗАТ "Юрія" видаткових накладних не підтверджено, що поставка товару по вищевказаним накладним була здійснена на виконання договору №10 від 01.03.2010 року, між сторонами письмова угода  щодо  передачі продукції саме по вищезазначених  накладних  не укладалась, тому пред'явлену позивачем претензію про сплату суми боргу від 18.08.10 р., слід вважати вимогою на оплату в порядку  передбаченому ч.2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначається моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок в семиденний термін від дня пред`явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач  свої  зобов'язання  щодо  оплати поставленого  товару не здійснив, доказів оплати поставленого товару суду не надав, таким чином  заборгованість складає 9 242,80 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи, що вказана сума  боргу відповідачем не оспорена, відповідач  не надав  суду  доказів погашення суми боргу, а  також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги позивача  щодо стягнення  з відповідача 9242,80 грн. основного боргу  обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх обов`язків по оплаті товару, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 439,91грн. визнані судом обґрунтованими та підлягають стягненню.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення 20% штрафу в сумі 1848,56 грн., який  нарахований  позивачем  на підставі п.6.3. договору № 10 від 01.03.10 р., задоволенню судом не підлягає, оскільки в вищевказаних видаткових накладних не зазначено підстави  передачі продукції, а саме  договір №10 від 01.03.2010року, тому умови зазначеного  договору  не  можуть  поширюватись  на спірні правовідносини  сторін та у господарського суду відсутні підстави щодо стягнення штрафних санкцій передбачених цим договором.

Враховуючи викладене, в  задоволенні  позовних вимог  щодо стягнення штрафу 20% в сумі 1848,56 грн., що  передбачений умовами  договору №10 від 01.03.2010 року, слід відмовити.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні  задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищівський постачальник" (Харківська  обл., Харківський  район, селище міського типу Васищеве, вулиця  Кооперативна, буд. 28, ідентифікаційний код 36875489, розрахункові відомості відсутні)  на користь Закритого акціонерного  товариства "Юрія" (Черкаська обл., Придніпровський  район, м. Черкаси, вул.Вербовецького, 108, код 00447853, р/р 26006209 у ПАТ "Ерсте Банк" м.Київ, МФО 380009) -  9 242,80 грн. основного боргу, інфляційні  нарахування  в сумі 439,91 грн., витрати по сплаті  державного мита в сумі 96,83грн., витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 198,17грн. 

Відмовити в  задоволенні позовних вимог про стягнення 20% штрафу в сумі 1848,56грн.  

Наказ видати після  набрання рішенням  законної сили.

Суддя                                                                                 Задорожна І.М.

Повне  рішення складено  29.03.2011 року.