Рішення

від 15.11.2007 по справі 12202-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

15.11.2007

Справа

№2-15/12202-2007

За

позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,

ідентифікаційний код НОМЕР_1)

До

відповідача Закритого акціонерного товариства «Крестьянськая промісловая

артель» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Шполянської, 7, кв. 9,

ідентифікаційний код 25143485)

Про

стягнення 72374,62 грн.

Суддя

ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 2854 від 24.10.2007 р., у справі

Від

відповідача - не з'явився

Обставини

справи: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до

господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства

«Крестьянськая промісловая артель»  про

стягнення 72374,62 грн., в тому числі: 59168,00 грн. основного боргу, 5325,12

грн. річних, 7881,50 грн. пені.

Позовні

вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті виконаних

позивачем робіт за договором № 1.07.04 від 01.07.2004 р. на суму 59168,00 грн.

та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і

стало приводом для звернення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1 з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в

примусовому порядку та нарахування річних та штрафних санкцій.

У

судовому засіданні, що відбулося 30.10.2007 р. позивачем надана суду заява про

зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу

України, відповідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 89279,00

грн., в тому числі 59168,00 грн. основного боргу, 24786,00 грн. інфляційних

втрат, 5325,00 річних. Від позовних вимог в частині стягнення з відповідача

пені позивач просить суд прийняти відмову від позову.

Вказана

заява прийнята судом до розгляду.

Представник

відповідача у судове засідання не з'явився. Проти позовних вимог заперечує з

мотивів, викладених у відзиві на позов, просить суд застосувати строк позовної

давності.

29.11.2007

р. до канцелярії господарського суду надійшло клопотання від відповідача про

відкладення розгляду  справи.

Судом

не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення вказаного

клопотання з огляду на наступне.

Статтею

77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський

суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд

справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття

22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони

добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом

неодноразово відкладався розгляд справи за клопотанням відповідача. Таким

чином, у відповідача було достатньо часу для підготовки доказів в обґрунтування

своїх заперечень заяву, у разі їх наявності.

Отже,

матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а

також приймаючи до уваги те, що відповідач не представив суду жодного доказу

щодо поважності причин пропуску судового засідання, враховуючи те, що у

відповідача було достатньо часу для підготовки заперечень, підстав для

відкладення розгляду справи не вбачається.

   Розглянувши матеріали справи, дослідивши

представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

01.07.2004

р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1

(Виконавець)(позивач) та Закритим акціонерним товариством «Крестьянськая

промісловая артель» 

(Замовник)(відповідач) був укладений договір № 1.07.04 на проведення

сільськогосподарських робіт. (а.с. 9)

Згідно

до пункту 1.1 Договору Виконавець бере на себе зобов'язання  виконати сільськогосподарські роботи -

вбирання ранніх зернових.

Загальна

сума договору складає 92800,00 грн. (пункт 1.2 Договору)

Відповідно

до пункту 1.4 Договору Замовник зобов'язується прийняти фактично виконані

Виконавцем роботи та оплатити їх на умовах та в порядку, передбачених цим

Договором.

Порядок

проведення розрахунків між сторонами визначений розділом 4 Договору. Так,

Замовник, не пізніше ніж за 5 днів до початку робіт здійснює Виконавцю

передплату за роботи, що мають виконуватись відповідно до пункту 1.1 Договору у

розмірі 30% від загальної суми Договору, що складає 27000,00 грн. Після

виконання кожного виду робіт на кожному окремому об'єкті сторонами складається

акт приймання-здачі виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги фактично

виконаних робіт та їх вартість згідно до пункту 1.1 Договору. Оплата

здійснюється на умовах, зазначених в цьому Договорі за фактично виконані

роботи, що зазначені в актах приймання-здачі виконаних робіт. Замовник оплачує

роботи, виконані Виконавцем за кожні 100 га на протязі 5 днів з моменту

підписання актів приймання-здачі виконаних робіт.

Пунктом

4.6 Договору сторони погодились, що по взаємній згоді сторін, укладеній в

письмовій формі, можливий інший варіант розрахунків.

Так,

на виконання умов Договору позивачем було здійснено робіт по збиранню зернових

на загальну суму 104168,00 грн., що підтверджується складеним та підписаним

обома сторонами актом здачі-прийому виконаних робіт від 30.07.2004. (а.с. 10)

Позивачем

був виставлений рахунок - фактура від 30.07.2004 р. на суму 104168,00 грн. для

оплати відповідачем.

Відповідач

у виконання свого обов'язку щодо оплати виконаних позивачем робіт частково

сплатив суму заборгованості у розмірі 45000,00 грн., що підтверджується

доданими до матеріалів справи виписками банку по рахунку позивача: 09.08.2004

р. - на суму 15000,00 грн., 01.09.2004 р. - на суму 30000,00 грн. (а.с. 11-12)

Проте,

відповідачем не була сплачено залишок вартості виконаних позивачем робіт у

відповідності до умов договору у розмірі 59168,00 грн. в добровільному порядку

та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість

у розмірі 59168,00 грн. за Договором № 1.07.2004 від 01.07.2004 р., що і стало

підставою для звернення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1 з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в

примусовому порядку.

Згідно

пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо

цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом

України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що

виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно

з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є

правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь

другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати

послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має

право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно

до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов  договору  та 

вимог  цього  Кодексу, 

інших актів цивільного законодавства, 

а за відсутності таких умов та вимог - 

відповідно до   звичаїв   ділового 

обороту  або  інших 

вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення

міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою

визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

Відповідно

до статті  530 Цивільного кодексу України

якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно

підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею

525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова 

від  зобов'язання  або одностороння зміна  його 

умов  не допускається,  якщо 

інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно

до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання

сторонами.

