Постанова

від 30.03.2011 по справі 24/169 (2010)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/169 (2010)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

30.03.11                                                                                           Справа  № 24/169 (2010)

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                    Бойко С.М.,

суддів:                                          Бонк Т.Б.,

                                                     Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – не з'явився,

позивача  –     з'явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Твоя оселя», м.Лисиничі Пустомитівського району

на рішення   господарського  суду Львівської області від 03.02.2011 року, суддя Хабіб М.І.,   у справі    №24/169(2010)

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «РУК ЦУК Україна», с.Чайки Києво-Святошинського району Київської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Твоя оселя», м.Лисиничі Пустомитівського району

про стягнення 379 420,96 грн.,

                                                         ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Львівської області від 03.02.2011 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РУК ЦУК Україна»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Твоя оселя»379 420,96 грн. основного боргу, що складає заборгованість за поставлений відповідачу товар згідно переліку видаткових накладних за період з 25.02.2010 року по 27.09.2010 року.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення  суду першої інстанції скасувати та справу направити на розгляд місцевому суду в зв»язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин по справі, апелюючи тим, що виникнення спірної заборгованості пов»язано із невиконанням позивачем своїх зобов»язань за договором, зокрема, ненадання маркетингової підтримки відповідачу, що передбачено  розділом 2 укладеного між сторонами договору №6/2010 від 14.06.2010 р., а також на вчинення позивачем інших дій, які спричинили негативні умови для відповідача по реалізації поставленого товару та відповідно неможливість погасити спірну заборгованість, а саме поставка товару в понад наданий ліміт згідно договору №6/2010 від 14.06.2010 р. на суму 250 000 грн. та відсутність згоди на розширення території реалізації поставленого товару.

Скаржник також покликається на те, що ним здійснено часткове погашення заборгованості  на суму 28457,18 грн., що підтверджується відповідними банківськими платіжними дорученнями, а тому стягненню з відповідача підлягає сума лише в розмірі 350 963,78 грн.

В судове засідання представники скаржника не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду, а тому, зважаючи на строк розгляду спору, а також , що скаржник без поважних причин не з»явився, суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що за період з 25.02.2010 року по 17.09.2010 року  позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 444 293,43 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані позивачем і відповідачем та скріплені їх печатками, а саме: №РН-0000012 від 25.02.10 р.  на суму 1762,95 грн.; №РН-0000013 від 25.02.10 р.  на суму 43002,30грн.; №РЦ-0000029 від 23.03.10 р.  на суму 219941,09грн.; №РЦ-0000043 від 06.04.10 р.  на суму 12518,74 грн.; №РЦ-0000044 від 06.04.10 р. на суму 120651,10грн.; №РЦ-0000049 від 12.04.10 р.  на суму 222,00грн.; №РЦ-0000072 від 12.05.10 р.  на суму 3748,18грн.; №РЦ-0000079 від 20.05.10 р.  на суму 3135,35грн.; №РЦ-0000080 від 20.05.10 р.  на суму 3887,16грн.; №РЦ-0000081 від 20.05.10 р.  на суму 4569,61грн.; №РЦ-0000082 від 20.05.10 р.  на суму 1070,47грн.; №РЦ-0000106 від 06.07.10 р.  на суму 1734,44грн.; №РЦ-0000107 від 06.07.10 р.  на суму 39,47грн.; №РЦ-0000124 від 02.08.10 р.  на суму 5834,95грн.; №РЦ-0000125 від 02.08.10 р.  на суму 5772,10грн.; №РЦ-0000129 від 02.08.10 р.  на суму 308,54грн.; №РЦ-0000130 від 02.08.10 р.  на суму 12714,02грн.; №РЦ-0000131 від 02.08.10 р.  на суму 2399,22грн.; №РЦ-0000145 від 05.08.10 р.  на суму 308,54грн.; №РЦ-0000185 від 27.09.10 р.  на суму 673,20грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вказаних видаткових накладних та печаткою підприємства, а також поданими суду довіреностями на отримання товару, виданими відповідачем уповноваженим особам на отримання товару від позивача(а.с.34-53).

