Рішення

від 21.02.2008 по справі 12408-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

21.02.2008

Справа

№2-15/12408-2007

За

позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До

відповідача Агрофірми «Днепро-Прогрес» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул..

Севастопольська, 41/1, ідентифікаційний код 30825819)

Про

стягнення 88410,88 грн.

Суддя

І.А. Іщенко

представники:

Від

позивача - не з'явився

Від

відповідача  - Купріянова І.К.,

довіреність б/н від 03.10.2007 р., у справі

         Обставини справи: Суб'єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського

суду АР Крим з позовом до Агрофірми «Днепро-Прогрес» про стягнення 88410,88

грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що за

договором № 9/5 від 09.06.2005 р. позивачем були виконані відповідні роботи

загальною вартістю 39068,00 грн. Однак, відповідач в порушення умов договору не

виконав свої зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за виконані

позивачем роботи. Загальна сума вартості виконаних робіт до часу подачі позову

до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з позовом до суду

про стягнення вказаної суми заборгованості у розмірі 39068,00 грн. в

примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних

у розмірі 2344,08 грн. інфляційні втрати у розмірі 7930,80 грн., 39068,00

штрафу.

Представник

відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог

заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

Так,

відповідач посилається на те, що він не брав на себе зобов'язання за Договором

№ 9/5 від 09.06.2005 р., на які посилається позивач, а отже підстави для

задоволення позову про стягнення 88410,88 грн. відсутні.

18.02.2007

р. до господарського суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без

участі представника позивача з урахуванням викладених раніше обставин.

Суд

вважає за можливе вказане клопотання задовольнити.

Розгляд

справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу

України.

        Розглянувши матеріали справи,

враховуючи клопотання відповідача, дослідивши представлені докази, заслухавши

пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ

:

09.06.2005

р. між Агрофірмою «Днепро-Прогрес» (Фірма) та Суб'єктом підприємницької

діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений договір № 9/5.

(а.с. 8)

Пунктом

1.1 Договору передбачено, що проведення збиральної компанії в

сільськогосподарських підприємствах АР Крим в сезоні 2005 р.

Згідно

пункту 2.1 Договору строки виконання робіт з 20.06.2005 р. по 20.07.2005 р.

Вказані строки можуть коригуватися виходячи з погодних умов на момент початку

робіт Підприємства, яке зобов'язано повідомити про початок робіт Фірму.

Відповідно

до пункту 4.1 Договору розрахунок за виконані роботи по дійсному договору

здійснюється пропорційно вартості загального обсягу виконаних робіт (згідно

укладених договорів з господарствами в АР Крим із розрахунку 155-165 грн. га,

та складає для Підприємства 20% від зароботаних коштів.

Оплата

за виконані роботи здійснюється переводом коштів на  розрахунковий рахунок Фірми. Можливий також

розрахунок сільськогосподарською продукцією. Строки оплати Фірмі не менш __ від

суми виконаних робіт до 20 червня, не менш __ до 10 серпня 2005 р. (пункт 4.2

Договору).

Пунктом

7.1 Договору обумовлено, що дійсний договір вступає в силу з моменту його

підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами.

Так,

позивач посилається на те, що на виконання вказаного Договору № 9/5 від 09.06.2005

р. ним було виконано роботи по обмолоту зернових культур сільськогосподарських

угідь відповідача на загальну суму 39068,00 грн., що підтверджується актом

приймання виконання робіт по наданню послуг та розрахунок оплати за них від

25.07.2005 р. (а.с. 9)

Проте,

відповідачем не було сплачено вартість 

виконаних робіт у відповідності до умов договору у розмірі 39068,00 грн.

в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем

склалася заборгованість у розмірі 39068,00 грн. за поставлений товар, що і

стало підставою для звернення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи ОСОБА_1 з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в

примусовому порядку.

Дослідивши  матеріали справи та оцінивши  їх в сукупності, судом не вбачається

достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Статтею

32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у

справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд

вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32

Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки

ті докази, які мають значення для справи.