Відповідно

до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має

індивідуальний характер.

Суд

не може погодитися з посиланням відповідача на пропуск позивачем передбаченого

законом строку позовної давності у три роки для стягнення вказаної суми

заборгованості з огляду на наступне.

За

приписами статті 256 Цивільного процесуального кодексу України  позовна давність - це строк,  у 

межах  якого  особа 

може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або

інтересу.

Відповідно

до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність

встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною

1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної

давності починається від дня,  коли особа

довідалася  або могла довідатися про

порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В той

же час, згідно з частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг

позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання

нею свого боргу або іншого обов'язку.

Такою

дією, яка свідчить про визнання відповідачем свого обов'язку щодо оплати

виконаних позивачем робіт, стала остання оплата відповідачем 01.09.2004 р. суми

30000,00 грн. згідно рахунку - фактури від 30.07.2004 р. (а.с. 11)

Отже

в даному випадку має місце саме переривання строку позовної давності.

Частиною

3 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання

перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання

перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.(частина 4)

Отже,

перебіг строку позовної давності після переривання його оплатою відповідачем

частини суми заборгованості, повинен починатися 01.09.2004 р. а скінчитися -

відповідно  31.08.2007 р.

З

матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду 21.08.2007

р., про що свідчать відтиски штампів поштового відділення на поштовому конверті

з позовною заявою (а.с. 16), а отже в межах передбаченого законом строку

позовної давності.

Так,

судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного

законодавства  зобов'язання за договором

по оплаті за виконані позивачем роботи не виконав належним чином, у зв'язку з

чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 59168,00 грн., яка встановлена

судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з

відповідача.

У

судовому засіданні, що відбулося 30.10.2007 р. позивачем надана суду заява про

зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу

України, відповідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 89279,00

грн., в тому числі 59168,00 грн. основного боргу, 24786,00 грн. інфляційних втрат,

5325,00 річних. Від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені

позивач просить суд прийняти відмову від позову.

Суд

вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних

вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь

права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського

процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття

рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір

позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Частиною

2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення.

Таким

чином, вимоги позивача про стягнення з Закритого акціонерного товариства

«Крестьянськая промісловая артель» інфляційних втрат у розмірі 24786,00 грн. за

період з вересня 2004 р. по серпень 2007 р. суд визнає обґрунтованими та

такими, що підлягають задоволенню.

Положення

частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку

боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд

вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка

встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний

сплачувати проценти.

Так,

відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три

проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Отже,

вимоги позивача про стягнення з Закритого акціонерного товариства

«Крестьянськая промісловая артель» 3% річних у розмірі 5325,00 грн. за період з

20.08.2004 р. по 20.08.2007 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають

стягненню з відповідача.

Судом

встановлено, що відмова позивача від позову в частині стягнення з відповідача

пені у розмірі 7881,50 грн. не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані

законом інтереси, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до

господарського суду було ініційоване 

саме позивачем, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від

позову.

Відповідно

до пункту 4 частини 1  статті 80

Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає

припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята

господарським судом.

Витрати

по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених

позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу

України.

Крім

того, суд зазначає, що позивачем при збільшення розміру позовних вимог не було

доплачено держане мито у розмірі 77,61 грн., що є порушенням частини 2 статті

46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно

до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету в новій редакції із заяв майнового

характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного

мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів

доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів

громадян (25500 грн.).

Позивачем

заявлена позовна вимога зокрема про стягнення 97160,62 грн. (в тому числі і

7881,50 грн. пені, від якої в ході судового розгляду судом була прийнята

відмова, що однак не звільняє від сплати державного мита)

Так 1

відсоток від вказаної суми становить 971,61 грн., тоді як з квитанції № 53 від

21.08.2007 р., доданого до позовної заяви, держмито сплачено у розмірі 745,00

грн., та № 09АТ913049 від 30.10.2007 р. держмито доплачено у розмірі 149,00

грн. Всього позивачем сплачено 894,00 грн. державного мита, тоді як потрібно 971,61

грн.

Отже,

сума державного мита у розмірі 77,61 грн. підлягає стягненню з Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 в доход Державного бюджету

України.

Вказаний

висновок суду відповідає також пункту 4.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду

України «Про деякі питання практики застосування розділу УІ  Господарського процесуального кодексу

України» №02-5/78 від 04.03.1998 р.

  З урахуванням викладеного, керуючись статтями

33, 34, 49,  пунктом 4 статті 80,

82-84  Господарського процесуального

кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного

товариства «Крестьянськая промісловая артель» (95000, АР Крим, м. Сімферополь,

вул.. Шполянської, 7, кв. 9, ідентифікаційний код 25143485) на користь Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний

код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КРД «Райффайзен банк Аваль» МФО 322904) 59168,00

грн. заборгованості,  24786,00  грн. інфляційних втрат, 5325,00 грн. річних,

892,79 грн. державного мита та 108,43 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені провадження

у справі припинити.

4.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1,

р/р НОМЕР_2 в КРД «Райффайзен банк Аваль» МФО 322904)  в доход Державного бюджету України (р/р

31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства

в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО

34740405)  державне мито в розмірі  77,61 грн.

5.          Видати накази після набрання судовим

рішенням законної сили.

Суддя

Господарського суду

Автономної

Республіки Крим                                        Іщенко І.А.