Рішення

від 30.03.2011 по справі 15/89

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/89

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.03.11 р.                                                                                 Справа № 15/89                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Третьяков” м. Шахтарськ (код ЄДРПОУ 34027329)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34557310)

про стягнення 61738,66 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Макарова М.М. за довіреністю б/н від 01.11.2010 р.

від відповідача: Шкляров І.О. – генеральний директор згідно протоколу № 30/04-10 загальних зборів учасників ТОВ від 30.04.2010 р

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Третьяков” м. Шахтарськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м. Донецьк про стягнення 61738,66 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/89, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 21.06.2010 р. строк вирішення спору продовжений до 21.07.2010 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.06.2010 р. до 22.06.2010 р.

Ухвалою від 22.06.2010 року по справі призначена судова економічна експертиза, проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалою від 22.06.2010 р. суд зупинив провадження у даній справі. Листом № 3461/24/633 від 06.10.2010 р.  Донецький НДІСЕ повернув справу № 15/89 до суду без виконання.

Ухвалою від 15.10.2010 р. проведення експертизи по справі № 15/89 було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз листом № 2853/2854–10 повернув до суду справу № 15/89 без виконання у зв'язку з неможливістю надання висновку.

Ухвалою від 24.02.2011 року провадження у справі № 15/89 поновлено, призначено до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 14.03.2011 р. строк вирішення спору продовжений до 08.04.2011 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2006 р. сторони уклали договір постачання № 163, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець (відповідач) зобов'язався приймати товар та своєчасно оплачувати його вартість. Замовлення покупця повинно містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару та надсилатися у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, e-mail). Ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, остаточно визначаються у товарній (товарно–транспортній) накладній, яка відповідає замовленню.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що покупець перераховує кожні 30 банківських днів на рахунок постачальника грошові кошти за реалізований товар.

Згідно п.п. 7.1, 7.2, 7.3 договору він вступив в силу з моменту підписання та діяв до 31.12.2007 р. Дія договору припиняється із закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Дія договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору.

До спірного договору сторони уклали додаткові умови постачання товару від 06.11.2006 р. та замовлення на придбання товару, що є невід'ємною частиною договору. Спірний договір та додатки до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками без будь–яких застережень, завірені копії додані до позову.

Крім того, позивач надав до суду протокол розбіжностей до договору постачання № 163, в якому пункт 5.5 договору викладений в наступній редакції постачальника: „покупець перераховує кожні 21 банківських днів на рахунок постачальника грошові кошти за реалізований товар”. Протокол розбіжностей підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитками печатки кожною стороною під своєю редакцією, завірена копія міститься в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору постачання № 163 від 06.11.2006 р. ним протягом вересня – жовтня 2009 року було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами представника відповідача в графі „Прийняв” та відбитками печатки, а також податковими накладними. Завірені копії видаткових та податкових накладних додані до позову.

Позивач надав до суду письмові пояснення від 21.06.2010 р., в яких вказує про отримання замовлень від покупця в електронному вигляді за допомогою електронної пошти. З технічних причин все електронне листування з цього питання не було збережено, у зв'язку з чим не може бути представлено позивачем до суду.

Відповідач отриманий товар частково оплатив та частково повернув, що підтверджується накладними на повернення та банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. В результаті здійснення часткових оплат заборгованість відповідача на користь позивача станом на день подачі позову до суду за розрахунком позивача склала 58013,99 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду заперечення № 93 від 17.05.2010 р. на позовну заяву, в яких проти позовних вимог заперечує тим, що товар по спірним накладним поставлявся не на виконання умов спірного договору № 163 від 06.11.2006 р., тому як в накладних відсутнє посилання на дату та номер договору, нібито це були позадоговірні поставки, у зв'язку з чим вважає безпідставним посилання позивача на пункти договору № 163 від 06.11.2006 р. стосовно строку оплати та застосування штрафних санкцій за порушення такого строку. Крім того, відповідач вказує на той факт, що пункт 5.5 договору № 163 від 06.11.2006 р. був прийнятий сторонами в тій редакції, яка зазначена в договорі, про що свідчать підписи та печатки обох сторін під текстом договору. Протокол розбіжностей до договору № 163 від 06.11.2006 р. не укладався, оскільки в самому тексті договору відсутнє посилання на наявність такого протоколу розбіжностей.