Обставини

справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними

засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд

не може прийняти до уваги преставлений позивачем акт приймання виконання робіт

по наданню послуг та розрахунок оплати за них від 25.07.2005 р. з огляду на

наступне.

Предметом

Договору № 9/5 від 09.06.2005 р. є проведення збиральної компанії, в той час,

як на підставі акту приймання виконання робіт від 25.07.2005 р. були виконані

роботи по обмолоту зернових культур, які не стосуються предмету договору.

Сторонами

за Договором № 9/5 від 09.06.2005 р. зазначені Фірма - Агрофірма

«Днепро-Прогрес» та Підприємство - приватний підприємець ОСОБА_1, в той час, як

акт підписаний Виконавцем  та Замовником

без зазначення прізвищ та посадового становища осіб, що підписали вказаний акт.

Разом

з тим, згідно пункту 3.2 Договору саме на Підприємство, тобто на приватного

підприємця ОСОБА_1 покладений обов'язок 

забезпечити своєчасний розрахунок за виконані роботи.

Із

представленого акту від 25.07.2005 р. вбачається, що вказаний акт є Додатком №

1 до Договору № 9/5 від 09.06.2005 р., проте зазначений Договір не містить

жодного посилання на існування додатків до нього.

Вищевикладене

свідчить, що вказаний акт від 25.07.2005 р. не відповідає умовам Договору № 9/5

від 09.06.2005 р., а отже не може бути доказом виконання позивачем своїх зобов'язань

за договором.

Відповідно

до приписів статей 33, 34 господарського процесуального кодексу України кожна

сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством

України для доведення такого роду фактів.

Судом

неодноразово запрошувалися у позивача обґрунтування позовних вимог щодо

посилання на Договір № 9/5 від 09.06.2005 р. як на підставу позовних вимог,

докази виконання Договору № 9/5 від 09.06.2005 р., проте, позивачем всупереч

вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначені

вимоги суду були проігноровані.

Статтею

43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на

всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для

господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом

не може бути розцінений як належний доказ у справі і як доказ виконання робіт

за Договором № 9/5 від 09.06.2005 р., а отже і як підстава для відповідальності

відповідача за невиконання зобов'язань за саме за Договором № 9/5  акт приймання виконання робіт по наданню

послуг та розрахунок оплати за них від 25.07.2005 р.

Таким

чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

У той

же час, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений можливості

звернутися до господарського суду з відповідним позовом з інших підстав ніж

Договір № 9/5 від 09.06.2005 р.

Державне

мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

покладаються на позивача відповідно до положень статті 49 Господарського

процесуального кодексу України.

Крім

того, суд зазначає, що позивачем при подачі позову не було доплачено держане

мито у розмірі 780,11 грн., що є порушенням частини 2 статті 46 Господарського

процесуального кодексу України.

Відповідно

до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету в новій редакції із заяв майнового

характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного

мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів

доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів

громадян (25500 грн.).

Позивачем

заявлена позовна вимога зокрема про стягнення 88410,88 грн.

Так 1

відсоток від вказаної суми становить 884,11 грн., тоді як з квитанцій  № 26 від 01.08.2007 р., та № 53337208 від

27.08.2007 р. доданих до позовної заяви, держмито сплачено у розмірі 104,00

грн.

Отже,

вказана сума державного мита у розмірі 780,11 грн. підлягає стягненню з

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1  в доход Державного бюджету України.

У

судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в

порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний

текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимоги статті 84

Господарського процесуального кодексу України 25.02.2008 р.

          З урахуванням викладеного, керуючись

статтями 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити.

2.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

р/р НОМЕР_2 ТОД АППБ «Аваль» м. Хоростків МФО 338501)   в доход Державного бюджету України (р/р

31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління

держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь,

ОКПО 34740405)  державне мито в

розмірі  780,11 грн.

3.          Видати накази після набрання судовим

рішенням законної сили.

Суддя

Господарського суду

Автономної

Республіки Крим                                        Іщенко

І.А.