Рішення

від 29.03.2011 по справі 03/5026/295/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03/5026/295/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 29 березня 2011 року                                                  Справа № 03/5026/295/2011

          Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Єфіменка В.В.,

                                                з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;

за участю представників сторін:

від позивача –Стойко А.Ю., за довіреністю;

від відповідача –          не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси     

до приватного малого підприємства "ГАРАНТ", м. Черкаси              

про стягнення 1 509 грн. 48 коп., -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 1509 грн. 48 коп. збитків у вигляді неодержаних позивачем доходів внаслідок самовільного використання відповідачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 730,0 кв.м. по вул. Мечнікова,25 у м. Черкаси за період з 11.03.2010 по 21.07.2010.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, його представник в судове засідання не з'явився.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходження відповідача: 18036, проспект Хіміків,12, м. Черкаси, Соснівський район, Черкаська область. Копія позовної заяви і ухвали суду від 14.02.2011, від 03.03.2011 та від 22.03.2011 направлялися за цією адресою.

Відповідно до п.23 інформаційного листа Вищого господарського суду від 18.03.2008, № 01-8/164 якщо учасник судового процесу своєчасно не довів до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю особу.

         Справа розглядається за наявними матеріалами.

         Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані представником позивача оригінали доказів, приходить до наступного.

          24 лютого 1998 р. Виконавчий комітет Черкаської міської ради та мале підприємство «Гарант»на підставі рішення позивача від 16.09.1997 № 600 уклали договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), за яким Виконавчий комітет Черкаської міської ради надав, а мале підприємство «Гарант»прийняло в тимчасове користування на 25 років земельну ділянку площею 0,2250 га по вул. Мечнікова,25 (а.с.8).

          Згідно рішення господарського суду Черкаської області від 11.03.2010 у справі № 05/277 за приватним малим підприємством "Гарант" (далі –ПМП «Гарант») визнано право власності на нерухоме майно за адресою: вул. Мечнікова,25, м. Черкаси.

Рішенням Черкаської міської ради від 22.07.2010 № 5-987 було вирішено надати відповідачу земельну ділянку в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) по вул. Мечнікова,25, м. Черкаси площею 2980 кв.м., з них площею 2250 кв.м. –за рахунок власного землекористування та площею 730 кв.м. –за рахунок земель Черкаської міської ради під виробниче приміщення і навіс для обслуговування оздоровчо-лікувальних установ.

За основним цільовим призначенням вищевказану земельну ділянку віднесено до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. За функціональним використанням земельну ділянку віднесено до категорії земель промисловості (а.с.10).

З Довідки, виданої управлінням Держкомзему м. Черкаси Черкаської області, № 2957-25-1 від 08.07.2009 вбачається, що згідно даних земельного кадастру земельна ділянка по вул. Мечнікова,25 у м. Черкаси площею 2250 кв.м. обліковується за малим підприємством «Гарант»і відноситься до земель промисловості, решта земельної ділянки відноситься до земель загального користування –зелених насаджень Черкаської міської ради (а.с.11).

06 жовтня 2010 р. комісією, створеною виконавчим комітетом Черкаської міської ради для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси, був складений акт №25 про визначення збитків власнику землі (далі - Акт) та 07.12.2010 був затверджений рішенням виконавчого комітету № 1992. Відповідачем вищевказане рішення не оскаржувалось.

Згідно з висновками Акту у період з 17.08.2004 по 28.02.2010 відповідач самовільно використовував земельну ділянку по вул. Мечнікова,25 у м. Черкаси площею 730 кв. м. без документів, які посвідчують право на цю земельну ділянку, чим завдала власнику землі –Черкаській міській раді збитки у вигляді неодержаної за вказаний період орендної плати за землю у сумі 1 509 грн. 48 коп.

31.08.2010 за № 1019/10-д позивач направив відповідачу лист з вимогою відшкодувати збитки, завдані позивачу внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки по вул. Мечнікова,25 у м. Черкаси. Ні відповіді ні коштів на адресу позивача не надходило.

Згідно з ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За змістом статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки –це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Перехід до відповідача права власності на об'єкти нерухомості є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права має бути здійснено у встановленому законом порядку –шляхом укладення договору оренди.

У питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки суд враховує, що відповідач не надав суду пояснень та доказів про причини відсутності у нього правовстановлюючих документів на земельну ділянку, як після придбання у власність об'єкта нерухомості, так і після прийняття позивачем рішення № 5-987 від 22.07.2010 «Про надання приватному малому підприємству «ГАРАНТ»земельної ділянки в оренду по вул. Мечнікова,25»(а.с.10).

Суд також враховує, що відповідач не надав суду доказів щодо вжиття ним заходів до оформлення права на земельну ділянку.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Пунктом “д” ст. 156 Земельного кодексу України встановлено, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Стаття 157 Земельного кодексу України передбачає, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 19 квітня 1993 року затверджено порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Пунктом 3 зазначеного вище порядку визначено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Даний порядок також дає визначення поняття  “неодержаний доход”. Неодержаний  доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно вищенаведеної Постанови Кабінету міністрів України розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

Відповідач у період з 11.03.2010 по 21.07.2010 використовував земельну ділянку загальною площею 730 кв.м. по вул. Мечнікова,25 у м. Черкаси без зареєстрованого в установленому порядку договору оренди землі, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України та вказує на протиправність його поведінки, яка і спричинила збитки позивачу у вигляді не отриманої ним орендної плати за землю у розмірі 1 509 грн. 48 коп., яку він отримав би у разі укладення з відповідачем і державної реєстрації договору оренди землі. При цьому відповідач не довів, що збитки завдано позивачу не з його вини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1509 грн. 48 коп. збитків у вигляді неодержаних позивачем доходів внаслідок самовільного використання відповідачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 730,0 кв.м. по вул. Мечнікова,25 у м. Черкаси за період з 11.03.2010 по 21.07.2010.

Оскільки позов заявлено Черкаською міською радою, яка відповідно до п.11 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005  № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» звільнена від сплати мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то суд вважає необхідним стягнути з відповідача 102 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в державний бюджет.

          Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути 1509 грн. 48 коп. збитків з приватного малого підприємства "ГАРАНТ", просп. Хіміків,12, м. Черкаси, код 22788922 на користь Черкаської міської ради, вул. Б.Вишневецького,36, м. Черкаси, код 25212542.

Стягнути 102 грн. держмита з приватного малого підприємства "ГАРАНТ", просп. Хіміків,12, м. Черкаси, код 22788922 із зарахуванням до державного бюджету України стягувачем щодо якого є Державна податкова інспекція у м. Черкаси, отримувач –УДК в м. Черкаси, код 22809222, банк –ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, рахунок № 31117095700002, код бюджетної класифікації –22090200, символ звітності банку –095.

Стягнути 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з приватного малого підприємства "ГАРАНТ", просп. Хіміків,12, м. Черкаси, код 22788922 із зарахуванням до державного бюджету України через Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, отримувач –УДК в Черкаській області, код 22809222, банк –ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, рахунок № 31216264700002.

         Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.

СУДДЯ                                                                              В.В.Єфіменко

Рішення складено та

          підписано 01.04.2011