Проаналізувавши надані докази та пояснення сторін суд частково приймає до уваги заперечення відповідача, стосовно відсутності факту підписання протоколу розбіжностей до договору № 163 від 06.11.2006 р. у зв'язку з наступним:

Договір № 163 підписаний сторонами 06.11.2006 р., протокол розбіжностей до договору № 163 датований 2007 роком без конкретного дня та місяця. Крім того, згідно ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. В тексті договору № 163 від 06.11.2006 р. відсутнє посилання на підписання даного договору з протоколом розбіжностей. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що договір № 163 від 06.11.2006 р. був підписаний сторонами без протоколу розбіжностей, у зв'язку з чим спірний договір приймається судом до уваги саме в тій редакції (в тому числі і пункт 5.5), в якій він викладений та погоджений сторонами письмово у формі єдиного документа.

В іншій частині заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, тому що не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи на підставі наступного:

Відповідач надав до суду завірену копію договору постачання № 399 від 01.09.2009 р., укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія Третьяков” (код ЄДРПОУ 35401073). Цей договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками. Позивачем у даній справі є товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Третьяков” (код ЄДРПОУ 34027329). За вказаних обставин договір постачання № 399 від 01.09.2009 р. не приймається судом до уваги, тому як він не стосується предмету спору, оскільки укладений між відповідачем та юридичною особою, яка не є позивачем у даній справі (різні найменування, номери ідентифікаційного коду вказаних юридичних осіб).

Висновок стосовно того, що товар за спірними видатковими накладними  був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору постачання № 163 від 06.11.2006 р. суд робить виходячи з письмових пояснень позивача про те, що будь-яких інших договорів постачання товару (у тому числі в усній чи спрощеній формі за допомогою листів чи телеграм) між позивачем та відповідачем укладено не було. Наявність між сторонами усної домовленості, що підтверджена оформленням накладних, позивачем спростовується. Будь–які листи, телеграми та інше в обґрунтування факту укладення договору в усній формі або у спрощений спосіб, а також будь–який письмовий договір між позивачем та відповідачем, окрім спірного, в матеріалах справи відсутні. Крім того, підставою поставки в податкових накладних до спірних видаткових накладних вказаний договір. Відповідач не довів належним чином позадоговірні відносини (тобто за рамками договору № 163 від 06.11.2006 р.) між сторонами.

Статтею 265 ч. 5 ГК України передбачено, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Сама тільки невідповідність документів первинного бухгалтерського обліку, тобто видаткових накладних, вимогам чинного законодавства не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання в разі придбання та фактичного одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач надав до суду письмові пояснення № 103 від 10.06.2010 р., в яких вказує на те, що згідно його бухгалтерського обліку позивач передав йому товар на суму 53284,68 грн., в обґрунтування чого надав до суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 21.06.2010 р., в якому вказує на наявність у нього заборгованості перед позивачем на суму 53284,68 грн. Даний акт не містить підпису представника позивача та не завірений його печаткою.

Позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2009 р. по 29.03.2011 р., згідно якого заборгованість відповідача на користь позивача станом на 29.03.2011 р. складає 56513,99 грн. з урахуванням здійснених відповідачем під час розгляду справи судом часткових оплат від 29.10.2010 р. на суму 500,00 грн., від 29.12.2010 р. на суму 500,00 грн., від 31.01.2011 р. на суму 500,00 грн. Вказаний акт підписаний позивачем та скріплений печаткою, підпис відповідача на даному акті відсутній.

Акти звірки взаєморозрахунків між сторонами окремо за підписами або позивача, або відповідача не приймаються судом до уваги як належні докази у даній справі, оскільки вони підписані тільки однією стороною.

В матеріалах справи є двосторонній акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.09.2009 р. по 15.10.2009 р. В даному акті позивач вказує сальдо на свою користь на суму 58013,99 грн., а відповідач зазначає сальдо на користь позивача на суму 58027,19 грн. (розбіжності у минулому періоді). Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України. Факт підписання головним бухгалтером підприємства акту звірки та скріплення його відбитком печатки в даному випадку свідчить про те, що відповідач фактично визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем станом на 16.10.2009 р. в сумі 58027,19 грн. При цьому сума, яку визнав відповідач, навіть більша, ніж та сума вартості отриманого товару, яку позивач вважає спірною у даній справі. Дані, вказані в акті звірки станом на 16.10.2009 р., підтверджуються первинними господарськими документами: видатковими накладними, накладними на повернення, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

З матеріалів справи вбачається, що в акті звірки станом на 16.10.2009 р. була допущена технічна описка при розносці видаткової накладної б/н від 02.09.2009 р. на суму 278,3988 грн., у зв'язку з чим дана накладна була зарахована до видаткових накладних, за якими товар поставлявся в магазини, розташовані в м. Докучаєвську. Фактично товар за видатковою накладною б/н від 02.09.2009 р. на суму 278,3988 грн. був отриманий відповідачем в магазині, розташованому в м. Святогорську. Дані обставини підтверджуються письмовими поясненнями позивача від 24.03.2011 р. та самою видатковою накладною б/н від 02.09.2009 р. (оригінал цієї накладної оглянутий судом, що підтверджується протоколом судового засідання від 30.03.2011 р., копія накладної долучена до справи). Вищевикладена технічна описка не впливає на суму кінцевого загального сальдо, визначеного сторонами.

