Рішення

від 29.03.2011 по справі 5023/778/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/778/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2011 р.                                                            Справа № 5023/778/11

вх. № 778/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С. 

при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Демченко О.М.  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Інмет", м. Харків  

до  ТОВ "Навс", м. Харків  

про стягнення коштів в сумі 7084,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Інмет" ( позивач) просить суд стягнути з ТОВ "НАВС" ( відповідача)  основну суму боргу в розмірі 7084,20 грн, судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що  22.05.2008 року між  ТОВ"Навс" та ТОВ "Інмет" було укладено договір поставки за №22/05/1. На адресу відповідача було поставлено товару на суму 17745 грн. борг складає  7084,20 грн. Сума боргу підтверджена  актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.10 року та гарантійним листом від 12.01.11 року за вихідним номером 12/01.  

Відповідач в судове засідання не з*явився, заперечень щодо відсутності боргу не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи про що свідчить  повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с.35).

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що 22 травня 2008 р. між  Товариством з обмеженою відповідальністю “Інмент” (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Навс" (покупець за договором) було укладено договір поставки № 22/05/1 ( а.с.8-13).

У відповідностідо умов договору Поставщик зобов*язався передати в установлений строк у власність покупця товар, асортимент, кількість,якість, ціна якого визначається в заявці, а покупець зобов*язався на умовах даного договору прийняти та оплатити товар ( п.1.1 договору).Поставщик зобов*язався поставити товар на склад покупця за адресою: м.Харків, вул.Шевченко,327 на протязі 2-х днів з моменту напралвення  покупцем рахунка поставщику  ( п.2.1. договору).  Покупець зобов*язався оплатити поставлений товар після його реалізації  покупцем кожної одиниці товару третім особам, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок поставщика 5,20 числа кожного місяця. Якщо вказані строки оплати припадають на святкові або вихідні дні покупець перераховує грошові кошти за проданий товар на слідуючий робочий день ( п.8.1 договору).

Даний договір укладений строком до 31.12.2008 року.Строк дії даного договора автоматично продовжується на додаткові однорічні строки в разі якщо не менше чим за 30 календарних днів до закінчення його строку люба із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свої наміри змінити його або припинити його дію ( п. 11.1) договору.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем було поставлено на адресу відповідача на суму 17745 грн. .,що підтверджується наступними видатковими накладними : № РН-0000029 від 04.03.2010 року на суму 1596 грн. ( а.с. 14),отримано товар на підставі довіреності № 167 від 02.03.2010 року ( а.с.15), видатковою накладною № РН-0000018 від 08.02.2010 року  на суму 1218 грн ( а.с.16),  за довіреністю  № 90 від 08.02.2010 року ( а.с.17),  видатковою накладною № РН-0000083 від 29.09.2009 року на суму 2234 грн. по довіреності  1257 від 28.09.2009 року ( а.с.19),видатковою накладною  № РН-0000223 від 24.11.2008 року на суму 1596 грн. ( а.с.20), по довіреності 889 від 24.11.2008 року ( а.с.21),  видатковою накладною № РН-0000114 на суму 1995 грн. ( а.с.22),  по довіреності НБК № 778626 від 27.05.2008 року ( а.с.23), видатковою накладною  № РН- 0000154 від 21.06.2008 року на суму 2553,60 грн ( а.с.24),  по довіреності ЯПЗ № 282274 від 21.07.2008 року ( а.с.25), видатковою накладною  № РН-0000078 від 13.05.2010 року на суму 3276 грн ( а.с.26), по довіреності № 495 від 12.05.2010 року та № 682 від 14.06.2010 року ( а.с.27-28),  видатковою накладною  № РН- 0000105 від 16.06.2010 року ( а.с.29), видатковою накладною  № РН-0000171 від 14.08.2008 року ( а.с.30), по довіреності № 114 від 13.08.2008 року ( а.с.31). Борг станом на день звернення до суду становить 7084,20 грн, який підверджений двохстороннім актом завіряння ( а.с.32).

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 49 ГПК України,  державне мито у розмірі передбаченому ст. 3 Декрету КМ України "Про державне мито" становить  102 грн. та згідно зі ст. 44 ГПК України, Постановою КМ України від 29.03.2002 року № 441 судові витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.509,526, 530,610, ЦК України, 21,2,33,44, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з  ТОВ"Навс" ( м.Харків,вул. Кривомазовська, буд. 14/35 р/р 26006839853121 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м.Харкова, мФО 351016, код 35245740) на користь  ТОВ"Інмент" ( м.Харків, пл.Восстанія, 1 кв. 131 р/р 26005301324  в ХОУ  ВАТ"Ощадбанк" м.Харкова, МФО 351823 код ЄДРПОУ 30639750) суму боргу 7084,20 грн. ,державне мито 102 грн, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Лаврова Л.С.

рішення підписане 29.03.11 року.