Зі змісту видаткових накладних вбачається визначення оплати за поставлений товар  рахунком-фактурою на оплату товару, а строк оплати поставленого товару згідно з рахунками –фактурами (а.с.16-33), визначено з моменту поставки до 30.09.2010 р. (на кожну партію товару виставлявся окремий рахунок-фактура, крім  рахунку - фактури № РЦ -0000157 від 20.07.2010 р. на суму 24 994.27 грн., який надано на оплату товару, поставленого по 4-х  накладних:  №РЦ-0000124 від 02.08.10 р.  на суму 5834,95грн.; №РЦ-0000125 від 02.08.10 р.  на суму 5772,10грн.;№РЦ-0000130 від 02.08.10 р.  на суму 12714,02грн.;та  №РЦ-0000185 від 27.09.10 р.  на суму 673,20грн. Отже, отриманий відповідачем товар підлягав оплаті у строки, встановлені в рахунках-фактурах.

Проте, відповідач своїх зобов»язань по оплаті товару повністю не виконав, оплатив товар частково в сумі 64 872,47 грн., що підтверджується виписками банку з рахунка клієнта, а саме:  08.04.2010року –10000,00грн.;  13.04.2010року –10000,00грн.; 28.04.2010року –7063,00грн.;  12.05.2010року –3748,18грн.; 20.05.2010року –7662,07грн.;  12.07.2010року –2399,22грн.;  10.08.2010року –9000,00грн.;  31.08.2010року –6000,00грн.; 15.09.2010року –6000,00грн.;  08.10.2010року –3000,00грн. (а.с.54-74). При цьому, зі змісту банківських виписок вбачається, що відповідач при здійсненні оплати посилався на рахунки-фактури, які виставлялись позивачем.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений  позивачем товар в період з 25.02.2010 року по  17.09.2010 року становить 379 420,96грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 14.10.2010 р., який підписаний сторонами і скріплений їх печатками (а.с.75).

Відповідно до ст.509 ЦК України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 379 420,96 грн..

Покликання скаржника на невиконання позивачем своїх зобов»язань за договором №6/2010 від 14.06.2010 р. не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати заборгованості за поставлений товар, оскільки спірні правовідносини не виникли на підставі укладеного між сторонами договору №6/2010 від 14.06.2010 р., що правильно встановлено місцевим судом. У видаткових накладних, по яких поставлявся товар відповідачу, та в рахунках-фактурах на оплату товару, немає посилання на договір №6/2010 від  14.06.2010 року, як на підставу поставки товару. Договір укладено 14.06.2010 р., а товар поставлявся відповідачу і до укладення договору №6/2010 від 14.06.10 року  (в лютому-травні 2010р.), а тому позивачем не доведено факт поставки товару на виконання та на умовах договору №6/2010 від 14.06.2010 р.

Проте, факт поставки товару відповідачу на підставі поданих позивачем документів підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми боргу за поставлений товар. Підставою для стягнення спірної суми боргу згідно позовних вимог був не лише договір №6/2010 від 14.06.2010 р., а й інші документи, на підставі яких відповідачу поставлено товар, а тому судом здійснено правильну оцінку всіх наявних в матеріалах справи доказів та розглянуто спір в межах позовних вимог.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст.639 ЦК України).

Щодо покликання відповідача на часткове погашення ним спірної заборгованості, то з поданих відповідачем доказів, а саме платіжних доручень №158 від 01.12.2010 року, №183 від 22.12.2010 року та №184 від 23.12.2010 року вбачається факт погашення заборгованості по рахунках №СФ-00000239 від 18.10.2010 року, №0000291 від 22.12.2010 року та №0000290 від 22.12.2010 року, проте, серед переліку рахунків-фактур, по яких заявлено позовні вимоги до стягнення заборгованості такі відсутні. Спірна заборгованість виникла на підставі рахунків-фактур за період з 25.02.2010 року по 17.09.2010 року, а згідно вищевказаних платіжних доручень відповідачем погашено борг, який виник пізніше. Наведене свідчить про те, що вказана заборгованість виникла з інших підстав та не є предметом позовних вимог в даній справі. Іншого скаржником не наведено та судом не встановлено.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

                                               постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2011 року в справі за номером  24/169(2010) -  залишити без змін, а апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю «Твоя оселя» –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С. М. Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк

                                                                       Р. І. Марко