Ухвала

від 01.02.2011 по справі 5/291/06-ап

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        К-8355/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого  - Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Рибченка А.О., Нечитайло О.М., Федорова М.О.  

       

       розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Запорізькій області на постанову господарського суду Запорізької області від 10.11.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.03.2007 року по справі №5/291/06-АП за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»(далі –ВАТ «Запоріжжяобленерго», позивач) до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області (далі –ДПА в Запорізькій області, відповідач) про визнання нечинним рішення,

          Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами  першої та апеляційної   інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги ВАТ «Запоріжжяобленерго»до ДПА в Запорізькій області про визнання нечинним рішення №21 від 19.06.2006 року про розстрочення податкового зобов’язання.

Постановою господарського суду Запорізької області від 10.11.2006 року, залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.03.2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним рішення №21 від 19.06.2006 року про розстрочення податкових зобов’язань; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції виходили з того, що не зважаючи на фактичне укладення договору про розстрочення на підставі поданої позивачем заяви про розстрочення боргу, у підприємства не виник саме податковий борг в розумінні норм чинного законодавства України, а тому і його розстрочення у відповідності до норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним.  

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями,  посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ДПА в Запорізькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 10.11.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.03.2007 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2008 року касаційну скаргу ДПА в Запорізькій області прийнято судом до розгляду та відкрито касаційне провадження.

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скаргах  доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №000071313/2 від 11.07.2005 року, яким позивачу було визначено податкове зобов’язання за платежем «частина прибутку, що вилучається до бюджету»у розмірі 2482606,00грн, в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –500403,69грн. Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомлення-рішення підприємство звернулось до суду. Постановою господарського суду Запорізької області від 05.12.2005 року по справі №5/326-АП (а.с.6-9), залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року (а.с.10-12), скасовано податкове повідомлення-рішення №000071313/2 від 11.07.2005 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 500403,69грн. та визначення платежу «Частина прибутку, що вилучається до бюджет»в якості податкового зобов’язання та зазначення наслідків несплати в установлений термін цього платежу.

З урахуванням вищевикладеного та у зв’язку із специфічним видом діяльності товариства, а саме, залежності його фінансового стану від розрахунків споживачів, серед яких населення, бюджетні організації, комунально-побутові підприємства, тощо, позивач 15.06.2006 року звернувся до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі із заявою № 1492/070 про розстрочення боргу (а.с.36-37).

Між Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі та ВАТ «Запоріжжяобленерго»був укладений договір про розстрочення податкових зобов’язань №10 від 19.06.2006 року (а.с.16).

На підставі зазначеного, ДПА у Запорізькій області було прийнято рішення про розстрочення податкових зобов’язань №21 у сумі 1982203,00грн. згідно із графіком визначеним у договорі про розстрочення податкових зобов’язань (а.с.17).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскільки серед запроваджених вказаними статтями Закону України «Про систему оподаткування»податків і зборів (обов’язкових платежів) відсутній платіж, встановлений ст.72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», платіж, встановлений ст.72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»не є податковим платежем, а отже і не може бути податковим зобов’язанням.

Колегія погоджується з даним висновком на підставі наступного. Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.1.2, п.1.9 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

          Згідно з ч.ч.1, 3 і 4 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються  Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Види податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлені ст. 14 (загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі)) та ст. 15 (місцеві податки і збори (обов’язкові платежі)) цього Закону і їх перелік є вичерпним. Платіж до державного бюджету, що встановлений ст. 72 Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»у цьому переліку відсутній.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ст.14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого прийнято оскаржуване рішення податкового органу, встановлено порядок розстрочення саме податкових зобов’язань.

Тобто, розстрочення на підставі поданої позивачем заяви про розстрочення боргу, розстрочення податкових зобов’язань у відповідності до норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків вперед бюджетами та державними цільовими фондами»є безпідставним.  

Отже, оскаржуване рішення ДПА в Запорізькій області №21 від 19.06.2006 року не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Добровільне часткове погашення позивачем у справі розстрочених сум не спростовують неправомірність прийнятого відповідачем рішення про розстрочення податкових зобов’язань.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає  ухвалені у справі рішення  законними і обґрунтованими, а зазначену позицію відповідача помилковою. Відповідно постанова господарського суду Запорізької області від 10.11.2006 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 30.03.2007 року скасуванню не підлягають як такі, що винесені при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210, 2201,  223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову  господарського суду Запорізької області від 10.11.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.03.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

                               Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

                                Судді:             

---

 О.В. Карась

                                                        

---

 А.О. Рибченко

                                                        

---

 О.М. Нечитайло

                                                        

---

 М.О. Федоров