Постанова

від 17.03.2011 по справі 28/74-8/547 (2-а-8269/08)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

28/74-8/547 (2-а-8269/08)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   28/74-8/547 (2-а-8269/08)                                                           Головуючий у 1-й інстанції:   

Суддя-доповідач:  Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"17" березня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Справа № 28/74-8/547 (2-а-8269/08)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                                       Коротких А.Ю.,

суддів:                                                                             Літвіної Н.М.,

                                                                                        Хрімлі О.Г.

при секретарі                                                                  Корж В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 березня 2009 року у справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                 В С Т А Н О В И В :

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»(далі –позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000091604/0 від 29.06.2004 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 березня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Справа розглядалась судами різних інстанції неодноразово.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Службовими особами відповідача було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт «Про результати позапланової перевірки акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»з питання дотримання вимог законодавства щодо безоплатного відпуску споживачам електричної і теплової енергії, за період з 01.01.2003 року по 01.01.2004 року.».

Згідно висновків вказаної перевірки, позивачем було порушено п. 1.32 ст. 1; п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі –Закон № 334/94, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме до складу валових витрат були включені витрати, понесені в зв'язку з виробництвом електроенергії, втраченої при передачі в мережах понад затверджені постановами НКРЕ нормативи, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2003 року по 01.01.2004 року на суму 2656,1 тис. грн.

За наслідками висновків вказаної перевірки, відповідачем бул винесено податкове повідомлення-рішення від 29.06.2004 року № 000091604/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 4740 180,00 грн., в т.ч. 2656 100,00 грн. –основний платіж та 2084 080,00 грн. –фінансові санкції.

Як свідчать матеріали справи, на думку перевіряючих, позивачем було безпідставно віднесено до валових витрат витрати, понесені в зв'язку з виробництвом електроенергії, втраченої при передачі в мережах понад затверджені постановами НКРЕ нормативи, оскільки вказані витрати не використовуються в господарській діяльності позивача.

Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону № 334/94, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як свідчать матеріали справи, основним видом діяльності позивача є  постачання електроенергії споживачам.

У відповідності до п.5.1 ст. 5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Пунктом 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 дано перелік витрат, які не відносяться до складу валових.

Таким чином, до валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та не зазначені у п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94.

У відповідності до п.5.11 ст. 5 Закону № 334/94, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Колегія суддів відзначає, що нормами Закону № 334/94 не передбачено особливостей щодо віднесення до складу валових витрат у сфері надання послуг постачання електроенергії.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, витрати, понесені в зв'язку з виробництвом електроенергії, втраченої при передачі в мережах понад затверджені постановами НКРЕ нормативи, не можуть бути віднесені до складу валових витрат, оскільки вони не були використані у власній господарській діяльності позивача, оскільки вказані понаднормові обсяги електроенергії не реалізовувались споживачам.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими доводами суду першої інстанції. Враховуючи те, що специфіка надання послуг з електропостачання передбачає витрачання певної кількості електроенергії при її переміщенні електромережами, колегія судідв приходиь до висновку про використання вказаних витрат у господарській діяльності позивача.

Нездійснення продажу понаднормових обсягів витрат електроенергії не свідчить про те, що вона не використовувалась позивачем у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Крім того, згідно висновку судової комісійної електротехнічної експертизи від 31.01.2011 року, електроенергія є видом продукції, для переміщення якої від місця виробництва до місця споживання не використовуються інші ресурси, але використовується частка самої енергії, що передається.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 березня 2009 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позов.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 000091604/0 від 29.06.2004 року.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                         Коротких А.Ю.

Судді:                                                                           Літвіна Н.М..

                                                                                      Хрімлі О.Г.

Повний текст виготовлено: 18.03.2011 року