Ухвала

від 15.02.2011 по справі к-19215/08-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        К-19215/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої К.Г., Рибченка А.О., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,  

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,  

за участю представника позивача Беляєва О.А.,

представника відповідача Хвостікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2008 року по справі № 2-а-11931/08 (22-а-9518/08)

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Производственно-коммерческий центр «Оптима, ЛТД»

до                               Державної податкової інспекції у Волноваському районі

про           визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Производственно-коммерческий центр «Оптима, ЛТД»(далі –ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Оптима, ЛТД», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Волноваському районі (далі –відповідач, орган податкової служби) про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.05.2008 року                       № 0000402310/0, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1020000 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2008 року по справі № 2-а-11931/08 (22-а-9518/08) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, заслухавши представників сторін колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 13501821, є платником податку на додану вартість з 11.05.2000, що підтверджується свідоцтвом 06940448 та перебуває на податковому обліку в органі податкової служби.

Відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, про що складено акт від 23.05.2008 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість за жовтень 2007 року на 680000 грн.

За результатами перевірки органом податкової служби прийнято податкове повідомлення рішення від 31.05.2008 № 0000402310/0, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1041251 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та його контрагентом ТОВ «Агрос»був укладений договір купівлі-продажу від 29.10.2007 року, предметом якого була цегла у кількості 2000000 шт. за ціною 2,04 грн. на суму 4080000 грн.

Пунктом 3.2 договору встановлено строк передання товару, а саме, протягом 10 днів з дня здійснення покупцем попередньої оплати, відповідно до пункту 2.1 договору строк оплати визначений –протягом 5 банківських днів з моменту отримання від продавця рахунку на оплату.  

На виконання умов договору позивач, як покупець здійснив перерахунок грошових коштів 30-31.10.2007 року платіжними дорученнями № 4178 та 4180 на загальну суму 4080000 грн., в тому числі податок на додану вартість 340000 грн.

По факту отримання коштів у розрізі двох господарських операцій контрагентом позивача складені та надані ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Оптима, ЛТД»дві податкові накладні від 30-31.10.2007 року, які прийняті позивачем до податкового обліку у жовтні 2007 року.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи зазначене, позивачем сформований податковий кредит жовтня 2007 року.

Також судами встановлено, що у листопаді 2007 року сплачені попередньо кошти були повернуті ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Оптима, ЛТД»його контрагентом внаслідок розірвання договору, що підтверджено листами від 01.11.2007. Повернення коштів позивачу підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 01.11.2007 на суму 700000 грн., від 02.11.2007 на суму 600000 грн., від 05.11.2007 на суму 600000 грн., від 06.11.2007 на суму 600000 грн., від 07.11 2007 на суму 500000 грн., від 08.11.2007 на суму 400000 грн., від 09.11.2007 на суму 300000 грн., від 12.11.2007 на суму 200000 грн., від 14.11.2007 на суму 30000 грн. та на суму 70000 грн., від 16.11.2007 на суму 30000 грн. та на суму 50000 грн.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до норм зазначеного закону позивач склав та надав у листопаді 2007 року 11 розрахунків корегування до податкових накладних. На підставі зазначених розрахунків був зменшений податковий кредит листопада 2007 року, що підтверджується декларацією з податку на додану вартість за листопад 2007 року.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв’язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.  

Абзац 3 зазначеного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, судами вірно зазначено, що висновок органу податкової служби з приводу того, що фінансово-господарською діяльністю позивача є придбання та торгівля транспортними засобами, не відповідає фактичним обставинам справи. Оскільки, встановлено, що серед видів діяльності позивача зазначена оптова та роздрібна торгівля.

Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2008 року по справі № 2-а-11931/08 (22-а-9518/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. 237 КАС України.

Головуючий                                                  О.В. Карась

Судді                                                                                Г.К. Голубєва

                                                                                          А.О. Рибченко

                                                                                          М.О. Федоров

                                                                                          Т.М. Шипуліна