Відповідач надав до суду платіжні доручення № 1158 від 28.10.2010 р. на суму 500,00 грн., № 1287 від 28.12.2010 р. на суму 500,00 грн., № 90 від 30.01.2011 р. на суму 500,00 грн.  з відміткою банку про проведення платежу. Оригінали платіжних доручень містяться в матеріалах справи. Надані відповідачем платіжні доручення на загальну суму 1500,00 грн. свідчать про часткове погашення відповідачем основного боргу після подачі позову до суду (позовна заява подана до суду 19.04.2011 р. згідно відбитку вхідного штампу канцелярії господарського суду Донецької області).

За вищевказаних обставин провадження у справі в частині позову про стягнення основного боргу в розмірі 1500,00 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після подачі позову до суду).

Стосовно стягнення основного боргу в сумі 56513,99 грн. (58013,99 грн. – 1500,00 грн. = 56513,99 грн.) суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 163 від 06.11.2006 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 163 від 06.11.2006 р. передбачили здійснення оплати у формі перерахування покупцем кожні 30 банківських днів на рахунок постачальника грошових коштів за реалізований товар. Тобто, доведенню підлягає факт реалізації товару покупцем.

Ухвалами від 23.04.2010 р., від 19.05.2010 р., від 02.06.2010 р. суд зобов'язав позивача надати належні докази реалізації відповідачем товару по спірним накладним.

Позивач надав до суду письмові пояснення, в яких посилається на той факт, що термін придатності товару та можливість його реалізації становить від 6 до 12 місяців. У зв'язку з тим, що спірний товар відповідач позивачу не повернув, останній дійшов висновку, що вказаний товар був реалізований.

Ухвалою від 23.04.2010 р. суд зобов'язував відповідача надати довідку за підписом керівника та головного бухгалтера, скріплену печаткою, про стан реалізації товару по спірним накладним на день порушення провадження по даній справі.

На виконання вимог ухвали суду відповідач надав довідку № 92 від 17.05.2010 р., в якій вказує про те, що відповідач є підприємством по роздрібному продажу товарів народного споживання з використанням електронного кодування товару, у зв'язку з чим відстежити найменування товару, кількість, дату продажу та загальну вартість будь–якого товару, поставленого конкретним постачальником, неможливо. Тобто, відповідач не надав до суду жодного документа у підтвердження залишків нереалізованого товару.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Документи, в яких вказані відомості стосовно фактичної реалізації товару, отриманого по спірним накладним, містяться виключно у відповідача. У позивача відсутня реальна можливість надати до суду такі відомості. Відповідач не надав до суду належних письмових доказів того, що товар на суму 56513,99 грн. не був ним фактично реалізований, на підставі чого суд дійшов висновку про те, що спірний товар відповідачем був реалізований в повному об'ємі.

Статтею 55 ч. 1 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що строк виконання грошового зобов'язання для відповідача настав, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 56513,99 грн. підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 6.2 договору, нарахував відповідачу пеню за період з 03.11.2009 р. по 22.02.2010 р. в сумі 3724,67 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Факт реалізації товару був встановлений тільки судом в ході розгляду справи, тому факт прострочення відповідачем оплати в період саме з 03.11.2009 р. по 22.02.2010 р. позивачем не доведений належними доказами, у зв'язку з чим нарахування пені за цей період є безпідставним. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 03.11.2009 р. по 22.02.2010 р. в сумі 3724,67 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог та припинення провадження у справі – на відповідача (спір виник з його вини), в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, пр. Київський, 46; код ЄДРПОУ 34557310; рахунок 2600912620 в ДОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім Третьяков” (юридична адреса: 86200, Донецька область, м. Шахтарськ, м–н 7, буд. 11, кв. 34; код ЄДРПОУ 34027329; рахунок 26003051705027 в КБ „Приват Банк” м. Донецьк, МФО 335496) основний борг на суму 56513,99 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 580,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221,76 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 1500,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3724,67 грн.

У судовому засіданні 30.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 01.04.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Богатир К.В.